Рішення № 32318543, 03.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10957/13 03.07.13

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система», м.Київ, ЄДРПОУ 31725819

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», м.Київ,ЄДРПОУ 16467237

про стягнення 3868,17 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Тучкова К.В. - по дов.

від відповідача: Волчек Н.М. - пров. юрисконс.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Система», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», м.Київ про стягнення 3868,17 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Бобкову Олександру Ігоровичу страхового відшкодування за договором №05-16/000924 від 20.10.2011р. страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у судовому засіданні 03.07.2013р. та відзиві №10957-24/24 від 03.07.2013р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на неврахуванням позивачем обсягу фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 20.10.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант-Система» (страховик) та Бобковим Олександром Ігоровичем (страхувальник) було укладено договір №05-16/000924 страхування наземного транспорту, відповідно до якого застраховано наступний транспортний засіб:

марка/модель: HYUNDAI TUCSON,

реєстраційний номер: АА 8821 ЕР,

номер кузова (шасі): KMHJN81BP8U798784,

рік випуску - 2007.

Відповідно до положень вказаного договору вигодонабувачем за даною угодою встановлено Бобкова Олександра Ігоровича.

Пунктом 7 договору №05-16/000924 від 20.10.2011р. визначено термін його дії, зокрема, з 20.10.2011р. по 19.10.2012р.

Виходячи зі змісту довідки без номеру та дати Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві про дорожньо-транспортну пригоду, 15.09.2012р. о 18 годині 20 хвилин на вул.В. Васильківська, 145 в м.Києві відбулось зіткнення транспортних засобів: 1. HYUNDAI, номерний знак А?А 8821 ЕР, що належить Бобкову Олександру Ігоровичу, який перебував за кермом, 2. Хонда, номерний знак АІ 3170 АР, що належить Комаровій Людмилі Іванівні, водій - Калганова Поліна Павлівна.

Наявність вини Калганової Поліни Павлівни у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 15.09.2012р. підтверджена постановою від 06.11.2012р. Печерського районного суду м.Києва по справі №3-5149/12.

За приписами п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У відповідності до рахунку-фактури №1091 від 25.09.2012р. Приватного підприємства «Компанія «Автодок» витрати на ремонт автомобіля HYUNDAI TUCSON, державний номер АА 8821 ЕР становлять 4405 грн.

17.10.2012р. судовим експертом - автотоварознавцем Ковалем Ігорем Миколайовичем було складено висновок №519/12 експертного автотоварознавчого дослідження з визначенням розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля HYUNDAI TUCSON, державний номер АА 8821 ЕР, складає 4378,17 грн.

Одночасно, за змістом акту №05-17/469 від 17.10.2012р. про страховий випадок із засобом наземного транспорту (крім залізничного) позивачем було погоджено суму страхового відшкодування у розмірі 4405 грн.

Заявою б/н від 17.10.2012р. на виплату страхового відшкодування вигодонабувач, Бобков Олександр Ігорович, просив Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Система» провести виплату страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування Приватного підприємства «Компанія «Автодок».

Як встановлено судом, на підставі платіжного доручення №2474 від 21.11.2012р. позивач виконав свої зобов'язання за договором №05-16/000924 від 20.10.2011р. страхування наземного транспорту та перерахував на користь Приватного підприємства «Компанія «Автодок»» страхове відшкодування у розмірі 4405 грн.

За висновками суду, проведення позивачем виплати страхового відшкодування в розмірі, який перевищує вартість відновлювального ремонту, встановленого експертним дослідженням №519/12 від 17.10.2012р., є правомірним, враховуючи наступне:

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із ст.29 Закону України «Про страхування» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Аналогічна правова позиція викладена у листі №10146/07-12 від 14.08.2009р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Відповідно до пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 03.07.2013р., при розрахунку суми страхового відшкодування страховиком враховано знос транспортного засобу на день страхового випадку.

Посилання відповідача на те, що коефіцієнт фізичного зносу має нараховуватись на вартість відновлювального ремонту виходячи з суми, встановленої рахунком-фактурою №1091 від 25.09.2012р. судом до уваги на приймається, оскільки у висновку №519/12 від 17.10.2012р. експертного атотоварознавчого дослідження, визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля HYUNDAI TUCSON, державний номер АА 8821 ЕР у розмірі 4378,17 грн. з урахуванням коефіцієнта його фізичного зносу.

