Ухвала суду № 32332910, 27.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року м. Київ К/9991/9705/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Старком»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2-а-165/10/1070

за позовомПриватного підприємства «Старком»доДержавної податкової адміністрації в Київській областіпровизнання нечинними податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Старком» (далі по тексту - позивач, ПП «Старком») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПА в Київській області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 03.04.2008 по 16.04.2008 ДПА в Київській області була проведена виїзна позапланова перевірка ПП «Старком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2005 по 03.04.2008, за результатами якої було складено акт № 13/38-111/31119165 від 21.04.2008, яким встановлено наступні порушення: пп. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено сума податку на прибуток за період, що перевірявся в розмірі 18805,00 грн. за 9 місяців 2005 року (III квартал 2005 року); пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся, у розмірі 15044,00 грн. за вересень 2005 року.

На підставі акту перевірки, 05.04.2008 прийняте податкове повідомлення рішення № 0000253810/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 18805,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 9402,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000263810/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 15044,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 7522,00 грн.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

15.01.2003 між ПП «Старком» та ПП «Атланта» укладено договір комісії № 10 від 15.01.2003, відповідно до якого ПП «Атланта» (Комітент) доручає ПП «Старком» (Комісіонеру) за винагороду і від свого імені вчинити одну або декілька угод з купівлі нафтопродуктів, комітент зобов'язаний згідно договору для забезпечення виконання Комісіонером своїх обов'язків перерахувати грошові кошти, що і було здійснено.

Згідно додатку № 1 до договору № 10 від 15.01.2003 предмет договору -нафтопродукти: 50 т. бензину (марки А-76) на загальну суму 75000,00 грн., винагорода комісіонеру - 4000,00 грн., сплата якої відбудеться після виконання договору.

Додатковою угодою № 1 від 30.05.2005 внесені зміни до предмету договору, зокрема загальну суму поставки визначено - 172500,00 грн.

Згідно угоди від 21.03.2008 про розірвання договору комісії № 10 від 15.01.2003 сторони дійшли згоди розірвати договір комісії № 10 від 15.01.2003, комісіонер зобов'язався повернути грошові кошти у сумі 79350,00 грн.

Як вбачається зі ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона(комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1020 Цивільного кодексу України встановлено право комісіонера на відрахування з грошових коштів, що належать комітентові. Отже, кошти, які надходять від комітента для виконання договору комісії не є власністю комісіонера і повинні використовуватись лише в межах договору комісії.

Відповідно наданих виписок банку по особовому рахунку 30.09.2005 № 2600013518001 в АБ «Київська Русь» ПП «Старком» від ПП «Атланта» надійшли кошти у сумі 79350,00 грн. в тому числі ПДВ 13225,00 грн. по вказаному договору, які в той же день були перераховані на рахунок СПД ОСОБА_2 по договору від 01.06.2005 №1/06 про надання правових послуг. Договір від 01.06.2005 № 1/06 не пов'язаний з предметом договору комісії № 10 від 15.01.2003 і на момент перерахування не пов'язаний з фінансово-господарською діяльністю ПП «Старком». Фактично, кошти не були направлені на виконання договору комісії №10 від 15.01.2003.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів, що підтверджують облік зазначеної операції, як комісійної, не надано підтверджуючої інформації щодо ведення касових книг, реєстрів первинної бухгалтерської документації. Також, облік операцій з надходження коштів, з перерахунку коштів по договору від 01.06.2005 не відображено в податковій звітності, зокрема в складі валових витрат в декларації з податку на прибуток та відсутня будь-яка інформація в акті попередньої перевірки. Згідно довідки від 03.11.2005 АБ «Київська Русь», рахунок ПП «Старком» № 260013518001 було закрито 03.11.2005.

Що стосується повернення коштів, в зв'язку з розірванням договору комісії № 10 від 15.01.2003, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що підтвердженням перерахування 79350,00 грн. на рахунок ПП «Атланта» є платіжний документ від 15.04.2008. Тобто, після початку перевірки з рахунку № 10020800000034, який не є рахунком ПП «Старком», та не передбачений ні договором комісії № 10 від 15.01.2003, ні в додаткових угодах до нього платником ОСОБА_3 здійснено платіж на користь ПП «Атланта». Доказів, які б підтверджували право ОСОБА_3 на вчинення таких дій від імені ПП «Старком» суду не надано.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Отже, відповідачем було правомірно здійснено висновок щодо необхідності включення до валових доходів надходження коштів у сумі 79350,00 грн., відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Старком» відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О.Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова