Рішення № 32326537, 08.07.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

08.07.2013

Справа № 2/489/1232/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2013р. Ленінський районний суд м. Миколаєва, у складі: головуючого судді Румянцевої Н.О., при секретарі Ляшик С.В., за участю: представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1, представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєва, справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року ПАТ КБ «Надра» (далі - банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно кредитного договору від 02.11.2006р. № 08/11/2006/840 К 552 ОСОБА_3 отримав у банку кредит на придбання автотранспортного засобу в сумі 29700,00 дол. США до 01.11.2012 року із розрахунку 9% річних.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки від 02.11.2006р.

Вказані умови кредитного договору позичальником систематично порушувалися. Відповідач своєчасно взяті на себе зобовязання не виконувала. В результаті утворилась заборгованість, яка станом на 27.02.2013р. складає 81465,57 дол. США, що еквівалентно 651154,27 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачів вище указану суму боргу.

У травні 2013р. від ОСОБА_3 надійшов зустрічний позов до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору недійсним, оскільки договір не відповідає вимогам чинного законодавства щодо невиконання переддоговірних зобовязань, видача споживчого кредиту в іноземній валюті, вимога до позичальника щодо виконання ним зобовязань в іноземній валюті, нарахування пені, комісій в іноземній валюті, хоча оплата комісії взагалі не передбачена договором, та як наслідок має невідповідність умов договору про надання споживчого кредиту вимогам чинного законодавства України та порушення прав споживача, а також порушення принципу добросовісності, справедливості та розумності.

Крім того, як вказує позивач за зустрічним позовом розмір пені визначений пунктом 5.2 кредитного договору значно перевищує розмір пені встановлений чинним законодавством, яким встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може бути перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За період нарахування пені, облікова ставка НБУ встановлювалася в межах від 8,5% до 12%, а на даний час складає 7,5% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримала, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_2, вимоги первісного позову не визнав, підтримав зустрічний позов.

Відповідач ОСОБА_3 при участі в судовому засіданні 20.06.2013р., заперечував проти задоволення первісного позову, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав.

Відповідач ОСОБА_4 при участі у судовому засіданні 20.06.2013р. заперечувала проти задоволення первісного позову, проти задоволення зустрічного позову не заперечувала.

Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи доходить до наступного.

Відповідно до укладеного кредитного договору від 02.11.2006р. № 08/11/2006/840 К 552 ОСОБА_3 отримав у банку кредит на придбання автотранспортного засобу в сумі 29700,00 дол. США до 01.11.2012 року із розрахунку 9% річних.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки від 02.11.2006р., відповідно до якого вона поручається перед банком за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору від 02.11.2006р. № 08/11/2006/840 К 552.

Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобовязань, вказаних у п. 1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав шляхом надання кредиту в сумі 29700,00 дол. США.

У судовому засіданні було оглянуто кредитну справу №08/112006/840-К552 заведену 02.2011.2006року, з якої вбачається виконання Банком своїх обовязків за кредитним договором, а саме видача коштів у розмірі визначеному кредитним договором, про що свідчить заява на видачу готівки, довідка про повну оплату коштів за транспортний засіб.

Відповідачі в порушення дійсних договорів ухиляються від виконання своїх обовязків.

Згідно ст.ст. 525-526 ЦК України не допускається однобічна відмова від зобов'язання або зміна умов договору, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і норм законодавства.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики. Згідно ч. 2 ст. 1050 вказаного Кодексу якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до положень ст. 536 цього Кодексу за користування чужими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 5 кредитного договору від 02.11.2006р. № 08/11/2006/840 К 552 передбачена відповідальність сторін у разі порушення умов цього договору.

Враховуючи викладене, станом на 27.02.2013р. за відповідачами виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 651154,27 грн., що еквівалентно 81465,57 дол. США, яка складається з: основного боргу 15432,63 дол. США (еквівалент 123353,01 грн.), відсотків по кредиту 3751,84 дол. США (еквівалент 29988,44 грн.), комісії 2191,16 дол. США (еквівалент 17513,94 грн.), пені 57119,94 дол. США (еквівалент 456559,67 грн.), штрафу 2970,00 дол. США (еквівалент 23739,21 грн.).

