Постанова № 32324474, 04.07.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2-а-29054/08

категорія 8.2.1

04 липня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

за участю представника позивача та представника відповідача,:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Елмакс-Трейд"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.,-

встановив:

Приватне підприємство "Елмакс-Трейд" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції №0000692301/0 від 25.04.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 342823,00 грн., в тому числі: 248628,00 грн. - основний платіж, 94195,00 грн. - фінансові санкції та №0000702301/0 від 25.04.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 293559,00 грн., в тому числі: 192117,00 грн. - основний платіж, 101442,00 грн. - фінансові санкції. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем неправомірно не визнано валові витрати в сумі 994513,00 грн. в частині отриманих товарів від постачальників "Інтер-бізнес", ПГО АПВТ "Фірма Ласка" та ТОВ "Торговий дім "МКЛ", із якими не проведені розрахунки на час складання декларації, але фактично був отриманий товар. Підприємством були задекларовані валові витрати за подією, що сталася раніше, а саме за датою оприбуткування отриманих товарів. При перевірці помилково не враховані первинні документи постачальників - видаткові накладні, договори, податкові накладні, які в повному обсязі підтверджують задекларовані підприємством валові витрати з придбання товарів. Невизнання податковим органом податкового кредиту за операціями з придбання товарів від зазначених контрагентів суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки отримані товари були використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства. Правомірність формування податкового кредиту підтверджується наявними податковими накладними. Таких підстав, як відсутність товарно-транспортних накладних, довіреностей чи неправильного заповнення товарних накладних, на які посилається податковий орган, закон не містить.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях.

Дослідивши докази по справі, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції з 11.03.2008 року по 07.04.2008 року була проведена виїзна планова перевірка приватного підприємства "Елмакс-Трейд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.01.2007р. по 31.12.2007 року.

Проведеною перевіркою податковим органом були встановлені порушення Приватним підприємством "Елмакс-Трейд" вимог п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за період 25.01.07р. по 31.12.07р. на суму 248628 грн. та вимоги п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за період 25.01.07р. по 31.12.07р. у розмірі 192117 грн.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1012/23-01/34658101 від 14.04.2008 року на підставі якого Бердичівською об’єднаною державною податковою інспекцією були винесені податкові повідомлення-рішення від 25.04.2008 року №0000692301/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 342823,00 грн., в тому числі: 248628,00 грн. - основний платіж, 94195,00 грн. - фінансові санкції та №0000702301/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 293559,00 грн., в тому числі: 192117,00 грн. - основний платіж, 101442,00 грн. - фінансові санкції.

Підставою для встановлених актом №1012/23-01/34658101 від 14.04.2008 року порушень , на думку податкового органу є факт не підтвердження приватним підприємством "Елмакс-Трейд" витрат по господарським операціям з підприємством "Інтер-бізнес" (м. Кіровоград), ПГО АПВТ "Фірма Ласка" (м.Кіровоград) та ТОВ "Торговий дім "МКЛ" (м.Луганськ) в сумі 994513,00 грн. відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зокрема не підтверджено факт поставки та оприбуткування товарів, порушений постачальниками порядок виписки накладних на отримання товарів через відсутність в них інформації про видані ним довіреності та прізвища особи, яка приймала участь при отриманні товарів, відсутність довіреностей на товарно-транспортних накладних та одночасне отримання товарів, що розташовані у різних місцях.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством "Елмакс-Трейд" (покупець) та підприємством "Інтер-Бізнес" (продавець) укладено договір №230 від 30.04.2007 року, відповідно до якого продавець зобов’язується виробити та продати, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами договору заморожені море продукти згідно накладних продавця (а.с.100-101 т.1).

30 квітня 2007 року між Приватним підприємством "Елмакс-Трейд" (покупець) та підприємством "Інтер-Бізнес" (продавець) укладено договір №229 , відповідно до якого продавець зобов’язується виробити та продати, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами договору заморожені продукти згідно накладних продавця (а.с.112-113 т.1).

