Рішення № 32330794, 01.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/10929-2012 01.07.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Лекхім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Технолог» (третя особа 1)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк»

про стягнення 4 349 470, 67 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Чебикіна С.О.

Чинчин О.В.

Представники:

від позивача: Ткачук Ю.В.

від відповідача: Яворський С.М.

від третьої особи 1: Петровський В.М.

від третьої особи 2: не з'явились

від третьої особи 3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп» про стягнення заборгованості в розмірі 4 349 470, 67 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поруки № СР-26/11 від 03.10.2011 р. щодо виконання забезпеченого порукою зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк», яке виникло на підставі договору про переведення боргу № СР-25/11 від 03.10.2011 р.. укладеного між Приватним акціонерним товариством «Лекхім», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Парк».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Закрите акціонерне товариство "Технолог", залучено до участі у розгляді справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк", призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05.09.2012 р. за участю представників сторін та третіх осіб, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-51/10929-2012.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. визначено склад суду для розгляду справи № 5011-51/10929-2012 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Чебикіна С.О.

Склад суду у даній справі неодноразово змінювався.

Розпорядженням Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р. колегіальний склад суду у справі № 5011-51/10929-2012 змінено наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Чебикіна С.О. та Чинчин О.В.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що укладення договору про переведення боргу № СР-25/11 від 03.10.2011 р. потребувало попереднього погодження вищим органом управління Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" та за відсутності такого погодження вищевказаний договір є недійсним.

Також відповідач зазначає, що правовідносини сторін за договором поруки № СР-26/11 від 03.10.2011 р. припинились у зв'язку зі спливом шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя за договором поруки відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач зазначає, що Господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 26/118-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД", Приватного акціонерного товариства «Лекхім» та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" про визнання недійсним договору про переведення боргу та визнання правовідносин за договором поруки припиненими та вказана справа є пов'язаною зі справою № 5011-51/10929-2012.

Третя особа 1 надала письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що станом на момент відступлення вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» Приватному акціонерному товариству «Лекхім» заборгованість третьої особи 2 за договором № 78 від 01.01.2006 р. та № 109 від 01.01.2011 р. становила 4 860 415, 84 грн.

Під час розгляду справи відповідач подав клопотання про витребування у позивача оригіналів (для огляду) та належним чином засвідчених копій (для долучення до матеріалів справи) первинних документів (видаткові накладні, платіжні документи), що підтверджують заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" перед Приватним акціонерним товариством «Лекхім» за договором про переведення боргу від 03.10.2011 р. № СР-25/11 в сумі 4 344 400, 00 грн.

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача, суд відмовив у його задоволенні, у зв'язку з тим, що у судовому засіданні 21.11.2012 р. судом оглянуто оригінали документів, вказаних у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк".

Також відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Господарським судом Київської області справи № 26/118-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД", Приватного акціонерного товариства «Лекхім» та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" про визнання недійсним договору про переведення боргу та визнання правовідносин за договором поруки припиненими, яке обґрунтовує пов'язаністю вказаних справ.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В той же час, суд відзначає, що в межах даної справи суд може самостійно встановити обставини правомірності правочину, яким позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Крім того, спір у справі № 26/118-12 не вплине на правильність оцінки доказів, які мають суттєве значення у даній справі, а відтак - у даному випадку відсутні обставини, з якими закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання.

У запереченнях на відзив позивач зазначає, що правочини, якими Приватне акціонерне товариства «Лекхім» обґрунтовує заявлені вимоги погоджені сторонами, підписані повноважними представниками та скріплені мокрими печатками сторін.

Під час провадження у справі Приватне акціонерне товариства «Лекхім» подало заяву про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на все майно відповідача, що є у його власності та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп».

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову повинна здійснюватися з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Тож, оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до змісту п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, суд відзначає, що оскільки заходи до забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду, то доцільно застосовувати такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти або майно відповідача саме в межах ціни позову, а не на всі належні йому активи.