За таких обставин, до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, перейшло право вимоги, яке Бобков Олександр Ігорович має до винної особи, а в даному випадку до особи, що в силу вимог ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» мала відшкодовувати заподіяну Калгановою Поліною Павлівною шкоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008р. у справі №11/406-07, постановах Вищого господарського суду України від 05.07.2010р. у справі №41/676, від 02.02.2010р. у справі №25/54, від 11.11.2010р. у справі №28/32-10-976, від 05.10.2010р. у справі №10/78, від 13.04.2011р. у справі №20/309.

При цьому, законом встановлено, що підставою для здійснення страхових виплат є заява страхувальника і страховий акт (аварійний сертифікат). Тобто, у разі здійснення страхового відшкодування страховиком на підставі зазначених документів у нього виникає право відшкодування у порядку регресу понесених витрат.

Наразі, доказом фактичного здійснення витрат, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є рахунок-фактура №1091 від 25.09.2012р. При цьому, дослідження транспортного засобу, складене певною експертною установою, є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що має бути витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжні доручення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. у справі №42/92.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи зміст акту №05-17/469 від 17.10.2012р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система», суд дійшов висновку про наявність підстав для виплати страхового відшкодування за договором №05-16/000924 від 20.10.2011р. страхування наземного транспорту у розмірі 4405 грн.

Таким чином, з огляду на приписи вказаних вище норм закону, враховуючи, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Система» здійснило виплату страхового відшкодування згідно із вимогами договору №05-16/000924 від 20.10.2011р., за висновками суду, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, та як наслідок до страховика такої особи.

За таких обставин, приймаючи до уваги здійснення вказаних витрат, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Система» звернулося до відповідача з заявою №05/91 від 29.01.2013р. про виплату страхового відшкодування на користь позивача, яку було отримано Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» 30.01.2013р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0407018263354.

Проте, як зазначає позивач, відповідач встановлений законом обов'язок по компенсації виплаченого відшкодування не здійснив, внаслідок чого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант-Система» заявлено вимоги про стягнення суми майнової шкоди у розмірі 3868,17 грн.

При цьому, оскільки позивачем в основу позовних вимог покладено заподіяні збитки в розмірі 4378,17 грн. на підставі висновку №519/12 від 17.10.2012р. експертного автотоварознавчого дослідження, хоча відповідно до рахунку-фактури №1091 від 25.09.2012р. витрати на ремонт автомобіля становлять 4405 грн., виходячи з того, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, господарський суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог про стягнення 3868,17 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Honda Civic, державний номер АІ 3170 АР, дії водія якого потягнули заподіяння шкоди застрахованому у позивача автомобілю HYUNDAI TUCSON, державний номер АА 8821 ЕР, прийнятий на страхування Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (поліс №АА/7979896 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Одночасно, згідно із п.12.1 ст.12 вказаного нормативно-правового акту страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як свідчать матеріали справи, полісом №АА/7979896 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50000 грн. та франшизу 510 грн., внаслідок чого, приймаючи до уваги, що фактична вартість витрат позивача становила 4405 грн., а сума франшизи складає 510 грн., за висновками суду, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант-Система» правомірно заявлено до стягнення 3868,17 грн. (4378,17 грн. - 510 грн.), тобто сума, яка не перевищує встановлений полісом № АА/7979896 ліміт відповідальності з урахуванням франшизи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем суми збитків, заподіяних Куімовим Ігорем Олександровичем, враховуючи, що сума заборгованості була розрахована позивачем з урахуванням відповідної франшизи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», м.Київ про стягнення 3868,17 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01042, м.Київ, Печерський район, провулок Новопечерський, буд.19/3, ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» (04070, м.Київ, Подільський район, вулиця П.Сагайдачного / Ігорівська, буд.10/5, літ «А», ЄДРПОУ 31725819) грошові кошти у розмірі 3868,17 грн., а також судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.07.2013р.

Суддя М.О. Любченко