Рішення № 32322618, 04.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10533/13 04.07.13За позовом фізичної особи-підприємця Жердецького Василя Степановича

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток"

про стягнення 35235,18 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача - Жердецька К.С.(дов. від 10.09.2012)

Від відповідача: Шинкарук М.М.(дов. від 18.03.2013)

В судовому засіданні 04.07.2013 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на транспортне обслуговування № 001/01/12 від 09.01.2012 у розмірі 35 235,18 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.06.2013 порушено провадження у справі №910/10533/13 та призначено до розгляду на 20.06.2013.

Представник відповідача в судове засідання 20.06.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотанян про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання 20.06.2013 прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав заяву про накладення арешту на розрахункові рахунки, рухоме та нерухоме майно боржника.

Ухвалою суду від 20.06.2013 відмовлено фізичній особі-підприємцю Жердецькому Василю Степановичу у задоволенні заяви про накладення арешту на розрахункові рахунки, рухоме та нерухоме майно відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток".

Розгляд справи відкладено на 04.07.2013.

В судове засідання 04.07.2013 прибули представники позивача та відповідача і надали додаткові пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2012 між фізичною особою-підприємцем Жердецьким Василем Степановичем(далі позивач, перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток"(далі відповідач) був укладений договір на транспортне обслуговування № 001/01/12 (далі - "Договір").

Відповідно до п. 1 договору перевізник зобов'язався здійснювати перевезення вантажів наданих експедитором, а експедитор взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги перевізнику в порядку та на умовах викладених в даному договорі.

Згідно з п. 2.2.1. договору перевізник зобов'язаний надати в узгоджені з експедитором строки (згідно з заявкою) під завантаження транспортний засіб в справному стані, який відповідає всім вимогам країн, де здійснюється завантаження вантажу, розвантаження вантажу, країн транзиту.

Матеріали справи свідчать, що 10.01.2012 перевізник згідно з п. 2.2.1 Договору здійснив перевезення вантажів автомашинами Рено (ВН09-20ВХ, ВН03-89ХР) та ДАФ (ВН26-12АО, ВН98-37ХХ) з порту міста Іллічівська в місто Чорнобиль під митним контролем (далі - "Транспортні послуги"), вартістю відповідно до п. 3.2. Договору, Заявки №610001/12 та 610002/12 від 09.01.2012 на суму 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується Актами надання послуг №1 та №2 від 10 січня 2012 року, підписаним повноважними особами Сторін.

Згідно з п.п. 4.14.2., 4.3. п. 4 Договору оплата вартості послуг здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок Перевізника через 5-20 днів після отримання оригіналів таких документів: рахунку Перевізника, акту виконаних робіт та оригіналу CMR. Згідно ж заявки строк оплати становить 7 днів з дня отримання оригіналів документів.

Відповідно квитанції «Укрпошта» №9709 З.Н. ББ00003553 від 19.01.2012 листом з рекомендованим повідомленням про вручення, оригінали документів Перевізником були направлені за адресою знаходження Експедитора згідно Договору, а саме: 03055, м. Київ, а/с 20.

Повторно оригінали перелічених документів були направлені за допомогою ТОВ «Нова Пошта» згідно товарно-транспортної накладної №56620000593104 від 14.02.2012 за адресою фактичного знаходження Експедитора, а саме: м. Київ, вул. Шолуденко, 3, оф. 112.

Отже, свої зобов'язання перед Експедитором Перевізник згідно Договору виконав в повному обсязі, тобто транспортні послуги Експедитору були надані, на підставі заявок №610001/12 та 610002/12 від 09.01.2012, всі перелічені в п. 4.2. Договору документи, а саме: рахунок Перевізника №1 та №2 від 10.01.2012, акти виконаних робіт №1 та №2 від 10.01.2012, оригінали CMR № 7002 та 7003 - також були надіслані Експедитору 19.01.2012 та повторно 14.02.2012.

