Рішення № 32322721, 02.07.2013, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

02.07.2013р. Справа № 917/1028/13

за позовом Прокуратура Ленінського району м.Полтави в інтересах держави Полтавської обласної ради, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова, 2а, м.Полтава, 36008

до фізичної особи - підприємця Пасько Олександра Володимировича, вул.Леніна, 69, кв.4, м.Полтава, Полтавська область, 36022

про стягнення 794,00 грн.(відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.07.2013р. вх. канцелярії суду №9337)

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засіданняОлефір О.І.

Представники сторін:

від позивача: Міняйло Г.Ю. дов. №19-14/8 від 02.01.2013о.

від відповідача: не з"явився

від прокурора:Саранча О.Ю.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за Договором на відпуск теплової енергії №1433 від 10.09.2007р. в розмірі 794,00 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.07.2013р. вх. канцелярії суду №9337)

Прокуратурою Ленінського району м.Полтави 02.07.2013 року подана заява вх. канцелярії суду №9337 про зменшення розміру позовних вимог. Суд подано заяву прийняв та залучив до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді, відповідно до ч.І ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва прокуратурою в суді інтересів держави відповідно до ч. З ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

В порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, Прокуратурою Ленінського району міста Полтави, проведено перевірку щодо стану погашення заборгованості зі сплати за спожиту теплову енергію юридичними особами, які здійснюють свою діяльність на території міста Полтави.

10 вересня 2007 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (далі- ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») та фізичною особою-підприємцем Пасько Олександром Володимировичем (далі- ФОП Пасько О.В.) укладено договір № 1433 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі -договір), з метою забезпечення опалення магазину "Продукти" по вул.Леніна, 120 в м.Полтаві.

Пунктом 14 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 20.10.11) визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків.

У відповідності до п. 2 ч.І ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Пунктом 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (надалі - Порядок формування тарифів) визначено, що він застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

У відповідності до зазначених вище норм, а також згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг постановою № 81 від 30.09.2011 року встановлено Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в сумі 802,18 грн. за 1 Гкал (без ВДВ).

Згідно пункту 2 зазначеної постанови вона набирає чинності з 1 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 15 договору споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію, в строки визначені договором з кінцевим розрахунком до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

За період з 01.01.2013 року по 30,.04.2013 року за відпущену теплову енергію нараховано до сплати 2298,72 грн. , відповідач за надану теплову енергію розрахувався частково в сумі 844,21 грн. внаслідок чого утворилася заборгованість за Договором в розмірі 1454,51 грн.

Позивачем з урахуванням вищевикладенеого та згідно п.17 Договору, п.п. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР та ст.549 ЦК України відповідачу нарахована пеня за період з 16.02.2013р. по 14.05.2013р. в розмірі 787,54 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідачу нараховано три проценти річних від простроченої суми за період з 16.02.2013р. по 14.05.2013р. в розмірі 6,46 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. №575/97-ВР, споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п.7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою КМУ від 24.03.1999р. №441 (в редакції постанови КМУ від 09.04.2002р. №475) (далі - Порядок) місцеві енергопостачальні організації визначають граничні величини споживання електричної енергії для споживачів, які отримують електричну енергію на підставі двосторонніх угод, передбачених нормативними документами, - в обсязі, передбаченому відповідними угодами. П. 11 Порядку визначено граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. П. 13 Порядку зазначено, що споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику".

Позивачем 02.07.2013 року було подано заяву (вхідним № 9337) про зменшення позовних вимог в зв'язку з тим, що відповідачем проведено оплату основного боргу в розмірі основного боргу 1454,51грн.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в сумі 794,00 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.07.2013р. вх. канцелярії суду №9337) за Договором № 1433 від 10.09.2007 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з яких пеня- 787,54 грн., 3% річних -6,46 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

В зв"язку з тим, що спір виник з вини відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Пасько Олександра Володимировича, ідентифікаційний код 2109405059 (вул.Леніна, 69, кв.4, м.Полтава, Полтавська область, 36022) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", код ЄДРПОУ 03338030 (вул.Комарова, 2а, м.Полтава, 36008; р/р № 260007148 АК "Полтава-банк" МФО 331489) заборгованість в розмірі 794,00 грн. з яких пеня- 787,54 грн., 3% річних- 6,46 грн.

3.Стягнути з фізичної особи - підприємця Пасько Олександра Володимировича, ідентифікаційний код 2109405059 (вул.Леніна, 69, кв.4, м.Полтава, Полтавська область, 36022) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 09.07.2013р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.