Рішення № 32330972, 11.07.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 липня 2013 р. Справа № 903/543/13

Господарський суд Волинської області у складі судді Кравчука Віктора Оксентійовича, розглянувши позов В.о. прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства «Луцьктепло», м.Луцьк

до ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи», м.Луцьк

про стягнення 201 550, 19 грн., у т.ч. 193 417, 32 грн. основного боргу, 42, 44 грн. інфляційних втрат, 1 311, 95 грн. 3 % річних, 6 778, 48 грн. пені, за договором № 66 на постачання теплової енергії та гарячої води від 31.12.2010 р.

За участю представників:

від Прокуратури міста Луцька - Третяк І.Б. (прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах);

від позивача - Кравчук Л.О. (юрисконсульт, довіреність від 27.12.2012 р. № 7193/01 у матеріалах справи);

від відповідача - не з»явився

Прокурору та представнику позивача роз"яснено їх права й обов"язки, передбачені ст.ст.22, 29 ГПК України. Заяв про відвід судді не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу як від прокурора, так і від позивача в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

01.06.2013 р. В.о. прокурора міста Луцька звернувся з позовом до Господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про стягнення з ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» 201 550, 19 грн., у т.ч. 193 417, 32 грн. основного боргу, 42, 44 грн. інфляційних втрат, 1 311, 95 грн. 3 % річних, 6 778, 48 грн. пені, за договором № 66 на постачання теплової енергії та гарячої води від 31.12.2010 р.

Підставою позовних вимог прокурором визначено невиконання відповідачем зобов»язання в частині оплати за надані послуги.

В письмовому поясненні позивач підтримав позовні вимоги прокурора повністю з підстав, викладених у ньому.

Відповідач у судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення останнього, що підтверджується повернутим повідомленням про вручення 06.06.2013 р. відповідачу ухвали від 04.06.2013 р. під розписку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду від 04.06.2013 р. була визнана необов"язковою, а на власний розсуд, то за таких обставин суд вважає за доцільне розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Виходячи з положень ст.75 ГПК України, відсутність відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню господарського спору по суті.

Господарським судом встановлено, що 31 грудня 2010 року між Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» (постачальник за договором, позивач у справі) та ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 66 на постачання теплової енергії та гарячої води (далі - договір) (а.с.14-16), до якого 01.08.2011 р. внесено зміни на підставі договору № 1 (а.с.17).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов»язується постачати покупцю теплову енергію та гарячу воду для надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води мешканцям у житловому будинку № 10 по пр.Перемоги в м.Луцьку (далі - продукція), а покупець - сплачувати за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами як для населення міста Луцька за показниками приладів обліку в термін, передбачений договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що продукція постачається покупцю для того, щоб останній надавав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання мешканцям у житловому будинку № 10 по пр.Перемоги в м.Луцьку.

Згідно з п.3 договору в редакції змін від 01.08.2011 р. останній діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за договором.

На виконання умов договору за період листопад 2012 року - квітень 2013 року позивач виставив відповідачу рахунки на оплату послуг по теплопостачанню на загальну суму 193 417, 32 грн. (а.с.18-20).

ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» не оплатило надані послуги, що і слугувало підставою звернення прокурора в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до суду з позовом про стягнення саме цієї суми основного боргу 193 417, 32 грн.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, Господарський суд Волинської області вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.3 договору в редакції змін від 01.08.2011 р. передбачено, що на підставі складених двосторонніх актів, у яких фіксуються об»єми спожитої теплової енергії, постачальник надає покупцю рахунок, який є одночасно актом надання послуг за відповідний місяць, про що і зафіксовано в цих рахунках.

Згідно з п.5.4 договору в редакції змін від 01.08.2011 р. рахунок і двосторонній акт зафіксованих об»ємів спожитої теплової енергії є підставою для проведення розрахунків за продукцію між постачальником і покупцем.

Як вбачається з позовної заяви та розрахунку позовних вимог, спірним періодом прокурором визначено листопад 2012 року - квітень 2013 року.

На виконання пунктів п.п.5.3-5.4 договору такі документи складені та містяться в матеріалах справи (а.с.18-20, 24-26).

Відповідно до п.6.5 договору в редакції договору про внесення змін № 1 до договору від 01.08.2011 р. розрахунки згідно з договором здійснюються щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним місяцем за наданими рахунками та двосторонніми актами зафіксованих об»ємів спожитої теплової енергії.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не спростував як сам факт помилковості нарахування основного боргу, так і документально його відсутність під час розгляду справи в суді, не долучивши платіжних доручень про його погашення.

Суд звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов"язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 193 417, 32 грн. основного боргу є підставною й обґрунтованою, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення 42, 44 грн. інфляційних втрат і 1 311,95 грн. 3 % річних на підставі ст.625 ЦК України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до розрахунку позовних вимог (а.с.28) періодом нарахування інфляційних втрат прокурором визначено листопад 2012 року-лютий 2013 року.

