Рішення № 32318727, 08.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7861/13 08.07.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»провідшкодування шкоди в порядку регресу, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Стеценко А.О., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 1.838,69 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 порушено провадження у справі № 910/7861/13 та призначено до розгляду на 20.05.2013.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалами суду від 17.06.2013 було продовжено строк розгляд спору на 15 днів за клопотанням позивача та було відкладено розгляд справи на 08.07.2013, у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В судовому засіданні 08.07.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вартості матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

У судовому засіданні 08.07.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Корольовим Олександром Володимировичем (далі - страхувальник) 19.07.2010 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3112/250/021103 (далі - Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «ВАЗ 111830», державний номер АН 1871 ЕС, вигодонабувачем якого є ПАТ «Донгорбанк».

В місті Києві 07.05.2011 о 11:30 год. по пр. Ленінському сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «ВАЗ 111830», державний номер АН 1871 ЕС, який належить на праві власності Корольову Олександру Володимировичу та перебував під його керуванням, та транспортного засобу марки «Fiat» державний номер 025-24 ЕС, що перебував під керуванням Бартавщука Дмитра Юрійовича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «ВАЗ 111830», державний номер АН 1871 ЕС.

Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 23.06.2011 у справі № 3-1272/11 Бартавщука Дмитра Юрійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно з калькуляцією № 20 від 17.05.2011, виконаною аварійним комісаром Довгопольським А.В., загальна вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля «ВАЗ 111830», державний номер АН 1871 ЕС склала 2.817,92 грн.

Корольов О.В. 10.05.2011 звернувся до позивача з заявою про перерахування суми страхового відшкодування на розрахунковий рахунок.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 9111001079 (35069/к) ДРД від 15.07.2011, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала в сумі 2.338,69 грн.

За погодженням з вигодонабувачем ПАТ «Донгорбанк», позивач перерахував суму страхового відшкодування на рахунок страхувальника в розмірі 2.338,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25738 від 29.09.2011 на суму 2.338,69 грн.

Оскільки транспортний засіб «Fiat» державний номер 025-24 ЕС застраховано у відповідача згідно полісу № АА/1988327, що підтверджується копією вказаного полісу, яка додана до позовної заяви, позивач звернувся до відповідача з завою від 07.02.2012 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 2.338,69 грн., яку було отримано відповідачем 20.02.2012, про що свідчить копія поштового повідомлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи, що відповідач відповіді на вимогу не надав та страхове відшкодування в сумі 2.338,69 грн. позивачу не сплатив, останній звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 1.838,69 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Доводи відповідача про необґрунтованість розміру страхового відшкодування є безпідставними з огляду на таке.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Сума страхового відшкодування, що становить 2.338,69 грн., була визнана позивачем страховим актом № 9111001079 (35069/к) ДРД від 15.07.2011.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування», розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Крім того, Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 у справі №42/92 зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Судом встановлено факт виплати позивачем як страховиком страхового відшкодування у сумі 2.338,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25738 від 28.09.2011.

При цьому, матеріалами справи не підтверджується подання відповідачем клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля завданому йому матеріальному збитку внаслідок ДТП.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 15.01.2013 № 5011-72/9778-2012, від 21.05.2013 № 22-17-25-26/366-07-7922.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50.000,00 грн., розмір франшизи становить 500,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного, суд, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1.838,69 грн. підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01601, м. Київ, вул. П. Орлика, 24/1, код ЄДРПОУ 20113829) страхове відшкодування в сумі 1.838 (одну тисячу вісімсот тридцять вісім) грн. 69 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2013.

Суддя Ониськів О.М.