Рішення № 32329784, 03.07.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0610/2-1802/11 Головуючий у 1-й інст. Куліченко М.В.

Категорія 19 Доповідач Товянська О. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Товянської О.В.

суддів: Гансецької І.А., Кочетова Л.Г.

при секретарі : Дехтієвській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (Далі - ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про встановлення нікчемності правочину кредитного договору за апеляційними скаргами ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 квітня 2013 року, -

встановила:

В квітні 2011р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточнивши вимоги 01.10.2012р., просила встановити нікчемність кредитного договору від 23.02.2006р. між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 17100грн.. Зазначала, що укладений договір не відповідав її дійсному волевиявленню, грошей за кредитом вона фактично не отримувала, підписала цей договір внаслідок шахрайських дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які без її допомоги не могли отримати кредит, попрохавши її отримати кошти для передачі їм, вони переконали, що кредит будуть погашати своєчасно. Крім того, кредит було оформлено без згоди її чоловіка, що суперечить ст. 65 СК України.

В лютому 2012р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №ZRWRK07992302 від 23.02. 2006р. у розмірі 116064,60грн. і судові витрати - 1160,65грн. Банк зазначав, що ОСОБА_1 отримала в ПАТ «КБ «Приватбанк» кредит в розмірі 17100грн. зі сплатою 24% на рік за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 22.09.2009р. Банк свої зобов'язання виконав, відповідачка умови договору порушила, своєчасно кредит не погашала, борг станом на 30.11.2011р. - 116064,60грн. (заборгованість по кредиту - 14508,97грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом 42947,74грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 4386,15грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 54221,74грн.)

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 квітня 2013р. в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про встановлення нікчемності правочину кредитного договору відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення частково, ухвалити нове про задоволення її позову. Зазначає, що суд дав неправильну оцінку доказам, не врахував, що ОСОБА_2 хоча і не притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 190 КК України за скоєння шахрайства відносно неї та інших осіб, проте в його діях є склад злочину.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення в частині відмови Банку у позові та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 101369,07грн., в решті - рішення залишити без змін, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не звернув уваги, що було переривання строку позовної давності, через що дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

Апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 відхиленню з таких підстав.

Відмовивши Банку у стягненні кредитної заборгованості, суд виходив із того, що Банком пропущено позовну давність для звернення до суду.

Проте такий висновок не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за кредитним договором №ZRWRK07992302 від 23.02. 2006р. отримала в ПАТ «КБ «Приватбанк» кошти в розмірі 17100грн. зі сплатою 24% на рік за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 22.09.2009р. Свої зобов'язання за укладеним договором відповідачка виконувала не в повній мірі, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 30.11.2011р. в сумі 116064,60грн. (заборгованість по кредиту - 14508,97грн., заборгованість по відсотках 42947,74грн., заборгованість по комісії 4386,15грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань 54221,74грн.)

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кредитний договір недійсним не визнаний.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови зазначених договорів, їх форма та порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, що волевиявлення позичальника було обмеженим та не відповідало її внутрішній волі. Викладені в тексті договору їх істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання позивачем.

Зазначене свідчить про відповідність договорів вимогам ст. 203 ЦК України.

Посилання ОСОБА_1 на те, що договір є нікчемним, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шахрайським шляхом змусили її підписати договір, пообіцявши повертати від її імені кошти Банку, не можуть бути підставою для визнання кредитного договору нікчемним. Неправомірні та незаконні, на думку ОСОБА_1 дії слідчого щодо невизнання її потерпілою та неповноту слідства по кримінальній справі, вона не оскаржувала, а відповідного вироку про визнання дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шахрайськими та притягнення їх до кримінальної відповідальності, немає.

Крім того, є безпідставним і посилання ОСОБА_1 на нікчемність правочину, оскільки за спірним кредитом вона гроші не отримувала. П.п.1.1 спірного кредитного договору було передбачено, що «Банк зобов'язується надати «позичальнику» - ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом перерахування їх на рахунок ПП ОСОБА_4 для придбання ТНС». Позовну вимогу про визнання угоди недійсною через безгрошовість договору позивачка не заявляла.

Судове рішення не може грунтуватись на припущеннях.

За таких обставин, коли ОСОБА_1 свої вимоги не довела, суд обгрунтовано відмовив їй у позові.

Є безпідставним посилання суду першої інстанції на пропущення Банком строку звернення до суду.

Судом встановлено, що останній платіж по спірному договору здійснено 12 травня 2010р., а до суду із позовом Банк звернувся у березні 2012р., тобто із дотримання передбаченого процесуальним законом строку, а тому вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню. Розмір нарахованих коштів позивачка не оспорювала, а питання про зменшення розміру санкцій не заявляла.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,309,314,316,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 квітня 2013 року в частині відмови у позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 101369,07грн. В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді: