Постанова № 32322820, 11.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.07.2013 р. справа №913/574/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Черноти Л.Ф.при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:Кісаров Г.В. - за дов. № 9-4-31(4) від 18.06.13 р.від відповідача:не з»явивсявід третьої особи:не з»явивсярозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, м. Київ на рішення господарського суду Луганської областівід22.04.2013 рокуу справі№ 913/574/13-г (суддя Голенко І.П.)за позовомМіністерства юстиції України, м. Київдо відповідачаДержавного підприємства виробничого об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної казначейської служби України, м. Київпростягнення 11 781 грн. 17 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Міністерство юстиції України, м. Київ в інтересах держави Україна звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства виробничого об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ про стягнення суми 11 781 грн. 17 коп., яка складається з 5417 грн. 19 коп. заборгованості з заробітної плати та компенсації частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати за рішенням Ленінського районного суду м. Луганська і 6363 грн. 98 коп. (еквіваленту 630 євро) відшкодування моральної шкоди. Ці кошти були сплачені за рахунок Державного бюджету України Боговіну В.Г. на виконання рішення Європейського суду з прав людини (надалі - Європейський суд) від 05.06.2012 р. у справі №19328/07 «Боговін В.Г. проти України та 3 інші заяви».

У своїй позовній заяві Міністерство юстиції України, м. Київ посилається на те, що вказана сума відповідно до п. 9 ч. 9 розділу VI Бюджетного кодексу України є збитками Державного бюджету України, тому підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача на підставі ст. 9 Закону України № 3477 від 23.02.2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ст.ст. 15-17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.02.2013 року про порушення провадження по справі позовну заяву Міністерства юстиції України, м. Київ прийнято до розгляду та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну казначейську службу України, м. Київ.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2013 року у задоволенні позовних вимог Міністерства юстиції України, м. Київ про стягнення з відповідача 11 781 грн. 17 коп. було відмовлено. Суд першої інстанції із посиланням на постанову Верховного суду України від 20.12.2010 року у справі № 20/21, зокрема, зазначив про відсутність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, у зв»язку з чим підстав для задоволення позовних вимог Міністерства юстиції України, м. Київ немає.

Позивач, Міністерство юстиції України, м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2013 року по справі № 913/574/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на ст.ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України, якими передбачена загальна презумпція вини в цивільному праві, проте судом всупереч п. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у справі № 913/574/13-г не спростовані доводи Мін»юсту щодо неналежного виконання ДП ВО «Луганський верстатобудівний завод» своїх обов»язків, яке призвело до порушення прав Боговіна В.Г., винесення рішення проти України та завдання збитків Державному бюджету України. Також позивач наголошує, що вина державних виконавців у даній справі виключається, оскільки належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) останніх є відповідне рішення суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Такі рішення у даній справі відсутні. В той же час, бездіяльність органу державної виконавчої служби не встановлена ані Європейським судом, ані національними судами України. До того ж, посилання суду на постанову Верховного Суду є помилковим, оскільки вказаною постановою Верховний Суд за аналогічними правовідносинами прийняв рішення про часткове задоволення позову і відмовив тільки в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Представники відповідача та третьої особи до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 27.05.13р. уповноваженим особам підприємств поштового відправлення - ухвали суду від 22.05.13р. Третя особа та відповідач про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін та третьої особи ухвалою суду від 22.05.13 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам та третій особі по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/574/13-г та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 5417 грн. 19 коп. збитків, завданих відповідачем Державному бюджету України внаслідок тривалого невиконання рішення Ленінського районного суду м.Луганська щодо стягнення на користь Боговіна В.Г. заборгованості по заробітній платні та компенсації частини заробітної платні у зв»язку з порушенням термінів її виплати, з залишенням без змін рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Арбітражного суду Луганської області від 23.07.1998 року порушено провадження по справі № 12/130б про банкрутство Державного підприємства виробничого об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ. Ухвалою Арбітражного суду Луганської області від 26.06.2001 року введено процедуру санації підприємства відповідача.

13.07.2006 року за рішенням Ленінського районного суду м. Луганська з ДП ВО «Луганський верстатобудівний завод» на користь Боговіна В.Г. було стягнуто 2 817 грн. 18 коп. заборгованості з заробітної плати та 2 600 грн. 01 коп. компенсації частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати, всього 5 417 грн. 19 коп.

