Постанова № 32322825, 11.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.07.2013 р. справа №905/239/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Черноти Л.Ф.при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:Сидоренко А.С. - за дов. №14-58 від 22.03.13р.від відповідача:Бердичевська М.Н. - за дов. №5602/10/4 від 29.12.12р.розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївгаз», м. Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід24.04.2013 рокуу справі№ 905/239/13-г (суддя Бокова Ю.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київдо відповідачаПриватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївгаз», м. Макіївка Донецької областіпростягнення інфляційних в сумі 4747 грн. 49 коп., 3% річних в сумі 4717 грн. 11 коп., пені в сумі 23720 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївгаз», м. Макіївка Донецької області про стягнення інфляційних в сумі 4747 грн. 49 коп., 3 % річних в сумі 4717 грн. 11 коп., пені в сумі 23720 грн. 77 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.04.13 р. позовні вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївгаз», м. Макіївка Донецької області про стягнення інфляційних в сумі 4747 грн. 49 коп., 3% річних в сумі 4717 грн. 11 коп., пені в сумі 23720 грн. 77 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївгаз», м. Макіївка Донецької області на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ 3% річних в сумі 4154 грн. 05коп., пеню в сумі 20969 грн. 80 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Макіївгаз», м. Макіївка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 24.04.13 скасувати, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення щодо апеляційної скарги. Відповідач надав суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру пені без додання будь-яких належних доказів в обгрунтування такого клопотання, яке судовою колегією розглянуто та відхилено в зв»язку з необґрунтованістю.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/239/13-г та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївгаз» (Покупець) було укладено договір про купівлю-продаж природного газу № 14/2133/11, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно 11.1 договору, даний договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, і діє у частині реалізації газу з 01.10.11 р. до 31.12.12 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

У відповідності до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 6.2. договору, за наявності заборгованості за цим договором за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Позивач, на виконання умов договору, протягом жовтня 2011 р. - квітня 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 31.10.11 р. за жовтень 2011 р., від 30.11.11 р. за листопад 2011 р., від 31.12.11 р. за грудень 2011 р., від 31.01.12 р. за січень 2012 р., від 29.02.12 р. за лютий 2012 р., від 31.03.12 р. за березень 2012 р., від 30.04.12 р. за квітень 2012 р., від 31.05.12 р. за травень 2012 р., від 30.06.12 р. за червень 2012 р., від 31.07.12 р. за липень 2012 р., від 31.08.12 р. за серпень 2012 р., від 30.09.12 р. за вересень 2012 р., від 31.10.12 р. за жовтень 2012 р. які підписані та скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Згідно п. 6.2. договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав у повному обсязі, але з простроченням умов, передбачених договором.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївгаз», м. Макіївка Донецької області інфляційних в сумі 4747 грн. 49 коп., 3 % річних в сумі 4171 грн. 11 коп., пені в сумі 23720 грн. 77 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 4747 грн. 49 коп. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 4717 грн. 11 коп. за період 09.11.2011 р. по 10.09.2012 р.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних лише у розмірі 4154 грн. 05 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 11.11.11 р. по 10.09.12 р. з відмовою в іншій частині нарахованих 3% річних через невірний розрахунок позивача, що ним не оскаржено в апеляційному порядку.

Судова колегія вважає вірним висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних, нарахованих позивачем за період з жовтня 2011р. по жовтень 2012р. у розмірі 4747 грн. 49 коп., в зв»язку з невірним розрахунком позивача.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 23720 грн. 77 коп.

Згідно приписів ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 7.2. договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування суми пені лише у розмірі 20969 грн. 80 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 11.02.12 року по 10.09.12 року з відмовою в іншій частині нарахованих штрафних санкцій та визнання недійсним частини п.7.2 договору щодо визначення іншого періоду нарахування пені з урахуванням Постанови Верховного Суду України від 11.12.2012р., яка є обов»язковою в даному випадку для всіх судів України.

В той же час, судова колегія вважає, що господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів наявності в даному випадку поважних виключних обставин, з наявністю яких законодавець передбачає можливість суду скористатися правом зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 4154 грн. 05 коп., пеню в сумі 20969 грн. 80 коп. з відмовою в іншій частині позову.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013 р. у справі № 905/239/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївгаз», м. Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013 р. у справі № 905/239/13-г залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013 р. у справі № 905/239/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Гриньова О.В.