В той же час. позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про ускладнення та/або неможливість виконання рішення суду, а також не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду та не доведено спроможності обраного позивачем заходу - накладення арешту на майно відповідача, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. З урахуванням вищенаведеного, суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі у повному обсязі.

01.07.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Лекхім» надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача у справі № 5011-51/10929-2012 - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп» на Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк".

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Вищенаведене можливе у випадку, коли відповідач, що зазначений позивачем у позові, не повинен відповідати за цим позовом або повинен відповідати солідарно з іншою особою, яка в позові не зазначена як відповідач.

Однак, у даному випадку вимоги заявлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп» у зв'язку із тим, що останній виступив поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" за виконання ним зобов'язань перед Приватним акціонерним товариством «Лекхім» за договором № СР-25/11 від 03.10.2011 р.

При цьому, позивачем не наведено достатніх обґрунтованих доводів щодо наявності підстав для заміни відповідача в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, а відтак - суд відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання.

У даному судовому засіданні учасники судового процесу підтримали свої правові позиції.

Представники третьої особи 2 та 3 на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2006 р. між Закритим акціонерним товариством «Технолог», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Технолог», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» укладено договір купівлі-продажу № 78, за умовами якого третя особа 1 зобов'язалась передати, а третя особа 2 - купити лікарські препарати та засоби косметичної промисловості в асортименті, кількості та за цінами) що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 9.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2009 р.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.01.2006 р. до договору № 78 від 01.01.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» зобов'язане оплатити вартість товару не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 29.12.2006 р. до договору № 78 від 01.01.2006 р. термін дії договору встановлено до 31.12.2007 р.

Відповідно до додаткової угоди № 6 від 30.12.2007 р. до договору № 78 від 01.01.2006 р. термін дії договору встановлено до 31.12.2010 р.

01.01.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Технолог» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» укладено договір купівлі-продажу № 109, за умовами якого третя особа 1 зобов'язалась передати, а третя особа 2 - купити лікарські препарати та засоби косметичної промисловості в асортименті, кількості та за цінами) що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 9.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012 р.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.01.2011 р. до договору № 109 від 01.01.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» зобов'язане оплатити вартість товару не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 від 01.01.2011 р. до договору № 109 від 01.01.2011 р. Приватне акціонерне товариство «Технолог» надає Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» знижку на товар у розмірі 35 % у видаткових накладних.

11.08.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Технолог», Приватним акціонерним товариством «Лекхім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» укладено договір про відступлення права вимоги № СР-11/11, за умовами якого Приватне акціонерне товариство «Технолог» відступило Приватному акціонерному товариству «Лекхім» право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», що виникло на підставі договору купівлі-продажу № 109 від 01.01.2011 р.

За договором про відступлення права вимоги № СР-11/11 від 11.08.2011 р. Приватне акціонерне товариство «Лекхім» одержало право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» всіх зобов'язань за договором № 109 від 01.01.2011 р. щодо сплати заборгованості у сумі 4 860 415, 84 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору про відступлення права вимоги № СР-11/11 від 11.08.2011 р. Приватне акціонерне товариство «Технолог» зобов'язалось передати Приватному акціонерному товариству «Лекхім» всі документи, які засвідчують права, що передаються за договором та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором.

03.10.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Лекхім», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" укладено договір про переведення боргу № СР-25/11 за договором про відступлення права вимоги № СР-11/11 від 11.08.2011 р., за умовами якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" перейшов обов'язок щодо сплати боргу за договором про відступлення права вимоги № СР-11/11 від 11.08.2011 р.

Відповідно до п. 3 договору про переведення боргу № СР-25/11 від 03.10.2011 р. з моменту укладення вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" зобов'язане сплатити на користь Приватного акціонерного товариства «Лекхім» борг Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД».

