Ухвала суду № 32330183, 11.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1863/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотерм» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 8 квітня 2013 року № 0001202204 та № 0001112204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ізотерм» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» за період з 1 липня 2011 року по 31 серпня 2012 року.

Результати перевірки відображено в акті від 25 березня 2013 року № 188/22-4/32173734, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за період з липня 2011 року по серпень 2012 року на 144729 грн. (в т.ч. за липень 2011 року - на суму 10806 грн., за грудень 2011 року - на суму 26716 грн., за лютий 2012 року - на суму 13668 грн., за березень 2012 року - на суму 3914 грн., за квітень 2012 року - на суму 21567 грн., за травень 2012 року - на суму 11578 грн., за червень 2012 року - на суму 15879 грн. та за липень 2012 року - на суму 40601 грн.) та вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 155718 грн. (в т.ч. за III квартал 2011 року - в розмірі 12426 грн., за IV квартал 2011 року - в розмірі 30723 грн., за I квартал 2012 року - в розмірі 18462 грн., за I півріччя 2012 року - на суму 51476 грн., та за три квартали 2012 року - на суму 42631 грн.).

На підставі акта перевірки від 5 березня 2013 року № 188/22-4/32173734 відповідачем 25 березня 2013 року прийняті податкові повідомлення рішення: № 000120220, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 144729,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 36182,25 грн. (т. 1 а.с.28), податкове повідомлення-рішення № 0001112204, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 155718,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 28142,25 грн. (т. 1 а.с. 27).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки господарські операції позивача з його контрагентом «Сучасні торгівельні рішення» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності контрагентами ТОВ «Сучасні торгівельні рішення».

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі актів перевірки податковими інспекціями контрагентів ТОВ «Сучасні торгівельні рішення».

Так, в актах Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва за результатами перевірки суб'єктів господарювання - контрагентів позивача встановлено, що при перевірці ТОВ Фірма «Техніка-ЛТД» виявлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ Фірма «Техніка-ЛТД». Основним постачальником ТОВ Фірма «Техніка-ЛТД» є ТОВ «Фундуклеївський», місцезнаходження якого не встановлено, а суб'єкт господарювання зареєстрований на осіб, які до діяльності юридичної особи не мають жодного відношення. Відповідно до пояснень засновника та директора ТОВ «Фундуклеївський» встановлено, що він з 2007 року по дату складання акту перевірки є безробітнім. У 2007 році у місті Києві ним був втрачений паспорт, що підтверджується РУГУ МВС у Дніпропетровській області. Господарської діяльності не вів, фактично коштів до статутного фонду ТОВ «Фундуклеївський» не вносив, не підписував бухгалтерських, фінансових та податкових документів та не підписував від свого імені довіреностей на здійснення господарської діяльності на ТОВ «Фундуклеївський».

Також посадовими особами Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Укрспецкур'єр».

Актом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 23 січня 2013 року 278/23-02/37450138 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Орінг» встановлена відсутність складських приміщень, транспортних засобів та співробітників, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Орінг».

Вказуючи на те, що правочини між ТОВ «Агропродукт Україна», ТОВ Фірма «Техніка -ЛТД», ТОВ «Укрспецкур'єр», ТОВ «Фундуклеївський» та ТОВ «Орінг» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» є безтоварними та нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача» відповідач вважає, що, як наслідок, договір поставки від 1 липня 2011 № 0107СТР-1 між ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» та ТОВ «Ізотерм» не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемним.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення».

Судом першої інстанції встановлено, що 1 липня 2011 року між ТОВ «Ізотерм» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» укладено договір поставки № 0107СТР-1 (а.с.29-32). Згідно умов вказаного договору, Постачальник ( ТОВ «Сучасні торгівельні рішення») зобов'язується поставити товар , а Покупець ( ТОВ «Ізотерм»), зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов договору поставки від 1 липня 2011 року № 0107СТР-1 ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» передано позивачу товар (лист х-к 1,5*1250*2500, труба проф.. 20*20(*2,0 L=6,лист 3 мм г/к(1,25х2.5), лист н/ж 0,8(1250*2500 ВА,430/1,4016 РЕ), що підтверджується видатковими накладними ( т.1 а.с. 33-57).

В якості оплати за поставлений товар ТОВ «Ізотерм» перерахувало на користь ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» грошові кошти у сумі 868376,28 грн., що підтверджується протоколами узгодження ціни - рахунками на оплату (т.2 а.с. 171-184) та платіжними дорученнями (т.2 а.с. 186-209).

Реальне здійснення господарський операцій підтверджують копії рахунків-фактур ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», копії платіжних доручень та довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей, подорожні листи на транспортування товару, акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі ТОВ «Ізотерм».

На суми ПДВ, нараховані (сплачені) у зв'язку з поставкою товару, позивач отримав від ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» виписані останнім податкові накладні на загальну суму 868376,28 грн. в т. ч. ПДВ 144729,38 грн., які містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Факт використання придбаного у ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» товару у господарській діяльності позивача підтверджується договорами поставки готової продукції та специфікацій контрагентам ТОВ «Ізотерм» (т.1 а.с. 198-215), видатковими накладними (т.1 а.с. 219-220,222,224,227,228,230,231,232,233) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.221,223,225,226,229).

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.