Рішення № 32315232, 10.06.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1031/13- ц

Провадження №2/761/2857/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2013 року

Шевченківський районний суд м. Києвав складі: головуючого-суддіМальцева Д. О.при секретаріЖигня І.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Ерідан» про розірвання договору № 1/08 на пайову участь у будівництві від 14.04.2008р. та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Приватного підприємства «Ерідан» (далі відповідач) про розірвання договору № 1/08 на пайову участь у будівництві.

Заявою від 12.04.2013р. позивач збільшив позовні вимоги та просив розірвати договір на пайову участь у будівництві № 1/08, стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 3629000грн.перерахованих на виконання умов вказаного договору та 108870 грн. в рахунок відшкодування збитків та неустойки відповідно до п.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». Позовні вимог обґрунтовані тим, що 14.04.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1/08 на пайову участь у будівництві. Згідно з п.2.1 вказаного договору відповідач зобов'язувався своїми силами і засобами за рахунок коштів позивача збудувати та передати у приватне володіння позивача об'єкт будівництва, а позивач зобов'язався забезпечити відповідне фінансування об'єкту будівництва, згідно графіку фінансування та прийняти його у приватне володіння на умовах вказаного договору. При цьому об'єктом будівництва, відповідно до п.1.1 договору є: частина офісних приміщень адміністративної будівлі офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів по АДРЕСА_2.

Згідно з п.4 договору термін завершення будівництва офісного центру, частиною якого є об'єкт будівництва за цим договором встановлюється до 28.02.2009р.

Додатком № 1 та № 2 до договору між сторонами досягнуто згоди щодо вартості квадратного метру загальної площі будівництва та графіку фінансування об'єкту будівництва, а саме позивач здійснює фінансування за період з 30.04.2008р. по 30.12.2008р. на загальну суму 700000 дол. США по курсу НБУ в національній валюті на день внесення грошових коштів. На виконання умов вказаного договору позивачем за період з 18.04.2008р. по 17.12.2008р. сплачено 3629000 грн.

Позивач вказує, що станом на 25.12.2012р. відповідач свої зобов'язання за договором повному обсязі не виконав, а саме не передав у приватне володіння об'єкт будівництва у строк двох робочих днів із дня завершення будівництва офісного центру. Оскільки відповідачем порушено умови договору позивач просить розірвати договір № 1/08, стягнути грошові кошти які були перераховані відповідачу та відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» стягнути на свою користь з відповідача неустойку у розмірі 108870грн.

Заявою від 18.04.2013р. позивач збільшив позовні вимог та просив стягнути з відповідача 5595100грн. що станом на 18.04.2013р. згідно офіційної інформації НБУ становить 700000 дол. США, 167853 грн. неустойки та збитків відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що об'єкт інвестування закінчений будівництвом та є таким, що готовий до експлуатації про що свідчить Декларація про готовність об'єкта до експлуатації. Вказана обставина додатково вказує на те, що відповідач навмисно не виконує та не намагається виконати взяті на себе зобов'язання за договором на пайову участь.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову подавши заяву про застосування строку позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши у судовому засіданні докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем 14.04.2008р. укладено договір № 1/08 на пайову участь у будівництві (далі договір). Отже, уклавши договір інвестування у нерухомість та управління майном, позивач та відповідач стали учасниками інвестиційного процесу, і правовідносини, що виникли між ними, регулюються спеціальними законами, зокрема, «Про інвестиційну діяльність» та «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», які встановлюють загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва обєкта нерухомості та особливості управління цими коштами.

Відповідно до п.2.1 договору відповідач зобов'язується своїми силами і засобами (самостійно чи за допомогою третіх осіб) за рахунок коштів позивача збудувати та передати у приватне володіння позивачеві об'єкт будівництва, а позивач зобов'язується забезпечити відповідне фінансування об'єкту будівництва, згідно графіку фінансування (додаток № 1 даного договору) та прийняти його у приватне володіння. Всього згідно з додатком № 1 до договору позивач зобов'язаний був перерахувати відповідачу 700000 дол. США по курсу НБУ в національній валюті на день внесення грошових коштів.

На виконання умов договору платіжними дорученнями № 1 від 18.04.2008р. на суму 1004000грн., № 2 від 20.05.2008р. на суму 500000грн., № 3 від 25.06.2008р. на суму 500000грн., № 4 від 30.07.2008р. на суму 250000грн., № 5 від 29.08.2008р. на суму 250000грн., № 6 від 09.09.2008р. на суму 500000грн., № 7 від 14.11.2008р. на суму 295000грн., № 8 від 17.12.2008р. на суму 33000грн. позивачем перераховано всього 3629000грн. що за офіційним курсом НБУ на день внесення грошових коштів склало 700000 дол.США.

