Ухвала суду № 32324530, 10.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"10" липня 2013 р. Справа № 806/1490/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Тонклевського Г.М. - директора ТзОВ "Форест";

від відповідача: Олексієнко В.М., представника за дорученням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" травня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест" звернулось до суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000542340 від 12.12.2012 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби №0000542340 від 12.12.2012р.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Малинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вважає, що висновки, викладені в постанові суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест" як платник податків перебуває на обліку в Малинській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області Державної податкової служби.

23.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу товару №105А, відповідно до умов якого продавець зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю певний товар для його господарської діяльності, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (а.с. 16-17). Загальна сума договору становить 63000,00 грн.

На виконання умов вказаного договору згідно з рахунком №201 від 23.09.2011 року (а.с. 18), видатковою накладною №23/09-06 від 23.09.2011 року (а.с. 19) та податковою накладною №537 (а.с. 20), продавцем продано покупцю деревоподрібнюючу машину ДП 660F.

29.11.2012 року Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" з питань взаємовідносин з ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд".

За результатами проведеної перевірки складено акт №157/22-12/30764841 від 29.11.2012 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест" пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України. Так, перевіряючими встановлено відсутність у товариства товарів, наданих ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" у вересні 2011 року, що, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тому відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5, ст.203 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

В результаті укладення нікчемних правочинів підприємством у вересні 2011 року завищено податковий кредит на суму 10466,50 грн.

Підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем у вересні 2011 року податкового кредиту на суму 10466,50 грн. стало недоведення позивачем факту транспортування, отримання ТМЦ від ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд". В акті перевірки також зазначено, що проведення транзитних потоків спрямовані на здійснення операцій щодо надання податкової вигоди.

На підставі вказаного акту Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 року №0000542340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13084,00 грн., в т.ч. 10467,00 грн. - за основним платежем та 2617,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 року №0000542340 винесено Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби з порушенням норм чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до п.п 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та у зв"язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Вказане підприємство перебувало в Державному Реєстрі юридичних осіб, що представником відповідача не заперечувалось.

Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест", згідно акту перевірки, є лісопильне та стругальне виробництво, а тому деревоподрібнюча машина була придбана у ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" з метою здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції правильно вказав, що податкові накладні на товар відповідають вимогам ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" №969 від 21.12.2010 року (який діяв на момент проведення перевірки).

Придбання товару, зазначеного у рахунку-фактурі, підтверджується випискою з банківського рахунку, згідно якого позивач (платник) сплатив за деревоподрібнюючу машину ТОВ "Будівельно - торгова компанія "Євробуд" (отримувач) 623799,00 грн. в т.ч. ПДВ 10466,50 грн. (а.с.20).

Разом із паспортом на деревоподрібнюючу машину (а.с.27-28) позивачу було передано й сертифікат відповідності (а.с.29) та гарантійний талон (а.с.30).

Крім того, перевезення товару від ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" до ТОВ "Форест" підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля (а.с.22).

Таким чином, колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, приходить до висновків, що здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що договір, укладений між позивачем і ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд", є нікчемним, без реального продажу товару, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України встановлено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року встановлено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду справи не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Вирок суду, який би підтверджував вину або наміри порушити сторонами правочину публічний порядок, в матеріалах справи відсутній.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору купівлі-продажу товару №105А від 23.09.2011 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цього договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд", є правомірним, його недійсність прямо не встановлена законом, судом недійсним він не визнаний.

Крім того, в ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару.

Суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що ненадання під час перевірки товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 10466,50 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" травня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "08" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест" вул.Огієнка,2 А,м.Малин,Житомирська область,11603

3- відповідачу Малинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби пл.Соборна,10,м.Малин,Житомирська область,11601