Ухвала суду № 32329843, 11.07.2013, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/4255/13-к

Провадження № 1-кп/210/198/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2013 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіна О.В.,

при секретарі Ромашевському В.Є.,

за участі прокурора Березок М.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг кримінальне провадження № за ЄРДР 12013040000000369, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці м. Кривий Ріг, українки, громадянки України, освіта вища юридична, заміжній, має трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимої, працює державним виконавцем Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького МУЮ, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України (в редакції від 07.04.11), -

В С Т А Н О В И В:

До Дзержинського районного суду м. Кривавого Рогу надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України, а також угода про визнання винуватості, яка була укладена 11 червня 2013 року між прокурором та підозрюваною ОСОБА_1

Згідно з обвинувального акту ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України за таких обставин:

ОСОБА_1, наказом в.о. начальника Головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 1575-к від 05.07.2012, з 06 липня 2012 року переведена з посади державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на посаду державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.

Наказом начальника головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 2076-к від 31.10.2011 державному виконавцю Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_1 з 28 жовтня 2011 року присвоєний 13 ранг державного службовця у межах сьомої категорії посад.

За змістом ч.2 ст.4 та ч.1 ст.6 Закону України № 202/98-ВР від 24.03.1998 «Про державну виконавчу службу», державний виконавець є державним службовцем та представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статті 10 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу» визначено основні обов'язки державних службовців, зокрема: додержання Конституції України та інших актів законодавства України;

Згідно з посадовою інструкцією, розробленою на підставі положень наведених Законів України та затвердженої начальником Криворізького міського управління юстиції 09.07.2012, на державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_1, зокрема, покладено обов'язки: дотримуватися етики поведінки державного службовця, сумлінно виконувати службові обов'язки, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України (п.2.1); здійснювати примусове виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб), виконання яких відповідно до законів України покладено на державну виконавчу службу, та вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (п.2.2).

Таким чином, державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_1 є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, тобто є працівником державного органу, вимоги якого щодо виконання рішень, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України № 606-ХІУ від 21.04.1999 «Про виконавче провадження», обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Так, згідно з положеннями ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, завданням державної виконавчої служби, відповідно до ч.2 ст.1 Закону України № 202/98-ВР від 24.03.1998 «Про державну виконавчу службу», є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, при цьому умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України № 606-ХІУ від 21.04.1999 «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1, працюючи на посаді державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, в період часу з 17 січня 2013 року по 08 квітня 2013 року, діючи умисно, всупереч цілям і завданням органу Державної виконавчої служби, використовуючи своє службове становище, скориставшись відсутністю професійного досвіду у державного виконавця цього територіального відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2, яка нетривалий час працює на посаді, схилила її до одержання неправомірної вигоди, і таким чином, досягла злочинної мети у вигляді одержання за попередньою змовою із державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_2 хабара від громадянина ОСОБА_3 за виконання в його інтересах дій з використанням наданої їм влади та службового становища, допустивши дії і вчинки, які зашкодили інтересам державної служби та негативно вплинули на її репутацію державного службовця, за наступних обставин.

Так, в період часу з 17 січня 2013 року по 02 березня 2013 року, державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_1, працюючи в одному службовому кабінеті з державним виконавцем цього територіального відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 у приміщенні цього державного органу за адресою: м. Кривий Ріг, вул.22 Партз'їзду, 41, дізналась про наявність у ОСОБА_2 в провадженні трьох виконавчих проваджень: № 1287/2 (номер за Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень( ЄДРВП) 32302177), відкрито 23.04.2012р. про стягнення з боржника ОСОБА_3 матеріальної шкоди 258500,00 грн. на користь стягувача ОСОБА_4 на підставі виконавчого документу - виконавчого листа № 2-566, виданого 11.01.2012р. Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу; № 1962/2 (номер за ЄДРВП 34707873), відкрито 12.10.2012р. про стягнення з боржника ОСОБА_3 матеріальної шкоди 4275,40 грн. на користь стягувана ОСОБА_5 на підставі виконавчого документу - виконавчого листа № 1-82/2011, виданого 21.02.2011р. Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу; №2214/В2 (номер за ЄДРВП 35467101), відкрито 04.12.2013р. про стягнення з боржника ОСОБА_3 штрафу у розмірі 850 грн. на користь стягувана - Держави на підставі виконавчого документу - постанови в справі про адміністративне правопорушення, винесеної 15.10.2012р. відділом ДАЇ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, а всього на загальну суму 263625,40 гривень.

