Рішення № 32326753, 15.01.2013, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 2-4868/11

заочне рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

15 січня 2013 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово судді Матяш Т.Л.,

при секретарі Івановій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто», ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто», ОСОБА_2 про визнання дій незаконними. Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 01.07.2010 року у м. Одеса між ТОВ «АВТО ПРОСТО» в особі продавця-консультанта ОСОБА_2 та позивачем була укладена Угода № 0320905. Відповідно зазначеної угоди відповідач гарантував позивачу, що він одержить право на отримання автомобіля. Позивач під отриманням права на одержання автомобіля розумів набуття права власності, однак, у подальшому йому стало відомо, що він не отримає право власності на вказаний автомобіль, позивач вважає, що його було введено в оману, на підставі чого просить визнати дії відповідача незаконними, визнати угоду недійсною та стягнути з відповідачів, сплачені позивачем внески.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Авто Просто» у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлявся, причина неявки суду не відома.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлялася, причина неявки суду не відома.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2010 року у м. Одеса між ТОВ «АВТО ПРОСТО» в особі продавця-консультанту ОСОБА_2 та позивачем була укладена Угода № 0320905. Відповідно зазначеної угоди відповідач гарантував позивачу, що він одержить право на отримання автомобіля.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість, двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до угоди укладеної позивачем та відповідачем не виникають права та обов'язки у сторін договору.

Так у відповідності до ст. 215 ЦК України підставою не дійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, відповідно п.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором. Відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до угоди укладеної між позивачем та відповідачем відповідач гарантує позивачу, що він одержить право на отримання автомобіля за умови що відповідач виконує всі зобов'язання, які випливають з спірної угоди.

Відповідно ст. 5 угоди, що оскаржується відповідач повинен сплатити вступний внесок при укладені угоди; сплатити плату за право на отримання Автомобіля при наданні такого права, що місячно сплачувати повні внески;

Але договором не встановлений, строк коли, саме позивач отримає право на отримання автомобіля.

Згідно умов укладеної угоди позивач не зможе отримати право на отримання автомобіля, так як право на речі зокрема на автомобілі набуваються на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, ст. 328 ЦК України.

Угодою, що укладена між позивачем та відповідачем не передбачено передання права власності на автомобіль, а лише право на його отримання. Право на отримання автомобіля має будь, яка дієздатна особа, якщо особа забажає придбати автомобіль і сплатить його вартість.

Таким чином, угода, яка укладена позивачем та відповідачем є недійсною і не створює юридичних наслідків ні для однієї із сторін.

Згідно ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Таким чином, відповідач пропонуючи позивачу отримати право на отримання автомобіля ввів його в оману, оскільки позивач під отриманням права на одержання автомобіля розумів набуття права власності, однак, насправді це умовами Угоди не передбачалось, тобто відповідач надав позивач двозначну інформацію, яка ввела його в оману для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до угоди, яка була укладена сторонами по справі у порядку п.5 Угоди позивач сплачував платежі, які повинні були надати йому право на отримання автомобіля, а саме:

1.Вступний внесок у розмірі 3346 (три тисячі триста сорок шість) грн. 46 коп.

2.Що місячні обов'язкові внески на загальну суму 17509 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'ять ) грн. 40 коп.

Загалом за угодою позивачем відповідачу було сплачено 20855 (двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 86 коп.

Факт сплати позивачем вищезазначених коштів підтверджується відповідними платіжними документами (а.с. 13-26).

Відповідно п. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно п.2, ч. 1, ст. 211 ЦК України місцем вчинення дво- або багатостороннього правочину встановлюється відповідно до ст. 647 ЦК України. Відповідно ст. 647 ЦК України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцем знаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір

Другий відповідач, яка підписувала договір при укладені договору не попередила позивача про те, що позивач буде сплачувати гроші не за автомобіль, а за незрозумілі послуги і що останній сплачує кошти не за автомобіль, а за участь у невідомій йому акції.

Крім того, у позові позивач вказує, що другий відповідач не надала документ, що підтверджує її повноваження, як представника першого відповідача.

Другий відповідач не надала повну інформацію щодо угоди яку було укладено відповідачем, таким чином позивач вважає, що другий відповідач несе солідарну відповідальність з першим відповідачем, щодо витрачених ним коштів.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто», ОСОБА_2 про визнання дій незаконними є обґрунтованим, доведеним і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до квитанцій (а.с. 1, 2) позивач сплатив державне мито у розмірі 208,05 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн.

Таким чином, на підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на державне мито у розмірі 208,05 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 11, 15-16, 211, 216, 328 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 11, 12, 33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії ОСОБА_2 не законними

Визнати Угоду № 0320905, яка була укладена 01.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», в особі продавця-консультанту ОСОБА_2, що діяла на підставі довіреності та ОСОБА_1 недійсною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» код ЄДРПОУ 35509011 на користь ОСОБА_1 20855 (двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі 208 (двісті вісім) грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти сплачені за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його увалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: