Рішення № 32320411, 11.07.2013, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/262/1149/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2013 року м. Донецьк

Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Лебеденко С.В.

при секретарі Коструб М.Ю.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Фінк О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з 01 лютого 2005 року вона працювала в КП БТІ м. Донецька на різних посадах, останнім часом - креслярем відділу програмного забезпечення та інформатики. За час роботи порушень виробничої та трудової дисципліни не мала. 30 квітня 2013 року вона була звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпПУ у зв'язку із скороченням штату на підставі наказу КП БТІ м. Донецька № 54-к. На момент звільнення вона була членом профкому первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» КП БТІ м. Донецька. Вважає своє звільнення незаконним з таких підстав. 29.11.2012 року адміністрація КП БТІ м. Донецька звернулась в ППО «Захист справедливості» з запитом щодо надання згоди на її звільнення, у зв'язку із скороченням кадрів. 06.12.2012 року ППО «Захист справедливості» відмовив в наданні згоди на звільнення. 06 лютого 2013 року в ППО «Захист справедливості» від адміністрації КП БТІ м. Донецька надійшов запит щодо надання згоди на її звільнення у зв'язку з скороченням штату, а також лист-повідомлення «Про звільнення працівників та проведення консультацій» з додатками наказів про внесення змін в штатний розпис КП БТІ м. Донецька з 01.05.2013 року. 11.02.2013 року ППО «Захист справедливості» звернулась до адміністрації з запитом, в якому з метою винесення обґрунтованого рішення по наданню згоди на її звільнення просила надати аналіз планово-економічного відділу. Вказаний запит адміністрація отримала 12.02.2013 року та залишила без відповіді. 16.02.2013 року на засіданні профспілки ППО «Захист справедливості» був розглянутий запит адміністрації КП БТІ м. Донецька від04.02.2013 року та прийнято рішення відмовити в наданні згоди на її звільнення. Повідомлення про це рішення було відправлено на адресу адміністрації КП БТІ м. Донецька 17.02.2013 року, отримане адресатом 19.02.2013 року. 30 квітня 2013 року відповідач видав наказ № 54-к «Про звільнення», відповідно п. 2 вона звільнена у зв'язку із скороченням штату - в порушення ст. 43 та ст. 252 КЗпПУ, без отримання згоди профспілки ППО «Захист справедливості» КП БТІ м. Донецька та Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості». На підставі повідомлення розмір середньомісячної заробітної плати складає 1769, 80 грн.. Просила визнати незаконним та скасувати п. 2 наказу КП БТІ м. Донецька № 54-к від 30.04.2013 року «Про звільнення», поновити її на роботі на посаді кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.05.2013 року по день поновлення на роботі.

Позивачка також надала заяву про доповнення до позовних вимог, відповідно до якої просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 5000 грн., в обґрунтування заяви зазначила, що був порушений нормальний уклад її життя, вона має критичний вік для працевлаштування, менш одного року тому вона вже була звільнена з вини відповідача. (а.с. 54).

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовну заяву та заяву про доповнення позовних вимог, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, надавши пояснення, що порушень законодавства при звільненні ОСОБА_1 з боку відповідача допущено не було, оскільки підприємство самостійно визначає штатний розпис, чисельність працівників, посада позивачки була скорочена, а відмова профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 не обґрунтована. Також

надала суду заперечення проти позову. (а.с. 57-58).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковий, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до п. 1 ч.1, ч. ч. 2 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з вказаних підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу ( профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п»ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. У разі неявки працівника, розгляд заяви відкладається до наступного засідання. У разі повторної неявки працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника ) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим.

Згідно ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів ), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки ), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виторного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об»єднання професійних спілок).

У відповідності до ст. 49-2 КЗпП України про наступне звільнення працівник персонально попереджається не пізніше ніж за 2 місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв»язку з змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Одночасно з попередженням про звільнення у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16,19 постанови від 06.11.1992 року № 09 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами і доповненнями) роз»яснив, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43і КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві і членом якої є працівник. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення й не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення. Оскільки у зазначених вище нормах за їх змістом йдеться про профспілковий орган підприємства, установи, організації, профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управлінь, відділів тощо) можуть вирішувати питання про дачу зго ди на звільнення працівника з ініціативи власника або упов новаженого ним органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом підприємства, установи, організації. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі. У тих випадках, коли, крім додержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповнова женого ним органу згідно з чинним законодавством на звіль нення певних категорій працівників (наприклад, неповно літніх, працівників, обраних до складу народних депутатів, профспілкових органів, ради (правління) підприємства, ради трудового колективу), необхідна також згода відповідного ор гану, вона має бути і в тому випадку, коли за ст. 43і КЗпП допускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації (крім ліквідації). Якщо за положеннями чинного законодавства у цих випадках згода відповідного органу має бути попередньою, суд бере до уваги лише таку згоду, оскільки іншого законом не передбачено. При розгляді справ про звільнення за п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов»язані з»ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення численності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З копії трудової книжки вбачається, що позивачка - ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 01 лютого 2005 року до 30 квітня 2013 року. (а.с. 4-6). Відповідно до наказу № 20-к від 31 січня 2005 року прийнята на роботу на посаду кресляра - оператора відділу програмного забезпечення та інформатики з 01 лютого 2005 року.

