Рішення № 32322683, 09.07.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2013 р. Справа № 918/824/13

Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бобринецький завод продтоварів" (далі - ТОВ "Бобринецький завод продтоварів", товариство, позивач )

до відповідача Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач)

про визнання недійсним та скасування рішення

Представники:

від позивача: - не з`явився;

від відповідача: - Барбашов О.В. (за довіреністю № 2 від 14 січня 2013 року);

від відповідача: - Сітовецький М.Л. (за довіренісю № 22 від 17 червня 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ТОВ "Бобринецький завод продтоварів" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - комітету про визнання недійним та скасування рішення Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21 березня 2013 року № 26 (далі - рішення).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на вимогу № 01/24-139-04 від 21 січня 2013 року, комітету товариство направило відповідь № 14 від 07 лютого 2013 року з відповідями на всі питання які ставилися у вимозі та з копією фінансового звіту за 2012 рік. Однак комітетом незважаючи на наведене вище винесено розпорядження № 13 про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а 21 березня 2013 року було винесено рішення № 26, яким визнано, що позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню встановлені головою строки та відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - закон), накладено штраф у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Товариство вказує на те, що рішення не відповідає вимогам норм матеріального права, зокрема ст. 37, 40, 41, закону, розділу ІІІ, V Розпорядження антимонопольного комітету України № 5 від 19 квітня 1994 року "Про затвердження тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України" та винесене з невідповідністю висновків, а отже з врахуванням наведеного просить суд визнати недійсним та скасувати рішення комітету № 26 від 21 березня 2013 року.

Ухвалою господарського суду від 04 червня 2013 року у складі суду Павлюк І.Ю. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 18 червня 2013 року.

10 червня 2013 року розпорядженням № 01-07/118/2013 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи вказане наступне, у зв`язку з прийняттям Постанови Верховної Ради України № 2194а-1 від 06 червня 2013 року "Про обрання суддів", яка набула чинності з моменту прийняття, суддю Павлюк І.Ю. обрано суддею Рівненського апеляційного господарського суду, та на підставі пунктів 3.1.11 - 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 918/824/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобринецький завод продтоварів" до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи її розподілено судді Торчинюку В.Г., яким справа прийнята до розгляду.

11 червня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому комітет зазначає, що ним була направлена вимога для товариства, яку останнє мало виконати у строк 10 днів з дати отримання. Так, на адресу комітету 12 лютого 2013 року надійшов лист від товариства (вх. № 01/24-299, що підтверджується записом у журналі реєстрації вхідної кореспонденції Рівненського обласного ТВ АМКУ) в якому містилася відповідь на 1 запитання вимоги (копія звіту про фінансові результати товариства), відповіді на інші 3 питання були відсутні. Тобто, запитувана інформація товариством у визначений термін не надано. На підставі вищевикладеного та керуючись п. 14 ст. 50 закону комітет застосовані штрафні санкції. На підставі всього наведеного комітет просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, а рішення адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 26 від 21 березня 2013 року у справі № 05-03/01-13 залишити без змін.

Ухвалою господарського суду від 18 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 02 липня 2013 року.

02 липня 2013 року у судовому засіданні оголошено перерву по справі до 09 липня 2013 року.

02 липня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником позивача подана заява в додатках до якої товариство надало частину документів які витребовувалися ухвалами суду від 04 червня 2013 року та 18 червня 2013 року.

08 липня 2013 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання з додатками, яке зареєстроване у відділі канцелярії та документального забезпечення суду за № 13316/13, в клопотанні товариство просить суд відкласти розгляд справи так як уповноважений на ведення зазначеної справи представник товариства перебуває на стаціонарному лікуванні. Як доказ зазначеного в додатках до клопотання надана довідка. Також в додатках до клопотання міститься довідка видана ЦОС № 13 Кіровоградської дирекції Укрпошти в якій останнє підтверджує відправлення цінного листа № 270000026840 з описом вкладення і підтверджує, що перелік предметів визначених в описі вкладення відповідає вмісту конверту. Також ЦОС № 13 підтверджує отримання вказаного листа комітетом.

Суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання про відкладення розгляду справи виходячи з наступного: згідно з ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Пунктом 1.8. постанови визначено, що відповідно до частин п'ятої, шостої статті 28 ГПК України, громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому зазначено повноваження адвоката, або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги. Статус громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України, а його особа - паспортом або іншим відповідним документом. При цьому довіреність, видана громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, також має бути нотаріально посвідченою.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

В пункті 3.14. постанови йдеться про зловживанням процесуальними правами і, зокрема, зазначено наступне, під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Враховуючи викладене вище та те, що справа порушена 04 червня 2013 року і її розгляд триває понад місяць і те, що розгляд справи вже відкладався через не з'явлення повноважної особи позивача, та те, що позивач мав достатньо часу на подання належних та допустимих доказів, які на думку останнього підтверджують викладені у позовній заяві обставини, а отже суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі позивача.

В судове засідання, призначене на 09 липня 2013 року, представник позивача не з'явився, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендованої кореспонденції (а.с. 58).

В судовому засіданні 09 липня 2013 року представники відповідача заперечили проти позову в повному обсязі та наполягали на відмові в позові з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2013 року комітетом на адресу товариства була направлена вимога № 01/24-139-04 (а.с. 9) в якій на підставі ст. 7, 17, 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет", Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482 (із змінами), вимагав у десятиденний термін з моменту отримання цієї вимоги надати до Рівненського обласного територіального відділення наступну інформацію:

1. зазначити розмір доходу (виручки) товариства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2012 рік, з наданням копій підтверджуючих документів (форми № 2 "Звіт про фінансові результати" за 2012 рік тощо);

2. вказати, чи продовжує товариство виробництво/реалізація продукту "Тунець сріблястий" (відповідно до фото у додатку) станом на момент отримання вимоги;

3. надати перелік продукції, яку виробляє товариство станом на момент отримання вимоги;

4. надати перелік снекової продукції, яку виготовлено товариством згідно ТУ У 15.2-32030997-002:2003 станом на момент отримання вимоги.

29 січня 2013 року товариство отримало вимогу № 01/24-139-04, яка була надіслана комітетом, про надання інформації. Про отримання вимоги зазначає і сам позивач в листі № 09 від 30 січня 2013 року (а.с. 11) в якому товариство підтвердило отримання вимоги та зобов`язалося надати комітету інформацію, яка витребовувалася у термін до 08 лютого 2013 року.

Матеріали справи містять два листи-відповіді № 14 від 07 лютого 2013 року (з однаковими вихідними номерами та однаковою датою), від ТОВ "Бобринецький завод продтоварів", адресованих Рівненському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України (а.с. 12-15). Один лист містить лише відповідь на одне питання, відповідно до вимоги № 01/24-139-04 комітету, а саме звіт про фінансові результати товариства за 2012 рік. Другий лист містить відповіді на всі питання які зазначалися в вимозі, зокрема був вказаний розмір доходу, вказано, що виробництво "Тунця сріблястого" з етикеткою яка була в додатках до вимоги на момент отримання вимоги не здійснюється, був наданий перелік продукції яку виробляє товариство та був наданий перелік снекової продукції яку виробляє позивач, в додатках до вказаного листа був наданий звіт форми 2 "Звіт про фінансові результати за 2012 рік".

Із пояснень, наданих позивачем, на рахунок існування двох різних листів за змістом, але однакових за вихідними даними діловодства товариства, слідує, що ТОВ "Бобринецький завод продтоварів" на адресу комітету нібито помилково направлено два листи, один з яких містив відповіді на всі питання а інший ні.