03.10.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Лекхім», Товариством з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп» укладено договір поруки № СР-26/11, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп» поручилось перед Приватним акціонерним товариством «Лекхім» за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" обов?язку зі сплати на користь позивача грошової суми у розмірі 4 750 000, 00 грн. за договором про переведення боргу № СР-25/11 від 03.10.2011 р.

22.05.2012 р. Приватне акціонерне товариство «Лекхім» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп» з претензією № 01/278 від 21.05.2012 р. про виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" щодо сплати заборгованості у розмірі 4 344 400, 00 грн. за договором про переведення боргу № СР-25/11 від 03.10.2011 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" зобов'язань щодо сплати заборгованості за договором про переведення боргу № СР-25/11 від 03.10.2011 р., Приватне акціонерне товариство «Лекхім» звернулось до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп» про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, однак відповідач вимогу не виконав, а відтак - позивач просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

При цьому, в обґрунтування своїх вимог Приватне акціонерне товариство «Лекхім» стверджує, що борг, який є предметом розгляду у даній справі виник внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № 78 від 01.01.2006 р. у розмірі 2 997 691, 44 грн. та № 109 від 01.01.2011 р. у розмірі 1 633 987, 84 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як зазначається у ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Первісний кредитор у зобов'язанні, відповідно до ст. 519 Цивільного кодексу України, відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За загальним правилом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається зі змісту договору про відступлення права вимоги № СР-11/11 від 11.08.2011 р. Приватне акціонерне товариство «Лекхім» одержало право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» виконання всіх зобов'язань за договором № 109 від 01.01.2011 р. щодо сплати заборгованості у сумі 4 860 415, 84 грн.

Між тим, суд відзначає, що у зв'язку з укладенням вищевказаного договору про відступлення права вимоги № СР-11/11 від 11.08.2011 р. третя особа 1 фактично передала Приватному акціонерному товариству «Лекхім» документи, що підтверджують здійснення Приватним акціонерним товариством «Технолог» поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» за договором № 78 від 01.01.2006 р. та договором № 109 від 01.01.2011 р. (видаткові накладні, акти надання знижок), засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, як стверджує позивач та не спростовано учасниками провадження у справі, відповідно до договору поставки № 109 від 01.01.2011 р., право вимоги за яким передано Приватному акціонерному товариству «Лекхім», Приватне акціонерне товариство «Технолог» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» товар на загальну суму 1 633 987, 84 грн.

В той же час, за договором про відступлення права вимоги № СР-11/11 від 11.08.2011 р. позивачу передано право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» за договором № 109 від 01.01.2011 р. на загальну суму 4 860 415, 84 грн.

Тобто, з наведеного вбачається, що сума відступленої за договором № СР-11/11 від 11.08.2011 р. вимоги значно перевищує суму зобов'язання, що виникло у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», за договором № 109 від 01.01.2011 р.

Таким чином, за договором про відступлення права вимоги № СР-11/11 від 11.08.2011 р. позивачу фактично було передано недійсну вимогу.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Здійснивши оцінку наявних у справі доказів та наведених учасниками провадження доводів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із заявлених підставі та викладених позивачем обґрунтувань позову, приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що фактично за договором про відступлення права вимоги № СР-11/11 від 11.08.2011 р. Приватному акціонерному товариству «Лекхім» передано недійсну вимогу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недійсність договору про відступлення права вимоги № СР-11/11 від 11.08.2011 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Технолог», Приватним акціонерним товариством «Лекхім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», що, в свою чергу свідчить про відсутність у позивача права вимоги на підставі вказаного договору та, відповідно вказує не відсутність порушень прав позивача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістік Групп» про стягнення заборгованості в розмірі 4 349 470, 67 грн.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № СР-11/11 від 11.08.2011 р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Технолог» (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Мануїльського, 8), Приватним акціонерним товариством «Лекхім» (01033, м. Київ, вул. Ш. Руставеллі, 23, код ЄДРПОУ 20029017) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (08632, Київська обл., Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156).

2. У задоволенні позову відмовити повністю.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.

Чебикіна С.О.

Чинчин О.В.