Величини

індексів інфляції у 2012 році за даними

Державного комітету статистики України

Листопад99,9 -Грудень100,2386, 83 грн.Величини

індексів інфляції у 2013 році за даними

Державного комітету статистики України

Січень100,2 386, 83 грн.Лютий99, 9-Оскільки в листопаді 2012 року, лютому 2013 року мала місце дефляція, то при розрахунку інфляційних втрат дані місяці не братимуться до уваги.

Після перевірки судом розрахунку позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат сума останніх становить 773, 66 грн., яка є значно більшою, ніж та, яка заявлена при поданні позову (42, 44 грн.).

У розрахунку позовних вимог (а.с.29) періодом нарахування 3 % річних прокурором визначено 01.11.2012 р.-30.04.2013 р. (термін прострочення - 181 день).

Після перерахунку судом 3 % річних сума останніх становить 2 877, 41 грн.

Позивачем пред»явлено суму 3 % річних у розмірі 1 311, 95 грн.

Враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 42, 44 грн. інфляційних втрат і 1 311, 95 грн. 3 % річних, які і просив прокурор стягнути в позовній заяві.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 6 778, 48 грн. пені, то слід зазначити наступне.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.06.2013 р. у справі № 93/543/13 як прокурора, так і позивача зобов»язано подати нормативне обґрунтування розміру пені, виходячи з описової частини позовної заяви та долученого до останньої розрахунку позовних вимог.

В описовій частині позовної заяви прокурор обґрунтовує розмір пені приписами ч.1 ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 р. № 686-XIV (далі - Закон № 686-ХІУ), відповідно до яких суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Натомість розрахунок позовних вимог (а.с.27) проведений з урахуванням ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 543/96-ВР), якою передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На відміну від прокурора в судовому засіданні 10.07.2013 р. представник позивача вказала, що при підготовці позовної заяви помилково застосовано норми Закону № 686-XIV, на її думку, слід застосувати положення Закону № 543/96-ВР.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" від 20.10.2011 р. № 3932-VI, який набрав чинності 13.11.2011 р., частину 3 статті 82 ГПК України доповнено реченням такого змісту: "Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 цього Кодексу.

Закон № 686-ХІУ є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за спожиті комунальні послуги, про що і зазначено в преамбулі цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим, зокрема, для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В даному випадку позивачем не дотримано норми спеціального закону при нарахуванні пені, положення якого застосовуються при виникненні подібних правовідносин, про що і зазначено в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12, прийнятій за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 цього Кодексу.

У разі застосування Закону № 686-ХІУ розмір пені становив би 193 417, 32 грн.

Окрім того, підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 договору встановлено, що за порушення порядку розрахунків за продукцію, передбаченого п.6.5 договору, покупець сплачує пеню в розмірі 0, 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Такий становив би 19 341, 73 грн.

Згідно з розрахунком позовних вимог (а.с.27) сума нарахованої за період 16.12.2012 р.-15.05.2013 р. пені становить 6 778, 48 грн.

Враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, оскільки, як зазначалося вище, при застосуванні чи норм Закону № 606-ХІУ, чи п.п.7.3.3 п.7.3 договору розмір пені був би надто великий.

Пеня нарахована з дотриманням ч.6 ст.232 ГК України та правил скороченої позовної давності.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку пені, при її нарахуванні на підставі ст.3 Закону № 543/96-ВР застосований неправильний розмір облікової ставки НБУ замість 7, 5 % (Постанова НБУ № 102 від 21.03.2012 р.) 7, 75 %.

Оскільки не мала місце часткова проплата, враховуючи п.6.5 договору, спірний період нарахування пені (16.12.2012 р.-15.05.2013 р.) (термін прострочення - 151 день), до стягнення підлягає пеня в сумі 12 002, 47 грн.

Фактично прокурором при зверненні до суду заявлено 6 778, 48 грн. пені, що не дозволяє суду вийти за межі даного розміру.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що існують всі правові підстави для повного задоволення позову.

Згідно з ч.4 ст.49 ГПК України в редакції Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011 р. (далі - Закон № 3674-УІ), стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати судового збору, господарський суд повинен виходити з такого.

Якщо позов залишено без задоволення, судовий збір не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати (п.п.4.5-4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, Господарський суд Волинської області

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» (43016, м.Луцьк, вул.Ковельська, 2, офіс 4; ідентифікаційний код 37128615) на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (43000, м.Луцьк, вул.Гулака-Артемовського, 20; ідентифікаційний код 30391925) 201 550, 19 грн., у т.ч. 193 417, 32 грн. основного боргу, 42, 44 грн. інфляційних втрат, 1 311, 95 грн. 3 % річних, 6 778, 48 грн. пені, за договором № 66 на постачання теплової енергії та гарячої води від 31.12.2010 р.

Стягнути з ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» (43016, м.Луцьк, вул.Ковельська, 2, офіс 4; ідентифікаційний код 37128615) на користь Державного бюджету України (отримувач - Управління державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38009628, банк отримувача - Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області, код банку отримувача (МФО) - 803014, розрахунковий рахунок № 31219206783002, найменування суду - Господарський суд Волинської області) 4 031 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено

11.07.13

Суддя В. О. Кравчук