Постанова № 32317917, 01.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2013 р. (14:49) Справа №801/5562/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Габової Н. Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації

про визнання протиправною бездіяльності та дій і стягнення,

за участю представників:

позивача - Бурмістрова І.М., посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 18.12.97 р.; Лісового І.В., посвідчення НОМЕР_2 від 18.03.13 р.,

відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації та просить: визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим в частині невиконання вимог пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, а саме: нереєстрації за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею у приміському сполученні окремих категорій громадян по станціям та зупиночним пунктам території Кіровської районної державної адміністрації АР Крим за вказаний період та ненадсилання інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Кіровської районної державної адміністрації АР Крим; визнати протиправними дії відповідача в частині неповної сплати Державному підприємству "Придніпровська залізниця" витрат на перевезення пасажирів залізницею, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року та про стягнення з відповідача на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року в сумі 223814,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не були вчинені дії щодо витребування додаткових обсягів фінансування для компенсації позивачу витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., та внаслідок не сплачена заборгованість в сумі 223 814,19 грн.

Відповідачем були надані до суду заперечення, за якими позовні вимоги не визнані з огляду на відсутність протиправних дій з боку УПСЗН Кіровської РДА, оскільки останнє належним чином виконувало покладені на нього договірні зобов'язання, однак витрати позивача не були відшкодовані в повному обсязі через відсутність бюджетних асигнувань.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, направив до суду клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 01 лютог8о 2012 року між ДП "Придніпровська залізниця" ("Залізниця") і Управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації ("Управління") укладено договір № 8/34/ПР-ДН-4-12376/Нюдч "Про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян у приміському сполученні".

Пунктом 1.1 Договору визначено, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 89,102 Бюджетного кодексу України "Залізниця" надає послуги з пільгового проїзду окремим категоріям громадян, які мають відповідні пільги, встановлені законодавством України, а "Управління" проводить компенсацію пільгового проїзду, за перевезення у приміському сполученні за рахунок субвенцій з Державного бюджету, передбачених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, або з урахуванням ст. 46 Бюджетного кодексу України та чинних постанов Кабінету Міністрів України.

Залізниція за власний рахунок здійснює перевезення окремих категорій громадян, які мають відповідні пільги на залізничному транспорті, а Управління здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд коремих категорій громадян (п. 1.1 Договору).

Згідно з підпунктом 2.1.1 Договору "Управління" зобов'язане компенсувати витрати «Залізниці» за перевезення у приміському сполученні окремих пільгових категорій громадян на залізничному транспорті загального користування на підставі наданих залізницею звітів та актів звіряння, після надходження грошових коштів з Державного бюджету України, відповідно до постанови КМУ № 1359 від 16.12.2009 р.

Відповідно до пункту 2.2. договору "Залізниця" надає послуги окремим категоріям громадян, які мають право на пільговий проїзд у приміському сполученні відповідно до затверджених норм законодавства. Не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним надає "Управлінню" звіт про суму збитків від продажу безкоштовних квитків пасажирам у приміському сполученні відправлених зі станцій, які територіально належать до району, а до 25 числа місяця наступного за звітним - акт звірення розрахунків за пільгові перевезення.

Матеріали справи свідчать, що позивачем за звітні періоди січень - грудень 2012 р. щомісячно надавалися облікові форми про недоотримані кошти, а також складалися акти звірки, з яких вбчається, що загальна сума понесених позивачем витрат за 2012 рік складає 503814,19 грн., з яких відшкодовано було 280 000,00 грн. (в обсягах, передбачених бюджетом), заборгованість дорівнює 223 814,19 грн.

Наведені обставини стали пілставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", Законом України "Про залізничний транспорт" від 04 липня 1996 року № 273/96-ВР, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256.

Так, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3550-ХІІ, Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 року № 3721-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" ДП "Придніпровська залізниця" здійснюється пільгове перевезення окремих категорій громадян за державними програмами соціального захисту населення.

Згідно з частиною 5 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Фінансування зазначених державних соціальних програм згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян в приміському сполученні згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок № 256).

Пунктом 2 даного Порядку визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Відповідно до абзацу 1 п. 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Абзацом 4 пункту 6 Порядку № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 р. № 1359 затверджено Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян.

Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Судом встановлено, що з початку 2012 року до грудня 2012 року залізницею надавалися послуги по перевезенню пільгових категорій громадян, і відповідачем проводились відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян не у повному обсязі.

При цьому, виходячи з наведених норм діючого законодавства, позивач не має повноважень відмовити у наданні послуг на пільгових засадах визначеним діючим законодавством окремим категоріям громадян з тих підстав, що сума договору не покриває усі витрати підприємства.

Як зазначалося вище, позивачем на адресу відповідача були спрямовані облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, за формою, встановленою Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 р. N 1359. Крім того, щомісячно сторонами складалися та підписувалися акти звірок.

Отже матеріали справи свідчать про дотримання позивачем відповідного порядку, необхдіного для компенсації понесених збитків, проте невиконання відповідачем своїх зобов'язань призвело до утворення заборгованості в сумі 223814,19 грн.

Виникнення цієї заборгованості відповідач пов'язує з недостатністю бюджетних асигнувань, та при цьому звертає увагу на положення укалденого між сторонами договору (п. 2.1.1 та 3.1), за якими суми перераховуються після надходження коштів з Державного бюджету та в межах виділених асигнувань.

Проте, суд зауважує, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади.

Так, відповідно до норм Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790 (Постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2013 року N 99, однак була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин), основними завданнями Управління є забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист та соціальне обслуговування населення, у тому числі громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; розроблення та організація виконання комплексних програм поліпшення соціального обслуговування інвалідів, пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян похилого віку та всебічне сприяння в отриманні ними соціального обслуговування та соціальних послуг за місцем проживання; виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення, повинні вивчати потреби про об'єми та вартість соціальної послуги, укладати правочини з надавачем послуг, контролювати процес надання такої послуги та забезпечувати компенсаційні виплати надавачу послуги.

При цьому, відповідно пункту 1 Порядку № 256 цей Порядок визначає, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до пункту 6 вищезазначеного Порядку передбачено, що у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського; Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

Таким чином, суд дійшов висновку, що головні розпорядники коштів зобов'язані у разі виникнення додаткових зобов'язань надсилати фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

На підставі отриманої інформації фінансовий орган вирішує питання про фінансування додаткових зобов'язань, зокрема, шляхом збільшення обсягу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерозподілу обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за рахунок позицій, по яким не відбулось повного чи часткового освоєння коштів, перереєстрації заборгованості за минулий період та включення її в кошторис наступного періоду.

Пунктами 6 - 11 Порядку внормовано процедуру перерозподілу обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання державних програм соціального захисту між їх видами та між бюджетами.

Таким чином, хоча головні розпорядники коштів при розрахунках компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян обмежені сумами фактичних зобов'язань відповідних бюджетів, але зобов'язані у разі виникнення додаткових зобов'язань надсилати щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

Неповне виконання державної програми соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на території Кіровської районної державної адміністрації АР Крим за січень-грудень 2012 року вказує, що головний розпорядник коштів повинен був зареєструвати за відповідні місяці 2012 року додаткові зобов'язання в загальній сумі 223814,19 грн. та надати про це інформацію фінансовому органу.

На підставі отриманої інформації фінансовий орган повинен вирішувати питання про фінансування додаткових зобов'язань трьома шляхами: збільшення обсягу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам; перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за рахунок позицій, по яким не відбулось повного чи часткового освоєння коштів; реєстрація заборгованості за минулий період та включення її в кошторис наступного періоду.

Відповідачем не були надані сду належні та допустимі докази виконання вищевказаних вимог, реєстрації додаткових зобов'язань та щомісячного надсилання уточненої інформації про фактично нараховані у поточному місяці суми до фінансового органу виконкому міської ради. Таким чином, відповідач в цій частині не виконав вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, чим порушив право позивача на вчасне та повне отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею.

Посилання відповідача на листи с проханням сприяти збільшенню бюджетних асигнувань задля здійснення компенсаційних виплат залізниці, що були спрямовані Першому заступнику Голови Ради міністрів АР Крим Бурлакову П.М. та Фінансовому управлінню Кіровської РДА, не можуть бути розцінені судом в якості належного виконання відповідачем положень пункту 6 Порядку № 256, оскільки вони не підтверджують дотримання позивачем відповідного порядку в частині щомісячного надсилання уточненої інформації із зазначенням сум, необхідних та достатніх для покриття заборгованості перед Залізницею.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не були вчинені дії, передбачені нормами діючого законодавства щодо реєстрації додаткових зобов'язань на покриття витрат позивачу на перевезення пільгових категорій громадян, що у подальшому є підставою для отримання додаткових асигнувань на покриття вказаних витрат або перерозподілу субвенцій з державного бюджету за рахунок інших позицій.

Крім того, суд не може погодитись з твердженням відповідача стосовно того, що згідно зположеннями ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, оскільки відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, а будь-який договір незалежно від його правової природи повинен виконуватись

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутність коштів для належного виконання грошового зобов'язання не може бути визнано обставиною, що звільняє від відповідальності, незалежно від підстав її виникнення.

Також, як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, державний орган не може посилатись на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 11 вересня 1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року.

У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації АР Крим в частині невиконання вимог пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, а саме: не реєстрації за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею у приміському сполученні окремих категорій громадян по станціям та зупиночним пунктам території Нижньогірської районної державної адміністрації АР Крим за вказаний період є протиправною.

Зважаючи на вищевказане та на відсутність доказів щодо відшкодування відповідачем на користь ДП "Придніпровська залізниця" 223814,19 грн. вказаних витрат, вимога про стягнення з відповідача зазначеної суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині неповної сплати Державному підприємству "Придніпровська залізниця" витрат на перевезення пасажирів залізницею, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що виходячи з вимог бюджетного законодавства сплата витрат на перевезення пасажирів залізницею можливо при наявності відповідних бюджетних асигнувань на покриття вказаних витрат, а відтак за відсутністю відповідних асигнувань, відповідач не має повноважень на відшкодування зазначених витрат з інших сум фактичних зобов`язань відповідного бюджету, тобто використання коштів за нецільовим призначенням.

Крім того, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є стягнення витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління праці та соціального захисту населення Кіровської райдержадміністрації АР Крим.

В судовому засіданні 01.07.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 08.07.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим в частині невиконання вимог пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, а саме: нереєстрації за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею у приміському сполученні окремих категорій громадян по станціям та зупиночним пунктам території Нижньогірської районної державної адміністрації АР Крим за вказаний період та ненадсилання інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Кіровської районної державної адміністрації АР Крим.

3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим (97300, смт. Кіровське, вул. Рози Люксембург, 26, ідентифікаційний код - 09319327) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, просп. К. Маркса, 108, ідентифікаційний код - 01073828) витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року в сумі 223814,19 грн. (двісті двадцять три тисячі вісімсот чотирнадцять гривень, дев'ятнадцять копійок).

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, просп. К. Маркса, 108, ідентифікаційний код - 01073828) 2272,55 грн. (дві тисячі двісті сімдесят дві гривні п'ятдесят п'ять копійок) судового збору шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Управління праці та соціального захисту населення Кіровської райдержадміністрації АР Крим (97300, смт. Кіровське, вул. Рози Люксембург, 26, ідентифікаційний код - 09319327).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.