Постанова № 32332512, 09.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 904/1011/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач)розглянувши матеріали касаційних скарг заступника прокурора Дніпропетровської області та Дніпропетровської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2013р.у справігосподарського суду Дніпропетровської областіза позовомпрокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" проповернення тимчасово зайнятої земельної ділянки за участю представників:

позивача: не з'явився,

прокуратури: Козакова І.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 01.07.2013р. № 018008),

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області в якій просить зобов'язати ТОВ "Єрмак" повернення тимчасово зайняту земельну ділянку за кадастровим номером 78134090, площею 0,0191 га, розташовану за адресою: вул. Боброва, м. Дніпропетровськ за актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2013 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2013р. по справі №904/1011/13-г, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Дніпропетровська міська рада та заступник прокурора Дніпропетровської області звернулись з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням судами норм матеріального права при винесенні рішення.

До суду касаційної інстанції надійшла заява ТОВ "Єрмак" про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника, який перебуває у декретній відпустці, та пізнім (04.07.2013р.) отриманням копії касаційної скарги, яка не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст. 28 ГПК України, з числа своїх працівників чи осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів щодо неможливості такої заміни представника і неможливості розгляду справи без участі представника відповідача, останнім суду не надано. Що ж до пізнього (04.07.2013р.) отриманням копії касаційної скарги, то з цього часу до моменту розгляду справи (09.07.2013р) у відповідача було більш ніж достатньо часу для її вивчення та подачі відзиву.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційні скарги задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2002р. у справі №17/142 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Єрмак" (орендар) 24.09.2002р. був укладений договір оренди земельної ділянки. Згідно умов цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 0,0191 га, що находиться за адресою м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Боброва для розміщення торговельного майданчика, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 78134090 згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що додається.

Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка була передана до 29.08.2007р. Після закінчення терміну договору його дія скінчується.

Сторонами передбачено, що для продовження дії цього договору орендар зобов'язаний у місячний термін до закінчення строку оренди звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням (п. 2.3 договору).

30.07.2007р. відповідач листом №11 звернувся до Дніпропетровської міської ради із заявою про продовження строку дії договорів оренди земельної ділянки по вул. Боброва під розміщення торгівельних майданчиків з тимчасовими павільйонами.

Рішення міської ради про вирішення заяви відповідача в матеріалах справи відсутнє.

Вирішуючи спір, господарський суд попередніх інстанцій виходив з умов договору оренди земельної ділянки від 24.09.2002р. та положень ст.ст. 13, 41, 142-145 Конституції України, ст.ст. 93, 116, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 17.02.2011р., ст. 759, 792 ЦК України, ст. 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та дійшов висновку, що договір оренди є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Проте з таким висновком колегія не погоджується з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту частини першої ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.34 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради -сесії.

Отже, виходячи з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Крім того, слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, висновок господарського суду 1-ї та 2-ї інстанції у даній справі про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 17.02.2011р. є необгрунтованим, оскільки строк дії Договору, укладеного між ТОВ "Єрмак" та Дніпропетровською міською радою відповідно до його п. 2.1 закінчився 29.08.2007р., а отже спірні правовідносини між сторонами виникли до внесення змін у зазначену норму Закону.

Така правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. у справі №44/69, яка відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Слід також зазначити, що застосувавши до спірних правовідносин ст. 33 "Про оренду землі" в редакції від 17.02.2011р., господарський суд попередніх інстанцій не врахував передбачений цією статтею порядок надсилання та погодження проекту додаткової угоди до договору, що пролонгується, доказів надсилання якої позивачу відповідач суду не надав, як не надав і доказів оскарження бездіяльності позивача щодо розгляду звернень відповідача про продовження строку дії договору оренди землі.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови із направленням справи на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2013р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2013 р., у справі №904/1011/13-г скасувати.

Справу направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко