Ухвала суду № 32329120, 11.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1912/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.Провадження № 22-ц/780/3875/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.Категорія 19 11.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Приходька К.П.,

суддів Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 червня 2013 року за заявою представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі продажу земельної ділянки,-

встановила:

у лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,4782га., розташованої в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області .

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 ОСОБА_5 Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

В травні 2013 року представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову в даній цивільній справі.

Просила накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим №3222482000:05:005:0029, яка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД 772240, який був виданий Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі 19.08.2009 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010994700332; заборонити ОСОБА_5 та іншим особам які можуть діяти за довіреностями (дорученнями) від його імені або будь-яким іншим третім особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки за кадастровим №3222482000:05:005:0029, яка зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД 772240. який був виданий Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі 19.08.2009 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010994700332.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 червня 2013 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_2 в особі представника подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.03.2013 року заяву представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки було задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: 3222482000:05:005:0029, площею 1,4782га., розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 Заборонено ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо відчуження, оформлення земельної ділянки, кадастровий номер: 3222482000:05:005:0029, площею 1,4782га., розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Заборонено Гореницькій сільській раді Києво-Святошинського району Київської області, Реєстраційній службі Києво-Святошинського районного управління юстиції проводити будь-які дії щодо оформлення та відчуження земельної ділянки, кадастровий номер: 3222482000:05:005:0029, площею 1,4782га., розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30.05.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.03.2013 року про забезпечення позову - скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, про забезпечення позову, суд виходив з того, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2013 року по даній справі скасовано заходи забезпечення позову щодо спірної земельної ділянки.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можливо погодитися виходячи із наступного.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантує реальне виконання рішення за його позовом в разі задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до п.4 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

Суд першої інстанції при вирішенні заяви про забезпечення позову не врахував положень п.7 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», за змістом якого ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Однак мотивувальна частина в ухвалі суду першої інстанції відсутня, а суд першої інстанції, відмовляючи у забезпеченні позову послався лише на ухвалу ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2013 року, залишивши поза увагою те, що заява про забезпечення позову подана третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.312 ЦПК України, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307,312,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 червня 2013 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту і в касаційному порядку не оскаржується відповідно до вимог ст.324 ЦПК України.

Головуючий

Судді