З матеріалів справи, які надав позивач, стосовно надсилання комітету одного листа-відповіді, (товариство надало копію фіскального чеку № 0067 від 07 лютого 2012 року, опис вкладення в цінний лист та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16, 17, 18)), суд вбачає, що це слугує доказом лише того, що товариством дійсно було відправлено 07 лютого 2013 року один лист-відповідь на вимогу, але який саме лист з двох, і з яким саме змістом невідомо. З опису вкладення до цінного листа вбачається лише наступні дані: відправник - товариство, отримувач - комітет, опис вкладення - відповідь на вимогу комітету про надання інформації від 21 березня 2013 року № 01/24-139-04 з додатками, оголошена цінність 1 грн., 1 шт. та дата 07 лютого 2013 року.

Теж саме стосується і довідки виданої ЦОС № 13 Кіровоградською дирекцією Укрпошти, з якої вбачається лише те, що дійсно товариством було відправлено цінний лист з описом вкладення № 2720000026840, але встановити який саме з двох листів було надіслано комітету вказана довідка можливості не дає.

Доказів надсилання другого листа-відповіді на адресу комітету позивач не надав.

Вищезгадані твердження позивача заперечуються поясненнями відповідача та спростовуються наданими ним доказами. А саме, матеріали справи містять копію листа-відповіді № 14 від 07 лютого 2013 року, із відповіддю лише на одне питання вимоги комітету, отриманого відповідачем 12 лютого 2013 року та зареєстрованого канцелярією Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за номером вх. № 01/24-299.

20 лютого 2013 року товариству комітетом був направлений супровідний лист № 01/35-361-04 в додатках до якого містилося розпорядження адміністративної колегії комітету про початок розгляду справи, яким колегія постановила розпочати розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 14 ст. 50 закону, у вигляді подання інформації територіальному відділенню в неповному обсязі у встановлені його головою строки з боку товариства.

13 березня 2013 року товариством був направлений запит № 32 на адресу комітету, в якому позивач зазначає, що ним відправлено інформацію в повному обсязі і для з`ясування всіх обставин товариство просить комітет надіслати на адресу позивача засвідчену належним чином копію відповіді на вимогу (вх. № 01/24-299) та опису вкладення до цінного листа, в якому відповідь на вимогу була отримана.

В матеріалах справи відсутня відповідь на даний запит, про те суд відзначає, що комітетом вірно зазначено у відзиві на позовну заяву, що розділом V Розпорядження антимонопольного комітету України № 5 від 19 квітня 1994 року "Про затвердження тимчасових правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" передбачає право особи, яка бере участь у розгляді справи знайомитися з матеріалами даної справи.

А щодо твердження позивача про те, що комітет зобов`язаний був направити на адресу товариства витребувані запитом копії документів, то відповідачем також вірно зазначено, що у відповідності до ч. 1 ст. 40 закону, особи які беруть участь у справі мають право одержувати копії рішень у справі, а не копії матеріалів справи.

Так, як товариством не було надано інформацію яка витребовувалася вимогою, адміністративною колегією комітету було винесене рішення № 26 від 21 березня 2013 року яким постановлено, що товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 14 ст. 50 закону, у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню у встановлені його головою строки. Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 50 закону, за порушення передбачене в пункті 1 резолютивної частини рішення, наклали на товариство штраф у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Відтак, враховуючи усе вищезазначене, господарський суд погоджується із наявністю підстав та правомірністю прийняття оспорюваного Рішення Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №26 від 21 березня 2013 року, виходячи із наступного,-

Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України "Про антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч. 5 ст. 17 Закону України "Про антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Статтею 22 Закону України "Про антимонопольний комітет України" визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації. (п. 1, 2 ст. 221 Закону України "Про антимонопольний комітет України").

Відповідно до п. 14 ст. 50 закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно з ч. 2 ст. 52 закону органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: за порушення, передбачені: пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності та положення норм ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач не подав належних та допустимих доказів того, що рішення комітету № 26 від 21 березня 2013 року є незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального права і дійсним обставинам, а отже в позові слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладається на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 32 - 34, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "11" серпня 2013 року.

Суддя Торчинюк В.Г.