Ухвала суду № 32332615, 10.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року справа №805/5205/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання Романенко Т.О.

за участю представника позивача Павенко Г.С.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року по адміністративній справі № 805/5205/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконними дій та визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії пов'язаних з неприйняттям податкової звітності, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 тарвня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" задоволений (а.с.82, 83-84).

Визнано протиправною відмову Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість №9085452169 за грудень 2012 року від 21 січня 2013 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" (84101, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сучасна, б. 33, код ЄДРПОУ 30098637).

Визнано податкову декларацію з податку на додану вартість №9085452169 за грудень 2012 року від 21 січня 2013 року такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" (84101, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сучасна, б. 33, код ЄДРПОУ 30098637) у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, тобто 21 січня 2013 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування зазначив, що подана позивачем податкова звітність - податкова декларація з податку на додану вартість з додатками за грудень 2012 року, не визнана як податкова звітність, в зв'язку з тим, що податкова звітність складена та подана з порушенням наказу ДПА України №1492 від 25.11.2011 року «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість». Крім того, вказує, що показники податкової звітності по рядками не відповідають дійсності та повинні мати інші показники. Просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю (а.с.87-89).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відправлення. Неявка сторони в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті в межах доводів апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні у повному обсязі заперечував проти доводів апеляційної скарги. Надав письмові заперечення. Просив постанову суду залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» (позивач) зареєстрована в якості юридичної особи і внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 30098637 (а.с. 8,9).

Як платник податків ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (а.с. 11).

ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №100149056 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 10).

15 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем укладений «Договір №5519 про визнання електронних документів» (а.с. 77-79).

21 січня 2013 року позивач за допомогою засобів електронного зв'язку подав податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року разом з відповідними додатками (а.с. 17-23).

21 січня 2013 року згідно квитанції №2 податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2012 року, яку подав позивач за допомогою засобів електронного зв'язку, доставлена до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби за реєстраційним номером 9085452169. Документ був прийнятий на районному рівні (а.с. 24-30).

24 січня 2013 року представником позивача Кекіною С.О. був отриманий лист Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби №1543/10/15-311 від 24.01.2013, яким позивач був повідомлений про невизнання як податкового звітного документу податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року від 21.01.2013 за №9085452169, оскільки остання подана з порушенням вимог наказу ДПА України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 №1492 (а.с. 35,65).

Порядок складення та подання податкової звітності врегульовано главою 2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі -ПК України).

Відповідно до п.п. 48.1 - 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

П.48.3 ст.48 ПК України визначений перелік обов'язкових реквізитів, які повинні утримувати в собі податкова звітність.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

В силу пунктів 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Доводи апелянта, що показники податкової звітності по рядками не відповідають дійсності та повинні мати інші показники, внаслідок чого така податкова декларація вважається такою, що не може бути прийнята є безпідставними та необґрунтованими. Такі визначені відповідачем підстави для відмови є такими, що суперечать вищенаведеними вимогам законодавства. В даному випадку встановлення відповідності або невідповідності певних показників податкової звітності, передбачає у інший порядок та спосіб, при чому у випадку такої невідповідності показників дійсним обставинам, передбачає відповідні наслідки, але ж не яким чином не шляхом не прийняття податкової декларації.

Щодо інших доводів апеляційної скарги з приводи підстав не прийняття, колегія суддів зазначає.

Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: - подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; - оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на податкову декларацію з податку на додану вартість №9085452169 за грудень 2012 року від 21 січня 2013 року, з невід'ємними додатками, яка подана позивачем 21 січня 2013 року, заповнена з дотриманням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, а від так відповідач не мав законних підстав для відмови у прийнятті вказаної податкової декларації.

Колегія суддів вважає безпідставними визначені відповідачем підстави для відмови у прийнятті податкової звітності з огляду на порушення позивачем наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та неправильне заповнення в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року рядків « 21», « 21.1», « 21.2», « 22».

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації перевіряється наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 4.1 наказу Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 року № 516 про затвердження «Про затвердження методичних рекомендацій з прийняття та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України» податкова декларація, розрахунок, що подається платником податків, контролюючому органу, в якому знаходиться на обліку платник податків, у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюються нарахування та/або виплата податкового зобов'язання, або документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб, сумах утриманого і/або сплаченого податку.

Згідно п.4.4 методичних рекомендацій Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Відмова посадової особи податкової служби від прийняття податкової декларації з яких-небудь причин, які не визначені ст.ст. 48, 49 Податкового Кодексу України, в тому числі висунення будь-яких умов такого прийняття забороняється.

Пункт 4.13 методичних рекомендацій передбачає, що податкова звітність складається та направляється у центр обробки електронної звітності в електронному вигляді з накладенням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв'язку без додавання роздрукованих оригіналів на паперових носіях у відповідності з наколов ДПА від 10.04.2008 року № 233 «Про подання електронної податкової звітності», п. 4.13.1 документ, підготовлений за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення або іншого програмного забезпечення, що формує вихідний документ у форматі, затвердженим ДПА України , з накладенням ЕЦП, зашифрований та поданий в електронному вигляді до адресату звітності (надалі - АЗ) засобами телекомунікаційного зв'язку, вважається оригіналом. П. 4.13.4 АЗ при отриманні звітності в електронній формі від платника податків формує та спрямовує повідомлення про отримання звітності, що засвідчує факт та час доставки звітності у центр обробки електронної звітності (надалі-ЦОЕЗ). П. 4.13.5 ЦОЕЗ АО здійснює прийом звітів від платників податків, після чого обробляє звіти, формує та спрямовує платнику податків першу квитанцію, що засвідчує факт та час отримання звітності, та другу квитанцію, якою засвідчує факт прийняття/неприйняття звіту АО за місцем обліку платника. П. 4.13.6 у випадку подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку в ЦОЕЗ останній формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ; перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату; розшифровує електронний звіт;перевіряє дійсність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийомі звітів через ЦОЕЗ; формує першу квитанцію завіряє своїм ЕЦП та спрямовує платнику податків. В зазначеній квитанції у текстовому форматі вказуються реквізити отриманого електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП та арифметично-логічної перевірки, реєстраційний номер, дата та час отримання електронного звіту та дані відправника квитанції, імпортує дані електронного звіту, по якому відправлена платнику податків перша квитанція, у базу даних АО. завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає у відповідні органи АО за місцем реєстрації підписанту, завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем реєстрації платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.

Факт прийняття звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією.

Як було встановлено, після надіслання податкової звітності, остання була прийнята відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що надана позивачем декларація з відповідними додатками оформлена у відповідності до приписів ст. 48 Податкового кодексу України, утримує в собі обов'язкові реквізити.

Колегія суддів, з урахуванням наявних в матеріалах справи податкової звітності щодо якої виник спір, підстав вважати порушення заповнення та подання такої декларації не має. У суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо належно оформленої податкової звітності позивачем, яка була надіслана до відповідача.

На підставі викладеного, з огляду на положення ст.162 КАС України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог з урахуванням принципу належного засобу захисту порушених прав.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності судового рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпропетровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року по адміністративній справі № 805/5205/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 10 липня 2013 року. У повному обсязі виготовлена 11 липня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар