Вирок № 32329194, 08.07.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

08.07.2013

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/4688/13-к

Провадження № 1-кп/361/252/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 08» липня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі:

головуючого: судді - Пошкурлат О.М.,

при секретарі - Німчук О.В.,

за участю прокурора Неділька С.А.,

потерпілого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари кримінальне провадження № 12013100130000367, за яким обвинувачується:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та мешкає в с. Руданське, Шаргородського району, Вінницької області, вул.. Мічуріна, 10, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, маючий на утриманні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючий водієм ТОВ «Нова Експедиція», раніше не засудженого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

21 січня 2013 року, близько 19-00 год., ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, що стверджується висновком експерта за № 250 А від 17.05.2013, і який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ № 204565, належить на праві власності ТОВ «Нова експедиція», рухаючись на 23км + 960 м автодороги «Північно-східний обїзд м. Києва», що на території Броварського району, Київської області, у напрямку від м. Бориспіль до м. Бровари, зі швидкістю близько 50 км/год., не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив вимоги п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України; не обрав безпечну швидкість, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху; і при виявленні перешкоди для руху у вигляді нерухомого транспортного засобу, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху; унаслідок чого допустив зіткнення з правою боковою частиною автомобіля НОМЕР_2, що стверджується висновком експерта за № 251 А від 16.05.2013, що належить ОСОБА_3, і який в момент зіткнення знаходився у нерухомому стані з правого боку проїжджої частини вказаної автодороги перпендикулярно до неї. Внаслідок зіткнення автомобіль НОМЕР_3, почав зміщуватися праворуч і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який в цей час, знаходився поруч з лівими передніми дверцятами даного транспортного засобу.

В результаті дорожньо транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини у вигляді підшкірної емфіземи правої половини грудної клітини, перелому 7-го ребра з права по лопаточній лінії, правостороннього гемопневматораксу; перелому шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки, садна в лобній ділянці з права, в ділянці лобного передпліччя та правої кисті; підшкірної гематоми в ділянці лівого ліктьового суглобу та правій здухвинній ділянці, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 59 від 22.04.2013, відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю, покаявся у вчиненому та суду показав, що працює водієм більше 20-ти років. 21.01.2013, близько 19 год., у темну пору доби, він керував технічно справним автомобілем НОМЕР_4, що належить ТОВ «Нова експедиція», і рухався по обїзній автодорозі з боку м. Бориспіль в бік м. Бровари, Київської області. Швидкість його автомобіля була близько 50 км/год. Дорожнє покриття було слизьким. На одній з ділянок автодороги він побачив мікроавтобус, який знаходився на правій смузі руху по ходу руху його автомобіля, в звязку з чим почав гальмувати. Проте погодні умови не дали цього зробити, автомобіль почало «зносити» в бік мікроавтобуса і сталося зіткнення з останнім. Після удару мікроавтобус збив потерпілого, який в цей час знаходився поряд з таким і якого до удару він не бачив.

Не заперечує проти відшкодування витрат на лікування потерпілого в лікувальному закладі. У вчиненому щиро кається та просить суд не суворого покарання.

На підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За наведених обставин суд вважає, що обвинувачення, предявлене ОСОБА_2, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфіковані правильно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та розясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами та доповненнями, виходить з принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

У відповідності до ст. 66 КК України, суд вважає за можливе визнати як обставину, що помякшує покарання за скоєне щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а ні в ході досудового розслідування, а ні в суді, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, те, що він раніше не засуджений, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, його соціальне становище, відсутність даних про перебування його на профілактичному обліку у лікаря психіатра та нарколога, а також думку потерпілого, який просить не обирати обвинуваченому суворої міри покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Суд, детально проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчиненого кримінального правопорушення, його щире каяття, наслідки суспільно небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, прийшов до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним правопорушень буде призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, у виді обмеження волі, без позбавленням його права керувати транспортними засобами, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов»язків, передбачених ст. 76 КК України.

Речові докази по кримінальному провадженню, що перебувають на зберіганні на майданчику для утримання автомототранспорту Броварського МВ ГУМВС України в Київській області: автомобіль НОМЕР_2 повернути в законне володіння, користування та розпорядження його власника; автомобіль НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні у власника залишити у такого для законного володіння, користування та розпорядження.

Витрати, повязані з залученням експертів, підлягають до стягнення з обвинуваченого в користь держави в особі експертних установ.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Підлягають до стягнення з обвинуваченого в користь держави в інтересах Броварської ЦРЛ витрати, понесені лікувальним закладом на лікування ОСОБА_1, в розмірі 348,14 грн.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, без позбавлення його права керувати транспортними засобами.

У відповідності до ст. 75 КК України, звільнити засудженого від відбування призначеного йому покарання, встановивши іспитовий строк в 1 (один) рік, якщо протягом встановленого строку він не вчинить нового злочину та виконає обовязки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, які суд покладає на засудженого, після набрання вироком законної сили, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід засудженому не обирався.

Речові докази по кримінальному провадженню, що перебувають на зберіганні на майданчику для утримання автомототранспорту Броварського МВ ГУМВС України в Київській області: автомобіль НОМЕР_2 повернути в законне володіння, користування та розпорядження його власника; автомобіль НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні у власника залишити у такого в законному володінні, користуванні та розпорядженні.

Витрати, повязані з залученням експертів, відсутні.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави в особі Броварської ЦРЛ 348,14 грн., як витрати, понесені лікувальним закладом на лікування ОСОБА_1 (р/р 35419002000187, УДКСУ Київської області, МФО 821018, код 01994497).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави в особі експертних установ 1223,60 грн. за залучення експертів на проведення експертизи технічного стану транспортного засобу; 1223,60 грн. за залучення експертів на проведення трнапортно-трасологічної експертизи (р/р 31111115700008, МФО-820019, УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код 37975298).

Цивільний позов не заявлявся.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Головуючий: суддя О. М. Пошкурлат