При цьому позивачем не надано жодних доказів щодо підтвердження своїх вимог про стягнення з відповідачів штрафу відповідно до п. 5.3 кредитного договору, а тому з суми заборгованості необхідно відрахувати суму штрафу.

Крім цього, враховуючи приписи ст. ст. 526, ч. 3 ст. 533, 553, 1054 ЦК України у разі, коли за умовами кредитного договору позичальник одержав кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті, він зобовязаний повернути кредитодавцю на вимогу останнього цей кредит у вигляді грошових коштів у тій самій сумі і в тій самій валюті, що були ним одержані. Якщо ж у договорі визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Пунктами 11, 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 30.03.2012р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК.

Разом з тим, неустойку за порушення зобовязань за кредитним договором відповідно до вимог ст. ст. 549-551 ЦК України необхідно зазначати в національній валюті гривні.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, зі зменшенням суми пені до тіла кредиту, а саме до розміру 123353 грн. 01 коп..

Відтак, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті відповідають нормам чинного законодавства, окрім вимог щодо стягнення пені в іноземній валюті в силу ст. ст. 549-551 ЦК України.

Враховуючі зазначене стягненню з відповідачів підлягає корегована сума заборгованості на загальну суму 21375,63 дол. США, що еквівалентно 170855 грн. 39 коп., що складається з основного боргу 15432,63 дол. США (еквівалент 123353,01 грн.), відсотків по кредиту 3751,84 дол. США (еквівалент 29988,44 грн.), комісії 2191,16 дол. США (еквівалент 17513,94 грн.), а також з відповідачів підлягає стягненню пеня в розмірі 123353 грн. 01 коп..

З огляду на зазначене, первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених з договором, а споживач зобовязується повернути їх з врахуванням відсотків. Тобто, у наведеному Законі чітко прописна процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит та вартість послуги з оформленням договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний та варіанти його повернення.

Із змісту вищезазначеного договору, де викладені умови, вбачається, що в ньому зазначена вся інформація, визначена ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача».

Уклавши спірний договір, ОСОБА_3 своїм підписом засвідчив факт та згоду з умовами Договору, підтвердив свої права та обовязки за цим договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і вважає їх справедливими по відношенні до нього, намагався його виконувати, про що свідчать платежі по кредитному договору після його укладення, та не вважав договір нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобовязаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність кошти це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією, виданою відкритому акціонерному товариству Комерційному банку «Надра» Національним банком України № 21, дозволом №21-1 та додатком до дозволу, ПАТ КБ «Надра» має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

На підставі статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки банком було надано передбачену Законом України «Про захист прав споживачів» інформацію, доказів зворотного позивачем за зустрічним позовом не було надано, за такого суд вважає, що позивач за зустрічним позовом не був введений в оману щодо істотних умов договору.

При укладенні спірного кредитного договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, про які позичальник отримав достовірну та повну інформацію. Договір був укладені в письмовій формі. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

За такого зустрічний позов ОСОБА_3 є необґрунтованим, та не підлягає задоволенню у звязку з його безпідставністю.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 2942грн.08коп..

Керуючись ст.ст.10, 14, 30, 60, 62, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість по кредитному договору від 02.11.2006р. № 08/11/2006/840 К 552 у розмірі: основного боргу 15432,63 дол. США (еквівалент 123353,01 грн.), відсотків по кредиту 3751,84 дол. США (еквівалент 29988,44 грн.), комісії 2191,16 дол. США (еквівалент 17513,94 грн.), пеню в розмірі 123353 грн. 01 коп., а всього: 21375,63 дол. США, що еквівалентно 170855 грн. 39 коп. та пеню в розмірі 123353 грн. 01 коп..

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» судовий збір у розмірі 2942 грн. 08 коп. по 1471,04грн. (тисяча чотириста сімдесят одна грн. 01 коп.) з кожного.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя: