Рішення № 32318709, 03.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6016/13 03.07.13

за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України, м.Київ, ЄДРПОУ 21647131

до відповідача: Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, м.Київ, ЄДРПОУ 24978319

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Ющенка Олександра Миколайовича, с.Бабинці, іпн 3259612318

про стягнення 9893,65 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Гулевець О.В.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Ющенко О.М. - по пасп.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Моторне (транспортне) страхове бюро України, м.Київ звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, м.Київ про стягнення 9893,65 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Осецькому Юрію Михайловичу страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.11.2009р. о 17 год. 20 хвил. на вул.Стадіонній у м.Києві, внаслідок чого до Моторного (транспортного) страхового бюро України перейшло право вимоги до відповідача.

В судовому засіданні 12.06.2013р. відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення. Наразі, певних підстав, з урахуванням яких відповідач заперечив позовні вимоги, Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України письмово або усно не наведено.

Позивач та відповідач в судове засідання 03.07.2013р. не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень №0103024999673, №0103024999681, №0103022016192, №0103022016184.

Ухвалою від 17.04.2013р. господарського суду м.Києва залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Ющенка Олександра Миколайовича.

У судових засіданнях 15.05.2013р. та 03.07.2013р. третя особа повідомила суд про те, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди Ющенко Олександр Миколайович проходив військову службу у Центрі забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України та виконував обов'язки водія транспортного засобу у вказаній юридичній особі, на підтвердження чого третьої особою надано військовий білет серії СО №271478.

Ухвалою від 12.06.2013р. господарського суду м.Києва у справі №910/6016/13 було замінено відповідача, Центр забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України його правонаступником, Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.

Розпорядженням від 12.06.2013р. голови господарського суду м.Києва було призначено колегіальний розгляд справи №910/6016/13 у складі головуючого судді Любченко М.О., суддів Гулевець О.В. та Пригунової А.Б.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Одночасно, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач та відповідач у судове засідання 03.07.2013р. не з'явилися, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 18.11.2009р. о 17 год. 20 хвил. на вул.Стадіонній у м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: 1. ТОЙОТА, державний номер АА 5099 ВЕ, власником якого є Осецький Юрій Михайлович, за кермом якого перебував Осецький Геннадій Юрійович, 2. ВАЗ 2107, військовий номер 7083 А1, який належить Міністерству оборони України, водій - Ющенко Олександр Миколайович.

Наявність вини Ющенка Олександра Миколайовича у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 18.11.2009р. підтверджена постановою від 17.12.2009р. Солом'янського районного суду м.Києва по справі №3-10602/09.

10.03.2010р. Осецький Юрій Михайлович звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою б/н від 10.03.2010р. про відшкодування шкоди, заподіяної під час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 18.11.2009р. у м.Києві, по вул.Стадіонній, 6 шляхом перерахування грошових коштів на р/р №26208304700214 у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Правекс-банк».

За змістом висновку №2411-1 від 24.11.2009р. автотоварознавчого дослідження про відшкодування матеріального збитку, складеного в Бюро експертиз та оцінки майна «БЮМЕКС», матеріальні шкода, завдана власнику колісного транспортного засобу ТОЙОТА, державний номер АА 5099 ВЕ, дорівнює 11872,35 грн.

За таких обставин, відповідно до довідки №1 від 06.04.2010р. про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та наказу №941 від 13.04.2010р. Моторного (транспортного) страхового бюро України «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих Осецькому Юрію Михайловичу», потерпілій особі було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 9893,65 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1572 від 13.04.2010р.

За таких обставин, приймаючи до уваги здійснення вказаних витрат, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до відповідача з заявами №9723/3-2-05 від 20.05.2010р., №12966/3-2-05 від 07.07.2010р. про виплату страхового відшкодування на користь позивача.

У відповідь на вказані заяви Центр забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України направив на адресу позивача лист №630 від 26.07.2010р., в якому повідомив про те, що відповідач не в змозі виплатити суму відшкодування Моторному (транспортному) страховому бюро України, оскільки вказана юридична особа є державною бюджетною організацією, яка фінансується з державного бюджету України та кошторисом якої не передбачено коштів на відшкодування матеріальних збитків третім чи іншим особам в порядку регресу.

З огляду на те, що відповідач встановлений законом обов'язок по компенсації виплаченого відшкодування не здійснив, Моторним (транспортним) страховим бюро України заявлено вимоги про стягнення суми майнової шкоди у розмірі 9893,65 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із п.41.1 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у тому числі, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст.1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За таких обставин, до позивача, який виплатив страхове відшкодування Осецькому Юрію Михайловичу, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа має до винної особи, а в даному випадку до особи, що в силу вимог ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мала відшкодувати заподіяну Ющенком Олександром Миколайовичем шкоду.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ч.1 ст.1172 вказаного нормативно-правового акту юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.ч1, 5 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Пунктом 88 Указу Президента №1053/2001 від 07.11.2001р. «Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців» встановлено, що документом, який посвідчує особу військовослужбовця строкової військової служби, є військовий квиток, який пред'являється ним у випадках, установлених законодавством.

Згідно із п.4 Указу Президента №263/94 від 25.05.1994р. «Про Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» друга - дванадцята сторінки військового квитка призначені для запису про належність власника квитка до військової служби, а тринадцята - п'ятнадцята - про облік у запасі.

За приписами п.5 постанови №6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст.441 Цивільного кодексу України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.440 вказаного нормативно-правового акту, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

При цьому, відповідно до листа б/н від 01.02.2012р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках» судам слід пересвідчитись у тому факті, що особа, яка завдала шкоду, володіє джерелом підвищеної небезпеки саме на відповідній правовій підставі, ретельно досліджувати докази, що підтверджують цей факт, зокрема данні - чи перебуває заподіювач шкоди у трудових відносинах із власником транспортного засобу.

В судових засіданнях 15.05.2013р., 03.07.2013р. третя особа та у засіданні суду 12.06.2013р. відповідач підтвердили, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.11.2009р. о 17 год. 20 хвил. на вул.Стадіонній у м.Києві, Ющенко Олександр Миколайович проходив строкову військову службу в (Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України) та займав посаду водія автомобілів. Вказані обставини також підтверджуються листом б/н від 14.06.2010р., військовим квитком серії СО №271478, які надані до матеріалів справи на вимоги ухвал від 01.04.2013р., 17.04.2013р. та 15.05.2013р. господарського суду м.Києва.

Одночасно, судом враховано, що відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до довідки №292/1542 від 12.06.2013р., наданої відповідачем у судовому засіданні 12.06.2013р., автомобіль ВАЗ 2107, військовий номер 7083 А1 закріплений за Центром забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України та перебуває в його оперативному управлінні.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи розмір заявлених позовних вимог було визначено на підставі висновку №2411-1 від 24.11.2009р. автотоварознавчого дослідження про відшкодування матеріального збитку, який було складено Бюро експертиз та оцінки майна «БЮМЕКС».

Твердження відповідача, які були висловлені в судовому засіданні, щодо необґрунтованості проведеного автотоварознавчого дослідження судом до уваги не приймаються, виходячи з того, що відповідачем було лише висловлено сумнів в законності висновку №2411-1 від 24.11.2009р., проте не доведено до відома суду жодної обґрунтованої підстави, з наявністю якої вказаний висновок не може бути прийнятий як доказ по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, автотоварознавче дослідження було проведено уповноваженою особою - суб'єктом оціночної діяльності Вартаняном Ю.Н. на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №5387/07, що видане 02.01.2007р. Фондом державного майна України, згідно з відповідними методиками, стандартами та програмами.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, відповідачем обставини, на які посилається позивач, спростовано не було, зокрема, не доведено незаконності висновку №2411-1 від 24.11.2009р. автотоварознавчого дослідження про відшкодування матеріального збитку, що було складено Бюро експертиз та оцінки майна «БЮМЕКС», на підставі якого розраховано заявлену до стягнення суму у розмірі 9893,65 грн.

Зокрема, не спростовано визначеного розміру шкоди, законності застосування методів та нормативно-правових актів, а також наявності у особи, якою проведено певне дослідження відповідних повноважень, правильності та повноти вихідних даних для проведення дослідження оцінки розміру шкоди.

З цих підстав було залишено без задоволення і подане відповідачем клопотання б/н від 12.06.2013р. про виклик в судове засідання спеціаліста, який визначав або може визначити суму матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу ТОЙОТА, державний номер АА 5099 ВЕ.

Одночасно, суд звертає увагу відповідача, що відсутність грошових коштів на відшкодування матеріальних збитків третім чи іншим особам в порядку регресу не звільняє юридичну особу від обов'язку відшкодування шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач не довів той факт, що шкоду автомобілю ТОЙОТА, державний номер АА 5099 ВЕ, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, а також не спростував обґрунтованість заявленої до стягнення суми, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо стягнення 9398,65 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З приводу заявлених до стягнення витрат на юридичні послуги в сумі 750 грн. господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, у тому числі, з оплати послуг адвоката.

Разом з тим, згідно із ч.2 ст.80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

За приписами п.11 листа №01-8/155 від 13.02.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів», вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 6.3. постанови №7 від 21.02.2013п. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За висновками суду, виходячи з того, що кожна особа здатна бути позивачем та відповідачем у суді, отримання Моторним (транспортним) страховим бюро України юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права.

Крім того, позивачем не було доведено факту надання Патрик Ганною Григорівною юридичних послуг за контрактом б/н від 28.09.2012р. про надання правової допомоги на суму 750 грн., яку було заявлено до стягнення. З матеріалів справи вбачається, що зазначений представник не приймала участі у всіх судових засіданнях по справі №910/6016/13 та не надала усіх документів, витребуваних судом.

При цьому, позивачем не представлено суду документів, з яких вбачається, які саме юридичні послуги та якої вартості було надано Патрик Ганною Григорівною Моторному (транспортному) страховому бюро України на виконання умов контракту б/н від 28.09.2012р. про надання правової допомоги, у зв'язку з чим господарський суд не в змозі визначити вартість фактично наданих юридичних послуг.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених витрат на юридичні послуги в сумі 750 грн.

Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат входить оплата послуг адвоката, проте Моторним (транспортним) страховим бюро України заявлено до відшкодування витрати за юридичні послуги, що суперечить нормам діючого законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України, м.Київ до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, м.Київ про стягнення 9893,65 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, буд.6, ЄДРПОУ 24978319) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Дніпровський район, Русанівський бульвар, буд.8, ЄДРПОУ 21647131) грошові кошти у розмірі 9893,65 грн., а також судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.07.2013р.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя О.В. Гулевець

Суддя А.Б. Пригунова