Рішення № 32318716, 09.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2013р. Справа № 905/3580/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Артемівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради, м.Артемівськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Артемівськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг», м.Артемівськ

про стягнення 2554,76грн.

від Прокурора: Осипенко Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрєєв А.А. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

від третьої особи: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Артемівським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради, м.Артемівськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Артемівськ, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг», м.Артемівськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2459,08грн., пені в сумі 79,73грн. та 3% річних в сумі 15,95грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №339/09 від 01.12.2009р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 2459,08грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 79,73грн. та 3% річних в сумі 15,95грн. Невиконання відповідачем зобов'язань з договору оренди завдає шкоди інтересам державі в тому числі місцевому бюджету та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об'єктів, що знаходяться в комунальній власності, оскільки в міський бюджет не надходять кошти, які повинні забезпечувати виконання міських соціально-економічних завдань.

Представник Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради в письмових поясненнях позов прокурора підтримує у повному обсязі.

Представник третьої особи через канцелярію суду надав письмові пояснення про справі, де позов прокурора підтримав у повному обсязі та зазначив, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди за останнім утворилася заборгованість в сумі 2459,08грн., пеня в сумі 79,73грн. та 3% річних в сумі 15,95грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника прокурора та позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради №55 від 11.11.2009р. вирішено здати в оренду нежитлове приміщення загальною площею 13,46кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для розміщення офісу.

Між управлінням муніципального розвитку Артемівської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 01 грудня 2009р. був укладений договір №339/09 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Артемівська.

За умовами укладеного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлове приміщення) на підставі рішення виконкому Артемівської міської ради від 11.11.2009р. №550 для використання його з метою розміщення офісу, загальною площею 13,46кв.м., яке знаходиться на балансі комунального підприємства «Артемівськжитлосервіс» та розташоване в будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2.1 договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна.

За умовами п.3.1. договору розмір орендної плати складає 310,95грн. Орендна плата встановлюється в грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача об'єкта оренди Орендарем щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця(п.3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Згідно п.4.8. договору Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату , згідно з умовами цього договору.

За несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати та сум за послуги по оформленню орендних відносин Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочки(п.7. договору).

Відповідно до п.8.1. договір діє з 01.12.2009р. по 30.11.2010р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30-ти днів після закінчення його стоку, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах(п.8.8. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 13,46кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Додатковою угодою №217/10 від 01.12.2010р. було змінено балансоутримувача орендованого майна на комунальне підприємство «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг».

Згідно додаткової угоди №249/10 від 20.12.2010р. до договору строк оренди продовжено до 29.11.2012р.

У зв'язку із відсутністю заяви однієї із сторін про припинення строку дії договору, враховуючи вимоги п.8.8. договору, суд дійшов висновку, що договір є продовженим до листопада 2013р.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом 2459,08грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 79,73грн. та 3% річних в сумі 15,95грн.

Клопотанням від 06.06.2013р. Комунальне підприємство «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» надало довідку №01-0945/13 від 05.06.2013р. за підписом директора та головного бухгалтера підприємства з якої вбачається, що 15.05.2013р. відповідачем було сплачено частину заборгованості в сумі 1600,00грн. Сплата відповідачем боргу у розмірі 1600,00грн. також підтверджується наданою позивачем випискою з лицевого рахунку станом на 06.06.2013р., з якого вбачається, що 15.05.2013р. відповідачем був здійснений платіж на суму 1600,00грн.

14 червня 2013р. позивачем був наданий новий розрахунок суми боргу по орендній платі відповідно до якого сума боргу станом на 01.06.2013р. складає 1358,57грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення Артемівського міжрайонного прокурора в інтересах Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, в силу приписів частини 2 ст.9 ЦК України спеціальна норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є такими, що встановлюють особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи сума боргу у розмірі 1600,00грн. була сплачена відповідачем 15.05.2013р. тобто до подачі позовної заяви до суду (22.05.2013р.), що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи довідкою №01-0945/13 від 05.06.2013р. за підписом директора та головного бухгалтера підприємства та випискою з лицевого рахунку станом на 06.06.2013р., з якого вбачається, що 15.05.2013р. відповідачем був здійснений платіж на суму 1600,00грн. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1600,00грн., у зв'язку із тим, що дана сума була сплачена відповідачем до звернення прокурора із позовом до суду.

Щодо суми боргу у розмірі 859,08грн. (2459,08грн. - 1600,00грн.) суд зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №339/09 від 01.12.2009р. належним чином не виконав, орендну плату за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р сплатив частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 859,08грн.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 859,08грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 15,95грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 15,95грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 79,73грн. на підставі умов п.7.2 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 79,73грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою що підлягає задоволенню.

Наданий позивачем до матеріалів справи новий розрахунок суми боргу відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1358,57грн. за період з лютого 2013р. по травень 2013р. судом не приймається у розумінні вимог передбачених ст.22 ГПК України, оскільки заяви щодо збільшення розміру позовних вимог позивачем до матеріалів справи під час розгляду справи надано не було.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами пункту 4.6.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Враховуючи викладене судовій збір за позовні вимог у задоволенні яких відмовлено стягується з Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради, м.Артемівськ.

На підставі вимог передбачених пунктами 3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», пунктом 4.6.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», ст.ст. 2, 3, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 216-218, 230, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 27, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Артемівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради, м.Артемівськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Артемівськ, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг», м.Артемівськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2459,08грн., пені в сумі 79,73грн. та 3% річних в сумі 15,95грн., задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84500, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Управління муніципального розвитку Артемівської маської ради на розрахунковий рахунок балансоутримувача - Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» (84500, м. Артемівськ, вул. Соборна, 8, р/р №26001051806650 в Донецькому РУ «Приватбанк», МФО 335496, код ЄДРПОУ 34215406) заборгованість з орендної плати в сумі 859,08грн., пеню в сумі 79,73грн. та 3% річних в сумі 15,95грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84500, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 642,95грн.

Стягнути з Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради (84500, м. Артемівськ, вул. Артема, 44, код ЄДРПОУ 03364731) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1077,55грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.07.2013р.

Суддя С.В. Тоцький