Відповідно до наказу КП БТІ м. Донецька від 29 січня 2013 року № 8, скорочена посада кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики з 30 квітня 2013 року. (а.с. 25).

Також 29 січня 2013 року КП БТІ м. Донецька було видано наказ № 11 щодо виведення із штатного розкладу 1 посаду кресляра з відділу програмного забезпечення та інформатики. (а.с. 20).

Відповідно до наказу КП БТІ м. Донецька № 54-к від 30.04.2013 року ОСОБА_1 звільнена з посади кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики у зв'язку із скороченням штату, по п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 8).

За повідомленням Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку від 24.07.2012 року позивачка ОСОБА_1, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з 18.06.2012 року по теперішній час входить до керівного складу Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» міста Донецька. (а.с. 14).

29.11.2012 року КП БТІ м. Донецька звернулось до Голови ППО ВПС «Захист справедливості» з листом щодо згоди на звільнення, зокрема ОСОБА_1. (а.с. 15).

Листом № 26 від 06.12.2012 року ППО ВПС «Захист справедливості» була надана відповідь щодо відмови у дачі згоди на звільнення ОСОБА_1. (а.с. 17-18).

Листами № 04012013 від 04 січня 2013 року та № 30012013-1 від 30 січня 2013 року Всеукраїнською професійною спілкою «Захист справедливості» КП БТІ м. Донецька також було повідомлено, що профспілкова організація не дає згоди на звільнення (вивільнення) кресляра відділу програмного забезпечення ті інформатики ОСОБА_1. (а.с. 29, 30-32). Дані листи містять обґрунтування такої відмови, а саме - це не проведення консультацій з ППО ВПС «Захист справедливості» КП БТІ м. Донецька для запобігання або пом'якшення наслідків будь-яких звільнень працівників; не додано економічний аналіз планово-економічного відділу підприємства, згідно з яким було видано наказ про скорочення 28 посад.

За зазначених обставин, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача стосовно того, що відмова профспілкового органу у наданні згоди на звільнення позивачки є необґрунтованою.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач іншу роботу позивачці не пропонував, видав наказ про звільнення ОСОБА_1 без згоди профспілкового органу, в порушення вимог КЗпП України, і так звільнення є незаконним.

За зазначених обставин, позовні вимоги щодо визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 гривен, суд зазначає наступне.

У силу ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» (з наступними змінами і доповненнями) роз'яснив, що у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України при наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин (незаконне звільнення і т.д.), яке привело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що, у зв'язку з незаконним звільненням з роботи, ОСОБА_1 були заподіяні моральні страждання, які виражаються в тому, що був порушений нормальний уклад її життя та майбутні життєві плани, вказані обставини вимагають від неї значних додаткових зусиль для організації та поновлення звичного для неї образу життя.

Разом з тим, керуючись принципом розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.

Також з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що її середній заробіток складає 1769,80 грн., що не оспорювалось представником відповідача в судовому засіданні. Дана сума також вказана в повідомленні, як сплачена вихідна допомога. (а.с. 41). За зазначених обставин середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 4167 грн. 59 коп. (1769,80 грн. х 2 (за травень, червень 2013 р.) = 3539, 60 + 627,99 грн. (за 11 днів липня 2013 року) (1769,80 грн. /31 день = 57,09 грн. х 11 днів).

Крім цього, враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 229 гривен 60 копійок.

Згідно ст. 367 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення на роботі позивача, та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць в розмірі 1769,80 гривень, суд допускає до негайного виконання.

На підставі викладеного ст.ст. 23, 40, 42, 43, 49-2, 235, 237-1, 252 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 09 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами і доповненнями), Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» (з наступними змінами і доповненнями), керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 60, 61, 88, 213-215, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати п. 2 наказу Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" № 54-к від 30 квітня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", на підставі ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату - незаконним.

ОСОБА_1 поновити на роботі на посаді кресляра відділу програмного забезпечення та інформатики Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" з 01 травня 2013 року.

Стягнути з Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" , р\р 260069801, МФО 334011, код ЄДРПОУ 03336670 у Обласній дирекції Укрсоцбанку м. Донецька на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2013 року по 11.07.2013 року в розмірі 4167 гривень 59 коп.., моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, а всього 5167 гривень 59 коп..

Стягнути з Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" р\р 260069801, МФО 334011, код ЄДРПОУ 03336670 у Обласній дирекції Укрсоцбанку м. Донецька на користь держави судовий збір в сумі 229 гривень 40 копійок.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць в розмірі 1769 грн. 80 коп. допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.В. Лебеденко