В цей період часу, зокрема 17 січня 2013 року, державний виконавець ОСОБА_1, дізнавшись під час відвідувань боржником ОСОБА_3 державного виконавця ОСОБА_2 про його бажання ухилитись від виконання рішень суду та державного органу про стягнення боргів, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання матеріальної вигоди у вигляді незаконної грошової винагороди, використовуючи своє службове становище та свій авторитет досвідченого працівника, запропонувала державному виконавцю ОСОБА_2 виконати в інтересах ОСОБА_3 дії з порушенням вимог відомчих нормативних документів щодо порядку примусового виконання рішень з метою повернення виконавчих документів про стягнення з боржника ОСОБА_3 матеріальної шкоди та штрафу на загальну суму 263625,40 гривень стягувачам у виконавчих провадженнях, в результаті яких вона забезпечить одержання від боржника ОСОБА_3 грошової винагороди в якості хабара, на що отримала згоду державного виконавця ОСОБА_2 на вчинення злочинів у сфері службової діяльності та узгодила з нею спільний план їх вчинення.

Після чого державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління ОСОБА_2, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, маючи реальну можливість для встановлення місця мешкання боржника ОСОБА_3 шляхом спілкування з останнім за допомогою мобільного зв'язку по зазначеному у виконавчих провадженнях абонентському номеру його мобільного телефону та при особистих зустрічах з ОСОБА_3 під час прибуття останнього до зазначеного відділу виконавчої служби, до початку квітня 2013 року будь-яких заходів для встановлення місця проживання ОСОБА_3 та накладення арешту на майно боржника за його місцем мешкання умисно не проводила, а 29.03.2013р. безпідставно склала та засвідчила своїм підписом акт державного виконавця, в якому зазначила, що державним виконавцем: неодноразово здійснювалися виходи за вказаною адресою боржника; жодного разу застати боржника вдома не вдалося; державним виконавцем залишалися виклики боржника до служби; зі слів сусідів такого не знають; згідно відповіді правовстановлюючих організацій, майна за боржником не виявлено; при цьому не вказавши адресу, за якою саме здійснювалися виходи, та прізвища сусідів.

Далі, 01 квітня 2013 року в робочий час, перебуваючи у службовому кабінеті територіального органу державної виконавчої служби за адресою: м.Кривий Ріг вул.22 Партз'їзду, 41, ОСОБА_2, будучи службовою особою, діючи згідно попередньої змови з державним виконавцем цього ж відділу ОСОБА_1, зловживаючи своєю владою, з особистих корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб - ОСОБА_3, всупереч інтересам служби, порушуючи вимоги ч.1 ст.11, п.1 ч.2 ст.11, п.п.4,5,10,12 ч.3 ст.11, ч.1 ст.40 Закону України № 606-ХГУ від 21.04.1999 «Про виконавче провадження»; п.п.7.14, 7.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, використовуючи комп'ютерну базу даних «Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень» (ЄДРВП), навмисно склала завідомо неправдиві документи, а саме - у виконавчих провадженнях № 1287/2 (номер за ЄДРВП 32302177), № 1962/2 (номер за ЄДРВП 34707873), №2214/В2 (номер за ЄДРВП 35467101), безпідставно посилаючись на п. 2, п.5 ч.1 ст.47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», винесла постанови про повернення виконавчого документа стягувачам, в яких зазначила, що боржник за вказаною адресою не мешкає, встановити місцезнаходження боржника не виявилося можливим, майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено; та постановила виконавчий документ повернути стягувачу, припинити чинність арешту майна та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Зазначені постанови ОСОБА_2 в цей же день засвідчила своїм підписом та надала для затвердження особі, яка цього дня виконувала обов'язки начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, про що повідомила співучасника ОСОБА_1

Продовжуючи далі виконувати свою роль у скоєнні злочину, державний виконавець ОСОБА_2 копії винесених та затверджених постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві та відповідні виконавчі документи, порушуючи ч. 1, З ст. 31, ч.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», стягувачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Державі (в особі відділу ДАЇ КМУ) умисно не направила, стягувачей про це умисно не повідомила, а реалізуючи свої корисливі наміри, у першій декаді квітня 2013 року протиправно надала ОСОБА_1 для передачі боржнику ОСОБА_3 на підтвердження виконання в його інтересах певних дій з використанням її службового становища оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 1287/2, та виконавчий лист № 2-566 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 258500 гривень на користь громадянина ОСОБА_4.

В свою чергу, реалізуючи спільний умисел співвиконавців на вчинення злочину, державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_1, являючись службовою особою, але використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи умисно, з корисливих мотивів, виконуючи свою роль у вчиненні злочину за попередньою змовою із державним виконавцем ОСОБА_2 08 квітня 2013 року, о 18 годині 06 хвилин, перебуваючи поблизу будинку № 50 по вул. Димитрова у м. Кривому Розі, отримала від громадянина ОСОБА_3 хабар в розмірі 28000 гривень за виконання в його інтересах дій, пов'язаних із повернення виконавчих документів щодо стягнення з боржника ОСОБА_3 матеріальної шкоди та штрафу на загальну суму 263625,40 гривень стягувачам у виконавчих провадженнях № 1287/2 (номер за ЄДРВП 32302177), № 1962/2 (номер за ЄДРВП 34707873), № 2214/В2 (номер за ЄДРВП 35467101) з припиненням чинності арешту його майна та скасуванням інших заходів примусового виконання рішень, на підтвердження чого надала йому виготовлені та передані їй державним виконавцем ОСОБА_2 оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 1287/2 та виконавчого листа № 2-566, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу 11.01.2012, про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 258500 гривень на користь громадянина ОСОБА_4

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.368 ч.3 КК України (в редакції від 07.04.11) за ознаками: одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб.

