Рішення № 32322609, 03.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8817/13 03.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем»єр плюс»

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі»

про стягнення 107 924,07 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Мучинська І.М. за дов. № б\н від 01.05.2013 р.

від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» про стягнення суми основного боргу в сумі 84 793,28 грн., суму штрафних санкцій: інфляційні втрати в сумі 5 073,55 грн., 3% річних у сумі 2 872,25 грн., пеня в сумі 5 184,99 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/8817/13, призначено розгляд справи на 31.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 року виправлено технічну описку в ухвалі в частині зазначення дати та часу розгляду справи, розгляд справи призначено на 10.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 року розгляд справ відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 03.07.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.07.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр плюс» (постачальник) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» укладено Договір постачання № П-00000551.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується постачати, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах дійного договору.

Згідно п.2.3 Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю (п. 2.4 Договору).

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 214 793,28 грн., що підтверджується видатковими накладними № П-00013939 від 14.12.2010 р.; № П-00006995 від 16.07.2012 р., № П-00008661 від 31.08.2012 р., № П-00010602 від 18.10.2012 р., № П-00012082 від 28.11.2012 р., підписаними та скріпленими печатками сторін без зауважень.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата товару за договором здійснюється у гривнях перерахуванням грошей на рахунок постачальника протягом 20 банківських днів після отримання товару покупцем.

Відповідач на виконання п. 3.1. Договору провів часткову оплату за поставлений товар у розмірі 120 000,00 грн., решту не сплатив.

Позивачем 29.04.2013 року направлено в адресу відповідача вимогу за вих.. № 271 про погашення заборгованості. Відповідач на претензію не відреагував, оплату не провів.

За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції: інфляційні втрати в сумі 5 073,55 грн., 3% річних у сумі 2 872,25 грн., пеню в сумі 5 184,99 грн..

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 107 924,07 грн..

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата товару за договором здійснюється у гривнях перерахуванням грошей на рахунок постачальника протягом 20 банківських днів після отримання товару покупцем.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу товарів належним чином, відповідачем порушено умови Договору та не в повному обсязі та несвоєчасно проведено оплату за поставлену продукцію.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не повернуто суму сплаченого товару, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не належним чином виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені, 3% річних від простроченої суми та інфляційні нарахування, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач вірно проводить нарахування 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 872,25 грн.

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 5 073.55 грн. за весь час прострочення платежу.

Слід зазначити, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем допущено помилку.

Відповідно до Листа ВСУ №62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», у випадках якщо відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 посилаючись на судову практику та рекомендації ВСУ № 62-97 р від 03.04.1997 року роз'яснює, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідно місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього м'ясця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням одного місяця.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА: Закон Еліт 9.1.5» судом встановлено, що інфляційне збільшення суми становить 3 386.17грн..

Таким чином у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 687,38 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.4 Договору, у випадку прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Позивачем правомірно нарахована пеня за прострочення оплати за видатковими накладними в розмірі 5 184,99 грн. та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до часткового задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» (юридична адреса: 03170, м. Київ, вул.. Тулузи,3-Б, код ЄДРПОУ 21568905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Плюс» (61001, м. Харків, вул.. Юр»ївська, 17, код ЄДРПОУ 32674184), основний борг у сумі 94 793 (дев'яносто чотири тисячі сімсот дев'яносто три) грн.. 28 коп., 3% річних у сумі 2 872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн.. 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 386 (три тисячі триста вісімдесят шість) грн.. 17 коп., пеня в сумі 5 184 (п'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн.. 99 коп., судовий збір у розмірі 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) грн.. 00 коп..

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.07.13 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала