Постанова № 32315467, 09.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа№ 910/1584/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача -Биченко О.О.

представників сторін: від відповідача - Булій Т.В.

розглянувши Державного підприємства матеріально-

апеляційну скаргу технічного забезпечення залізничного

транспорту України "Укрзалізничпостач"

на рішення

господарського суду м. Києва.

від 28.03.2013 року.

у справі 910/1584/13 (суддя: Домнічева І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Транснаціональна фінансово-промислова

нафтова компанія "Укртатнафта"

до Державного підприємства матеріально-

технічного забезпечення залізничного

транспорту України "Укрзалізничпостач"

про стягнення 97517,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.03.2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15; код ЄДРПОУ 19014832) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3; код ЄДРПОУ 00152307) 86683 (вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 17 коп. - основного боргу, 5806 (п'ять тисяч вісімсот шість) грн. 58 коп. - 3 % річних, 5027 (п'ять тисяч двадцять сім) грн. 62 коп. - інфляційних та 1950 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) грн. 35 коп. - суму судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/1584/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між сторонами у справі 29.03.2010 р. був укладений договір № ЦХП-14-00710-01.

За умовами даного договору позивач (постачальник) зобов'язується поставити дизельне пальне марки Л-0,2-62 власного виробництва, а відповідач (замовник) прийняти та оплатити товар, найменування, марка та кількість якого вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відправлення Кагамлицька Південної залізниці здійснюється відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000, що вказується у специфікації до договору, із подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці (заявці) замовника.

Вантажовідправником за даним договором є ЗАТ "ТД "Укртатнафта".

Згідно пункту 3.2 договору постачальник здійснює поставку товару партіями згідно рознарядок (заявок) замовника, які є підтвердженням готовності замовника до прийому товару.

Підпунктом 3.7 договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу одержувача, яка вказується в рознарядці замовника.

Додатковою угодою № 5 від 05.08.2010р. до договору було передбачено включення до договору поставки Специфікації № 6, якою сторони узгодили період, обсяги поставки, умови здійснення попередньої оплати в період спірних відносин.

Як зазначено в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наданих ДП "Укрзалізничпостач", рознарядок, позивачем в вересні 2010р. було поставлено 19166,900 тонн дизельного палива марки Л-0,2-62 на загальну суму 144901764,18 грн.

На вищевказану суму позивачем були виставлені рахунки-фактури, з яких ДП "Укрзалізничпостач" сплатило лише 144783851,16 грн.

З врахуванням переплати, як зазначив позивач, в сумі 31229,85 грн., сума заборгованості відповідача складає 86683,17 грн.

У відповідності до Договору від 29.03.2010р. №1817/2/2118 сторони погодили поставку товару на умовах FСА (ІНКОТЕРМС 2000р.). Термін FСА передбачає, що продавець несе ризики втрати чи пошкодження товару тільки до моменту здійснення його поставки. Пунктом 3.6. Договору визначено, що поставка підтверджується актами приймання - передачі. ПАТ „Укртатнафта" додано до позовної заяви підписані представниками сторін, акти прийому-передачі нафтопродуктів, як підтверджують отримання відповідачем в серпні 2010р. товару в кількості 19166,900 тонн. Таким чином, з моменту підписання актів саме відповідач приймає на себе ризики по втраті товару.

Окрім того, вантажовідправником за умовами договору є ЗАТ "Торговий Дім „Укртатнафта", якому ПАТ „Укртатнафта" після наливу в вагоноцистерни передало нафтопродукти для подальшого оформлення перевізних документів та здійснення зважування товару. ЗАТ „Торговий Дім „Укртагнафта" надає послуги ПАТ "Укртатнафта" по оформленню, прийманню та відвантаженню вантажів по договорам ПАЇ „Укртатнафта" з третіми особами на підставі договору №2570/10 від 01.07.1999р.

Приймання - передачі відповідає кількості, вказаній в квитанціях про приймання вантажу. Вказане свідчить про належне виконання позивачем свого обов'язку за Договором та передачу для перевезення залізницею належної кількості товару.

Правила вирішення спорів щодо перевезень передбачені розд. 32 Господарського кодексу України, розд. 64 Цивільного кодексу України. Статтею 306 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Згідно зі ст. 314 Господарського кодексу України, ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату,

нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата,нестача або пошкодження сталися не з його вини. ПАТ "Укртатнафта" не є ні перевізником, ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем у спірних правовідносинах.

Крім того, що при вирішенні спору щодо кількості поставленого товару, слід виходити з положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281).

Інструкцією №281 передбачено, що, у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів понад норми природних втрат, вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для складання акту приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП. Крім того, вантажоодержувач має право надіслати претензію вантажовідправнику або залізниці разом з актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП (п.5.2.7., п. 5.2.8).

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивачем були виставлені рахунки-фактури на кожну окрему партію на загальну суму 144901764,18 грн.

Усі рахунки-фактури залучені до матеріалів справи, факт їх отримання не оспорюється (реквізити рахунків вказані в платіжних дорученнях відповідача). Вказане свідчить, що строк виконання зобов'язання відповідача за кожною узгодженою партією слід вважати таким, що настав.

У відповідності до пункту 9.1 договору при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно припису ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню, також колегія суддів погоджується з розрахунками, наданими позивачем, а саме розмір 3 % річних, що підлягає стягненню становить 5806,58 грн. та інфляційні в сумі 5027,62 грн.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 28.03.2013 року у справі № 910/1584/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/1584/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

Повний текст постанови складено 10.07.2013 року.