Під час досудового розслідування між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Дніпропетровської області Березок М.М. і обвинуваченою ОСОБА_1 11.06.2013 року укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_1 беззаперечно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а також зобов'язався дотримуватися наступних умов: підтвердити свої свідчення за підозрою у судовому провадженні щодо скоєння злочину за попередньою змовою з ОСОБА_2; за необхідності підтвердити свої свідчення в окремому судовому провадженні стосовно ОСОБА_2

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання за ч.3 ст.368 КК України у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на неї обов'язків, передбачені пп.2- 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим віднесений до тяжких злочинів , а отже угода відповідає в цій частині вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч.4,5 ст. 474 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому встановлено, що скарг підозрюваним чи обвинуваченим під час кримінального провадження на дії органу дізнання та слідства не подавалось.

Однак, судом встановлено, що умови угоди суперечать вимогами Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам п.1,3 ч.7 ст.474 КПК України, відповідно до яких, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та /або закону і відмовляє в затвердженні угоди , якщо умови угоди порушують права , свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Так, з матеріалів кримінального провадження, відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_1, злочин останньою мовбито було скоєно разом з ОСОБА_2 і є обґрунтовані підстави стверджувати, що в угоді про визнання винуватості між прокурором та вищевказаними громадянами йдеться про злочин, скоєний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і вирок суду про затвердження цієї угоди може бути використаний у протиправний спосіб як доказ винуватості ОСОБА_2, що відповідно порушить права та інтереси ОСОБА_2

При цьому, згідно з повідомлення про підозру ОСОБА_2 інкримінується вчинення злочинів, передбачених ст. 364, ч. 1, ст. 366 ч. 1 КК України та ст. 368 ч.3 КК України (в редакції 07.04.2011року), а саме: зловживання владою, тобто умисне з корисливих мотивів чи в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним інтересам; складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-які дії з використанням наданої їй владою за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, судом встановлено, що прокурором допущені порушення ст.75 КК України , а саме ч.3 ст.75 КК України , якою встановлено, що тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються виключно судом.

Згідно ч.2 ст.75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання, в даному випадку у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання. А в даному випадку тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням були визначені прокурором.

Виходячи з викладеного, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_1, так як умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, на тій підставі, що по-перше, в угоді про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_1 йдеться про злочин, мовбито скоєний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і вирок суду про затвердження цих угод може бути використаний у протиправний спосіб як доказ винуватості ОСОБА_2, що відповідно порушить права та інтереси ОСОБА_2 і, по-друге, умови угоди суперечать вимогам КПК України та /або закону, так як прокурором безпідставно визначено тривалість іспитового строку та перелік обов'язків, які має визначати суд, а не прокурор та обвинувачена за домовленістю.

Крім того, при затвердженні угоди суд має постановити вирок, який повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою статті 475 КПК України. При цьому у резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 374 цього Кодексу.

До таких відомостей належить, зокрема, рішення щодо речових доказів і документів та рішення щодо процесуальних витрат.

З матеріалів кримінального провадження вбачається про наявність великої кількості речових доказів у провадженні, та про проведення експертиз у кримінальному провадженні. При цьому, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділені в окремі провадження, оригінали речових доказів містяться в матеріалах кримінального провадження відносно ОСОБА_2, висновки експертиз у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 є одночасно доказами в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, тому об'єктивно вирішити питання про долю речові докази та процесуальні витрати в порядку КПК України не вбачається за можливе.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.7 ст.474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Суд, вислухавши обвинувачену, думку прокурора про затвердження угоди про визнання винуватості, вважає за необхідне в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 11.06.2013 року в м. Кривий Ріг між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Дніпропетровської області Березок М.М. і обвинуваченою ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст..ст.314, 468-470, 472, 474 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В затвердженні угоди від 11 червня 2013 року по кримінальному провадженню № 12013040000000369 про визнання винуватості укладену між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Дніпропетровської області Березок М.М. і обвинуваченою ОСОБА_1 за ч.3 ст. 368 КК України - відмовити.

Повернути кримінальне провадження № 12013040000000369 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України прокурору для продовження досудового розслідування.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. В. Чайкіна