03.08.2006 року Державною виконавчою службою Луганського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1367 від 13.07.2006 р., виданого Ленінським районним судом м. Луганська.

27.02.2009 року постановою Господарського суду м. Києва по справі № 12/130-б Державне підприємство виробниче об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, у зв»язку з чим 19.03.2009 р. відповідно до вимог п. 7 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" Ленінським ВДВС Луганського міського управління юстиції винесено постанову ВП № 2322126 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1367 від 13.07.2006 р., виданого Ленінським районним судом м. Луганська, та даний виконавчий документ передано до ліквідаційної комісії відповідача.

Внаслідок тривалого невиконання вищезазначеного рішення Ленінського районного суду м. Луганська Боговін В.Г. та інші звернулись до Європейського суду з прав людини із заявою № 19328/07, в якій скаржилися на затримку виконання рішень, ухвалених на їхню користь.

За результатами розгляду заяви № 19328/07 "Віктор Григорович Боговін проти України та 3 інші заяви" Європейський суд з прав людини в рішенні від 05.06.2012 року встановив, що тривалість виконання рішень національних судів є повторюваним порушенням з боку держави Україна та закликав Уряд України сприяти вирішенню справ шляхом досягнення дружнього врегулювання питань, викладених у заяві Боговіна В.Г. Уряду України було запропоновано сплатити Боговіну В.Г. заборгованість за рішенням національного суду та відшкодувати будь-яку шкоду і судові витрати у розмірі 630,00 євро, які сплачені Міністерством юстиції України за рахунок Державного бюджету України на підставі платіжних доручень № 3063 від 12.12.2012 р. на суму 5417 грн. 19 коп. та № 1808 від 07.09.2012 р. на суму 6363 грн. 98 коп. (еквівалент 630 євро станом на 07.09.2012 р.).

06.06.2012 року Вищий господарський суд України постановив провадження у справі № 12/130-б про банкрутство Державного підприємства виробничого об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ припинити.

Згідно зі ст. 1 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та постанови Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 р. «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Міністерство юстиції України є органом представництва, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень. На підставі ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» орган представництва зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене та посилаючись на неправомірність дій відповідача у вигляді тривалого невиконання судового рішення, через які держава зазнала матеріальної шкоди, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Державного підприємства виробничого об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ суми 11 781 грн. 17 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Предметом спору по даній справі є вимога Міністерства юстиції України про стягнення з Державного підприємства виробничого об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ на підставі ст.ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України шкоди, завданої Державному бюджету України, у розмірі 11 781 грн. 17 коп., що понесена у зв»язку зі сплатою державою коштів за рішенням Європейського суду по справі № 19328/07.

Згідно з Законом України № 3477-IV від 23.02.2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

На підставі ч. 1 ст. 8 цього Закону передбачено, що виплата Стягувачеві (особі, за заявою якої Європейським судом з прав людини постановлено Рішення) відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням (рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України) статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, із змісту ст. 1191 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» випливає, що держава Україна в особі позивача має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

З рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 13.07.2006 року вбачається, що у відповідача в період роботи Боговіна В.Г. (стягувача за рішенням Європейського суду з прав людини) на Державному підприємстві виробничому об»єднанні «Луганський верстатобудівний завод» у порушення ст.ст. 115, 116 Кодексу законів про працю України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв»язку з порушенням термінів їх виплати» перед останнім утворилася заборгованість з заробітної плати, яка навіть на момент його звільнення - 24.03.2005 р. - не була погашеною.

З огляду на те, що саме неправомірні дії відповідача, які полягають у порушенні права Боговіна В.Г. на вчасне отримання заробітної плати, змусили останнього звернутися до національного суду за захистом порушеного права, позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства виробничого об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ 5417 грн. 19 коп. - суми збитків, понесених державою у зв»язку з виплатою Боговіну В.Г. відшкодування на виконання рішення Європейського суд з прав людини від 05.06.2012 у справі № 19328/07, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Тому судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено позивачу у стягненні з відповідача суми завданої матеріальної шкоди 5 417 грн. 19 коп., яка складається з 2 817 грн. 18 коп. заборгованості з заробітної плати та 2 600 грн. 01 коп. компенсації частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати і в цій частинні рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки своєчасна виплата заробітної плати є обов»язком юридичної особи при будь-яких обставинах, які не є такими, що звільняють юридичну особу від відповідальності в зв»язку з порушенням норм чинного трудового законодавства України. До того ж суд першої інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду України від 20.12.2010 р. по справі № 20/21 в даній частині рішення, оскільки цією постановою було залишено без змін постанову Вищого господарського суду України, якою залишено без змін судові рішення першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог саме в частині відшкодування заробітної плати.

Стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 6 363 грн. 98 коп. (еквіваленту 630 євро), що присуджена до стягнення з держави Україна за рішенням Європейського суду з прав людини від 05.06.2012 у справі № 19328/07, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку:

Відшкодування шкоди, як правомірно встановлено судом першої інстанції, заподіяної державі протиправними діями у вигляді тривалого невиконання судового рішення, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

У відповідності до приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відтак, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Тому для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу цивільного правопорушення виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Згідно ст. 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. .

Міністерство юстиції України, м. Київ в обгрунтування позовних вимог та вимог апеляційної скарги посилається на факт тривалого невиконання відповідачем рішення національного суду, який встановлений рішенням Європейського суду з прав людини «Боговін В.Г. проти України та 3 інші заяви» від 05.06.2012 р. Однак, з матеріалів справи № 913/574/13-г вбачається, шо рішення національного суду відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час тривалого невиконання рішення національного суду) знаходилось на примусовому виконанні органу державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Приписами ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» у зазначеній редакції було визначено, що державний виконавець вчиняє дії, спрямовані на добровільне виконання рішення національного суду у встановлений постановою строк, який відповідно до ст. 24 цього Закону не може перевищувати семи днів.

Згідно ст. 25 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та період реалізації арештованого майна боржника.

З огляду на вищевикладене, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про недоведеність позивачем у порядку ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України всіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача з тривалого невиконання рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 13.07.2006 р. у справі № 2-1367-2006 р. в частині спричинення саме моральної шкоди.

Таким чином, господарським судом Луганської області правомірно відмовлено у стягненні з відповідача на користь позивача 6 363 грн. 98 коп. (еквіваленту 630 євро) - суми збитків, понесених державою у зв»язку з виплатою Боговіну В.Г. відшкодування моральної шкоди на виконання рішення Європейського суд з прав людини від 05.06.2012 у справі № 19328/07.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо невиконання судового рішення саме з вини Державного підприємства виробничого об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки не підтверджені висновками Європейського суду з прав людини, наведеними у рішенні по справі «Боговін В.Г. проти України та 3 інші заяви», у зв»язку з чим не спростовують факту відсутності причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача та моральною шкодою, що присуджена до стягнення з держави України за рішенням Європейського Суду з прав людини.

Посилання позивача на те, що обов'язок виплати заробітної плати та інших виплат покладено саме на посадових осіб підприємств та те, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, в тому числі і відшкодування моральної шкоди, також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки наявність такого обов'язку не є достатньою підставою для визнання того, що у тривалому невиконанні саме судового рішення є винним виключно відповідач.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20.12.2010 р. по справі № 20/21, яка є обов'язковою для судів України в силу приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2013 р. у справі № 913/574/13-г частково не відповідає нормам матеріального та процесуального права України, прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, тому підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні матеріальної шкоди в сумі 5 417 грн. 19 коп., з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог із залишенням без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 6 363 грн. 98 коп. за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 33, 34, 36, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2013 р. у справі № 913/574/13-г - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2013 р. у справі № 913/574/13-г - скасувати частково.

Позовні вимоги Міністерства юстиції України, м. Київ до Державного підприємства виробничого об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ про стягнення 11 781 грн. 17 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства виробничого об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», 91055, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Поштова, 1, ЗКПО 14311005 на користь Міністерства юстиції України, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЗКПО 00015622 матеріальну шкоду в сумі 5 417 грн. 19 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Міністерства юстиції України, м. Київ до Державного підприємства виробничого об»єднання «Луганський верстатобудівний завод», м. Луганськ про стягнення моральної шкоди в сумі 6 363 грн. 98 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2013 р. у справі № 913/574/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф.Чернота

Надр. 6 прим:

1 - у справу;

2, 3 - сторонам;

4 - третій особі;

5 - ДАГС;

6- ГСЛО.

Вик.Гриньова О.В.