Тобто, Експедитор повинен був сплатити за надання транспортних послуг згідно заявки на протязі семи днів після отримання оригіналів документів, а це до 22 лютого 2012 р. у сумі 12 000,00 грн.(дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Однак, відповідач в порушення умов договору не оплатив надані позивачем послуги в обумовлений термін.

У зв'язку з порушенням Експедитором умов п.1, п.4 Договору, Перевізником була направлена Претензія № 01/03 від 06.03.2012, щодо сплати заборгованості за Договором на транспортне обслуговування, яку Перевізник надіслав Експедитору, про що свідчать квитанції з описом та сама «Претензія» (копії квитанцій, копія «Претензії» в матеріалах справи) на загальну суму 13 852,11 грн., після чого на розрахунковий рахунок Перевізника частково було сплачено кошти в сумі 8 750,00 грн., а саме:

30.03.2012- 1 250,00 грн.

24.04.2012 - 2 000,00 грн.

22.05.1012- 1 000,00 грн.

13.08.2012- 4 500,00 грн.

Таким чином, на момент подачі даної позовної заяви Експедитор виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих Перевізником транспортних послуг частково, сплативши з 12 000,00 грн. тільки 8 750,00 грн., тим самим, не виконав даних зобов'язань на суму 3 250,00 грн. (12 000,00 - 8 750,00 грн.), що стало сумою заборгованості за Договором.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідачем не надано до суду документів за період до подання позивачем до суду позову, які б свідчили про заперечення відповідачем наданих позивачем послуг чи зауваження щодо їх якості.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 3 250,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором на транспортне обслуговування № 001/01/12 ТП від 09.01.2012 в сумі 3 250,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 2 450,50 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В даному випадку обов'язок відповідача оплатити отримані послуги виник в лютому 2012 року, а тому спеціальний строк позовної в один рік вже сплив, отже вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в сумі 804,11 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач не вірно розрахував суму інфляційних збитків, а тому суд сам перерахував ці збитки, які становлять:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції22.02.2012 - 30.03.2012120001.00336.0012036.00Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції31.03.2012 - 23.04.2012107501.0000.0010750.00Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції24.04.2012 - 21.05.201287500.997-26.258723.75Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції23.05.2012 - 12.08.201277500.995-38.707711.30Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції13.08.2012 - 30.04.201332501.0000.003249.97Таким чином, інфляційні збитки складають -28,95 грн., що становить від'ємне число, а тому інфляційні збитки не підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача упущену вигоду в сумі 9 670,91 грн. та збитки в сумі 19 058,66 грн.

Відповідно до ст. 224 ч. 1 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною другою цієї норми визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачене законом. Крім того, розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення, тобто порушення учасником господарських відносин умов договору при виконанні взятих на себе зобов'язань, доводиться потерпілим суб'єктом господарювання. Для цього необхідно виконати певні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які беззастережно підтверджували б їх реальний розмір на визначену дату.

Відповідно до п. 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання позивачем за первісним позовом.

В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

В даному випадку позивач не довів яким чином вчасна неоплата відповідачем заборгованості перед позивачем сприяла понесенню ним збитків. Відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, які ніби то поніс позивач.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 9 670,91 грн. та збитків у сумі 19 058,66 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму вартості квитків в розмірі 189,94 грн.

Однак суд зазначає, що квитки датовані ще 02.06.2013 та 03.06.2013, провадження у справі №910/10533/13 порушене 07.06.2013, а відтак у суду немає доказів того з яких причин представник позивача перебувала в Києві раніше, ніж порушено провадження у даній справі.

У зв'язку з наведеним суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми вартості квитків в розмірі 189,94 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця Жердецького Василя Степановича задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А, код ЄДРПОУ 36058165) на користь фізичної особи-підприємця Жердецького Василя Степановича (65098, м. Одеса, вул. Сосюри, 41, ідентифікаційний номер 1794001918) основну заборгованість в розмірі 3 250 (три тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 63 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 09.07.2013