01 травня 2007 року між Приватним підприємством "Елмакс-Трейд" (дистрибутор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МКЛ" (продавець) укладено договір дистрибуції №8, відповідно до якого продавець зобов’язується продати дистрибутору морозиво ТМ "Королівське морозиво" асортимент і кількість якого вказується в накладних, а дистрибутор зобов’язується прийняти його та оплатити на викладених договором умовах (а.с.102-105 т.1)

30 квітня 2007 року між Приватним підприємством "Елмакс-Трейд" (покупець) та ПГО АВТ "Фірма Ласка" (продавець) укладено договір про продаж морепродуктів №67, відповідно до якого продавець зобов’язується відпускати, а покупець прийняти і оплачувати на умовах даного договору морепродукти в асортементі-кількості згідно накладних продавця (а.с.106-107 т.1).

02 травня 2007 року між Приватним підприємством "Елмакс-Трейд" (покупець) та ПГО АВТ "Фірма Ласка" (продавець) укладено договір про продаж морозива №137, відповідно до якого продавець зобов’язується відпускати, а покупець прийняти і оплачувати на умовах даного договору морозиво в асортементі-кількості згідно накладних продавця (а.с.108-109 т.1).

Також 02 травня 2007 року між Приватним підприємством "Елмакс-Трейд" (покупець) та ПГО АВТ "Фірма Ласка" (продавець) укладено договір №138, відповідно до якого продавець зобов’язується виробити та продати, а покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами договору заморожені продукти згідно накладних продавця (а.с.110-111 т.1).

Виконання вказаних договорів укладених між ПП "Елмакс-Трейд" та підприємством "Інтер-бізнес"(м. Кіровоград), ПГО АПВТ "Фірма Ласка" (м.Кіровоград), ТОВ "Торговий дім "МКЛ" (м.Луганськ) підтверджується видатковими накладними (а.с.89-251 т.2, 1-67 т.3), податковими накладними (а.с.68-119 т.3, 121-250 т.3, 2-161 т.4) та товарно-транспортними накладними (а.с.139-149 т.1, 202 т.1).

Поставка товарів та їх продаж здійснювались у місці знаходження підприємства "Інтер-бізнес" та ПГО АПВТ (м. Кіровоград). ПГО АПВТ "Фірма Ласка" товар доставлявся власним транспортом до місця знаходження ПП "Елмакс-Трейд" (м. Бердичів). Дані обставини встановлені і самою перевіркою (стр. 5-6 акту перевірки).

Сам товар отримувався на підставі довіреностей, наданих директором ПП "Елмак-Трейд", про що свідчить журнал реєстрації довіреностей за 2007 рік.

В подальшому товар придбаний Приватним підприємством "Елмакс-Трейд" в "Інтер-бізнес"(м. Кіровоград), ПГО АПВТ "Фірма Ласка" (м.Кіровоград) та ТОВ "Торговий дім "МКЛ" (м.Луганськ) ним був проданий відповідно до договору купівлі-продажу від 01.04.2007 року (а.с.114-116) Приватному підприємству "Елмакс" на умовах "франко-склад виробника" (право власності на товар переходило до покупця з моменту оформлення товарної накладної на складі постачальника), що стверджується видатковими накладними (а.с.203-250 т.1, 1-88 т.2), товарно-транспортними накладними (а.с.117-138 т.1, 150-201 т.1) та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631, 281.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Реальність господарських операцій ПП "Елмакс-Трейд" з ПГО АПВТ "Фірма Ласка", підприємством "Інтер-Бізнес" також підтверджується довідками ДПІ у м.Кіровограді № 337/23-60/31472334 від 07.04.2008 року про результати невиїзної документальної перевірки підприємства "Інтер-Бізнес" з питань правових відносин з ПП "Елмакс-Трейд" за травень-грудень 2007 року та №319/23-60/31276141 про результати невиїзної документальної перевірки ПГО АПВТ "Фірма Ласка" з питань правових відносин з ПП "Елмакс-Трейд" за травень-грудень 2007 року.

Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у підприємства "Інтер-бізнес", ПГО АПВТ "Фірма Ласка" та ТОВ "Торговий дім "МКЛ" до суду відповідачем не надано.

Правила обрахування розміру валового доходу, витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді регламентовані ст.ст. 4, 5, 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Однак, як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відтак, висновок відповідача щодо порушення позивачем п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованим.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам Закону.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

В ході розгляду справи судом не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення податкового кредиту з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції від 25.04.2008 року №0000692301/0 , №0000702301/0 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.04.2008 року №0000692301/0 та №0000702301/0.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 08 липня 2013 р.