Постанова № 32324516, 02.07.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/3509/13-a

категорія 8.2.6

02 липня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

за участі секретаря - Длугаш О.В.,

та представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" до Володарсько - Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 р. №0000152200.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест» звернулась до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володарськ-Волинської міжрайонної ДПІ Житомирської області ДПС від 29.04.2013р. № 0000152200, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 941475,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що норми Податкового кодексу України не містить обмеження по віднесенню до витрат підприємства нерозподілених постійних загальновиробничих витрат тільки на основі того, що виготовлена за допомогою останніх продукція була реалізована за ціною, нижчою ніж її собівартість, а тому вважає невірними висновки відповідача наведені в Акті перевірки № 9/5/22-07/33093694 від 17.04.2013р. і як наслідок протиправним податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, оскільки на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», утворено Володарсько-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

З огляду на вказане суд, ураховуючи вимоги ст. 55 КАС України, ухвалив здійснити заміну первісного відповідача на Володарсько-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест» (ідентифікаційний код 33093694), є юридичною особою та як платник податків перебуває на обліку у Володарсько-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест», з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., про що складено Акт № 9/5/22-07/33093694 від 17.04.2013р.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення п. 138.4, п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: товариством завищено суми від'ємного значення з податку на прибуток за 2012 рік всього у сумі 941475 в тому числі за 3 квартал 2012 року 465682 тис. грн. та за 4 квартал 2012 року в сумі 475793 грн.

На підставі акту перевірки Володарсько-Волинською міжрайонної ДПІ Житомирської області ДПС 29.04.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 941475,00 грн.

Щодо завищення ТОВ «Надра Інвест» суми від'ємного значення з податку на прибуток за 2012 рік, всього у сумі 941475 грн., суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено, що основним напрямком господарської діяльності позивача є видобування гранітних блоків Маславського родовища з подальшою реалізацією.

Порядок обчислення, визнання, склад доходу та витрат підприємства визначено в Розділі ІІІ Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Так п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно, п.138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно, п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отже законодавець визначив, що «дохід» для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження. При цьому здійснення господарської діяльності не пов'язується з фактом перевищення надходжень до такого платника податків над його витратами.

Як видно зі змісту вказаних норм, що визначення розміру витрат підприємства шляхом визначення їх на рівні отриманого доходу, Податковим кодексом України не передбачено.

Крім цього п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України визначено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Також у ході розгляду справи представниками відповідача не надано доказів на підтвердження направлення ТОВ «Надра Інвест» запиту щодо обґрунтування рівня договірних цін на відвантажену продукцію та вчинення інших дій, спрямованих на встановлення рівня звичайних цін.

Слід зазначити, що стаття 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Згідно з визначенням, наведеним у Господарському кодексі України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни. Тобто реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від ціни собівартості чи придбання не є законодавчо забороненою.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Недосягнення мети як то отримання прибутку не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства за умови, що судами була перевірена економічна доцільність відповідних господарських операцій.

Судом встановлено, що позивач не здійснював реалізацію товарів, ціни на які регулюються законодавством, а при визначенні ціни на граніт ТОВ "Надра Інвест" виходило із оцінки ситуації на відповідному ринку та низької якості сировини, що відноситься до власних ризиків підприємницької діяльності

Згідно п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Слід зазначити, що ст. 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом.

Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Також ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено право позивача самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, по якій здійснюється державне регулювання цін і тарифів, за вільними (договірними) цінами.

Судом встановлено, що в 3,4 кварталі 2012р. в позивача були нерозподілені постійні загальновиробничі витрати на загальну суму 941475 грн., які останній включав до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення і це значною мірою було пов'язано з проведенням робіт по запуску кар'єру Маславського родовища гранітів та переходом на нову систему видобування с застосуванням канату для різки каменю замість вибухових методів, вказане також не заперечував представник відповідача під час судового розгляду

Під час дослідження первинних бухгалтерських документів за відповідні періоди не встановлено жодних витрат товариства віднесених до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), які не були використані в господарській діяльності останнього.

Не досягнення мети збільшення власного капіталу не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства за умови, що судом перевірена економічна доцільність відповідних господарських операцій.

Обов'язковою умовою віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат на витрати підприємства Податковий кодекс України визначає вимогу, щодо подальшого використання виготовлених за допомогою останніх товарів у власній господарській діяльності.

З аналізу вище наведених норм випливає, що законодавець не пов'язує право платника податку формувати валові витрати з тим, чи був отриманий доход за результатами конкретної господарської операції, а тому твердження відповідача, що операції із придбання товарів (послуг) не можна вважати господарською діяльністю позивача тільки на основі того, що виготовлена за допомогою них продукція була реалізована за ціною, нижчою її собівартості - помилкові.

Будь якого обмеження при формуванні ціни на продукцію з розрахунку собівартості товару в податковому кодексі не міститься.

Таким чином, беручи до уваги вище викладене та той факт, що ціна продажу готової продукції позивачем визначалась виходячи із звичайних цін, а відповідач згідно ч.2 ст. 71 КАС України зворотного не довів, суд дійшов висновку, що ТОВ «Надра Інвест» правомірно включено до складу собівартості реалізованої продукції нерозподілені постійні загальновиробничі витрати на загальну суму 941475 грн. в періоді їх виникнення.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Володарськ-Волинської міжрайонної ДПІ Житомирської області ДПС від 29.04.2013р. № 0000152200 є неправомірним та підлягає скасуванню.

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Володарсько - Волинської МДПІ Житомирської області ДПС від 29.04.13 року № 0000152200.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 09 липня 2013 р.