Рішення № 32315377, 10.07.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2013 р. Справа № 903/626/13

за позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до відповідача: Державного підприємства "Волиньвугілля"

про стягнення 40 027,50 грн.

Суддя: Дем'як В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Державне підприємство "Вугілля України" звернувся із позовом до відповідача - Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 40 027,50 грн. збитків, завданих поставкою вугілля неналежної якості, а саме 21 891,90 грн. сплачених на підставі рішення господарського суду м.Києва по справі № 5011-69/14351-2012 за позовом ВАТ "Західенерго" до ДП "Вугілля України" про стягнення 21 891,90 грн. збитків ( плати за переадресування вагонів, плату за користування вагонами, витрати на подачу-прибирання вагонів, сплату державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу) та 18 135,60 грн. вартості залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею від станції Вантажовідправника до станції Вантажоотримувача.

Заявлені позовні вимоги позивач підтверджує такими доказами:

- копією Договору № 15-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. , копією протоколу розбіжностей № 1 від 01.02.2010 р. , копією Додаткової угоди № 01-02-10/1 від 01.02.2010 р. , копією Додатку № 04/11-1 від 31.03.2011 р. , копією квитанції про приймання вантажу № 35483155 , копією про квитанції про приймання вантажу № 35483098 , копією квитанції про приймання вантажу № 35483122 , копією квитанції про приймання вантажу № 35483247 , копією залізничної накладної № 35478189 , копією залізничної накладної № 35478171 , копією залізничної накладної № 35478163 , копією залізничної накладної № 35478148 , копією акту відбору проб та акту приймання вугілля за якістю № 292 , копією посвідчення про якість № 89 , копією накопичувальної картки № 02040097 , копією відомості плати за користування вагонами № 02040109 , копією протоколу № 292 , копії переліків ТЕХ ГІД № 143, копіями листів № 104-1772, 104-1773, 104-1774, 104-1775 , № 21-131 , № 06/180 від 02.04.2011 р., копією рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2012 р., копією заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 26.12.12 р. № 2489/06 , копією Договору зберігання № 02-11/1 -ЗМ від 30.03.2011, копією претензії № 2643/60 від 26.12.2012 р.

В судове засідання представник позивача не прибув.

Відповідач представника для участі у справі також не направив, позову не оспорив. У клопотанні № 1130/8.1/10-13 справу просить розглядати за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,-

встановив:

Позивач у справі - Державне підприємство "Вугілля України" 01.02.2010р. уклав із відповідачем Державним підприємством "Волиньвугілля" договір поставки вугілля №15-10/1-ЕН. Згідно Додатку до Договору № 04/11-1 від 31.03.2011 р. сторони погодили, що показники якості марки вугілля ДГР 0-200 не повинні перевищувати: зольність - 35,0 %, волога - 14,0%.

Відповідач - ДП "Волиньвугілля" на виконання умов Договору 01 квітня 2011 р. відвантажив на адресу Добротвірської ТЕС ВАТ „Західенерго" вугільну продукцію ДГР (0-200), у вагонах: №№ 65947186, 60133667, 65884280, 65490112 (з.н. № .48), №№ 67190660, 67149849, 65556219, 65524316, 66706904, 67163188 (з.н.№ 35478163), №№ 66732215, 68749613, 68980960, 65064320, 60854254 (з.н. № 35478171) та № 65941171 (з.н. № 35478189).

Однак, при прийманні вугілля за якістю на Добротвірській ТЕС, було встановлено, що вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору. Зокрема, фактичний вміст золи у вугіллі становив 38,2% проти 35% гранично допустимого вмісту золи, що підтверджуються Актами відбору проб та приймання № 292.

ДП "Волиньвугілля" листом № 06/180 від 02.04.2011 р. дало згоду на переадресування вугілля у зворотному напрямку.

В зв'язку з чим вугілля було повернуто відповідачу 02 квітня 2011 р. у вищеперерахованих залізничних вагонах.

Факт повернення підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 35483155, 35483098, 35483122, 35483247 ( а.с.23-26).

З метою забезпечення виконання договору поставки №15-10/1-ЕН позивач уклав із Вантажоотримувачем вантажу - ВАТ "Західенерго" ( Добротвірська ТЕС) договір зберігання (а.с. 50-54) .

ВАТ „Західенерго", як зберігач/вантажоотримувач у зв'язку з поставкою неякісного вугілля звернулося до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП „Вугілля" збитків за повернення вантажу у розмірі 20 282, 40 грн.

Господарський суд м. Києва рішенням № 5011-69/14351-2012 задовольнив позов ВАТ „Західенерго" зобов'язавши ДП „Вугілля України" відшкодувати позивачу збитки у розмірі 20 282, 40 грн. та 1 609, 50 грн. витрат по сплаті судового збору, що становить загальну суму у розмірі 21 891, 90 грн.

Як встановлено, до складу збитків суд включив витрати, які поніс вантажоотримувач - Добротвірська ТЕС ВАТ "Західенерго" по сплаті залізниці за повернення вугілля .

ДП «Вугілля України» виконав зазначене рішення суду, що підтверджується заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог від 26.12.2012 р. №2489/06 ( а.с.49).

Разом з тим, відповідно до п. 7.5 Договору поставки №15-10/1-ЕН ДП „Вугілля України" оплатило вартість залізничного тарифу за доставку вугілля залізницею від станції Ванжовідправника до станції Вантажоотримувача у розмірі 18135, 60 грн. ( 15113 + 20 % ПДВ), що підтверджується залізничними накладними № 35478148, 5478163, № 35478171 та № 35478189 ( а.с. 27-33) та довідкою від 04.04.2011р. ЕТех ПД ( а.с. 39).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту , інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання , зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом,

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого по права (реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який юрона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків ( частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано докази оплати понесених витрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №15-10/1-ЕН, а саме: виконання рішення господарського суду м.Києва по справі № 5011-69/14351-2012 про стягнення 20 282,40 грн. збитків та сплати залізниці платежів за перевезення вантажу в сумі 18 135,60 грн. ( а.с. 27-32,39).

Враховуючи викладене, позов ДП "Вугілля України" про стягнення з ДП "Волиньвугілля" 40 027,50 грн. збитків підлягає до задоволення.

Оскільки розгляд справи у суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі слід на підставі ст.44, ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11,16,22, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст.224,225 Господарського кодексу України, ст.ст.44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" ( Волинська обл., м.Нововолинськ, вул.Луцька, 1, 45400, код ЄДРПОУ 32365965, п/р №260043472468 у філії Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м.Луцьк, МФО 303138) 40 027,50 грн. збитків на користь Державного підприємства "Вугілля України" ( м.Київ, вул.Б.Хмельницького,4, 01601, код ЄДРПОУ 32709929, п/р №26006101026134 в ПАТ "Західінкомбанк", МФО 303484) та 1720 грн.50 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

10.07.13

Суддя В. М. Дем`як