Таким чином, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п.5.1. договору даний договір може бути розірваний тільки за згодою сторін, або згідно чинного законодавства. В разі невиконання своїх зобов'язань стороною-1 або стороною-2, сторони віршують питання шляхом переговорів з складанням додаткової угоди.

Відповідно до п.5.2. договору у разі розірвання договору стороною - 1 або стороною - 2 , сторона-1 (відповідач) на протязі тридцяти банківських днів повертає стороні - 1 (позивачу) сплачені нею кошти.

Позивач неодноразово звертався до відповідача про повернення грошових коштів у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо передачі у власність об'єкту нерухомості. Проте вимоги позивача залишені відповідачем без задоволення.

Станом на момент звернення до суду із позовною заявою, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, об'єкт нерухомості позивачу не передав.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, рішенням господарського суду Рівненської області від 13.05.2009р. по справі № 19/67 визнано право власності за відповідачем на будівлю офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 44885,8 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2., а 23.09.2009р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення про право власності ПП «Ерідан» на вказаний об'єкт нерухомості. Крім цього, представником відповідача надано суду копію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.04.2012р. з якого вбачається, що крім 78/100 частин об'єкту нерухомості які належать відповідачу, 15/100 зареєстровано на праві власності ТОВ «Медичне консалтингове агентство», 7/100 зареєстровано на праві власності ТОВ «Агроінвест Консалтинг».

За таких обставин суд вважає, що фактично відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору. Внаслідок односторонньої відмови відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань, позивач фактично позбавлений можливості отримати у власність проінвестований об'єкт нерухомості, тобто те на шо він розраховував під час укладення договору на пайову участь у будівництві об'єкта нерухомості.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" заборонено розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта житлового будівництва, крім випадків, якщо розірвання здійснюється за згодою сторін. Проте ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більш ніж на 18 місяців.

Рішенням Конституційного Суду України N 5-р/2012 від 13 березня 2012 року положення ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року N 800-VI визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Крім цього, пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Оскільки відповідно до додатку № 1 від 14.04.2008р. до договору на пайову участь у будівництві сторонами досягнуто згоди про фінансування об'єкта нерухомості у доларах США по курсу НБУ в національній валюті на день внесення грошових коштів та позивачем перераховано всього 3629000грн. що за офіційним курсом НБУ склало 700000 дол.США, а станом на момент винесення рішення по справі офіційний курс долара США дорівнює 7, 993 грн. за один долар США, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві 700000 дол.США х 7,993 = 5595100 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо розірвання договору та повернення суми сплачених коштів є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. При цьому, судом не приймається до уваги заява представника відповідача про застосування строків позовної давності виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, п.7.2 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його кожною із сторін та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Предметом розгляду даної справи є розірвання договору, а не зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за договором.

Таким чином, у зв'язку з тим, що даний договір, як на момент звернення до суду, так і на даний час є діючим, у суду відсутні правові підстави для застосування ч.4 ст.267 ЦК України.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги щодо розірвання договору та стягнення коштів у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми неустойки відповідно до вимог ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» N 1023-XII (далі закон N 1023-XII) виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами виникли зобов'язання з будівництва нерухомості та передачі збудованого об'єкта в натурі. При цьому правовідносини які виникли між сторонами регулюються спеціальним законодавством, зокрема, «Про інвестиційну діяльність» та «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», отже посилання представника позивача на застосування судом до спірних правовідносин положень ч.5 ст.10 закону 1023-XII є неправомірним та необґрунтованим.

Крім цього, оскільки грошове зобов'язання перед позивачем виникло лише у зв'язку з розірванням договору рішенням суду, тому відсутні правові підстави про стягнення компенсаційних виплат за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про пайову участь у будівництві.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 256, 267, 509, 526, 610, 611, 651 ЦК України, Законами України «Про інвестиційну діяльність» та «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ст. 3, 4, 10, 11, 15, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і.п.н. НОМЕР_1) до Приватного підприємства «Ерідан» (м. Київ, вул.Лагерна, 30, код ЄДРПОУ 30181190) про розірвання договору № 1/08 на пайову участь у будівництві від 14.04.2008р. та стягнення коштів - задовольнити частково.

Розірвати договір № 1/08 на пайову участь у будівництві укладений між ОСОБА_3 та ПП «Ерідан» від 14.04.2008р.

Стягнути з ПП «Ерідан» на користь ОСОБА_3 5595100 (п'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч сто) грн, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 700000 дол.США.

Стягнути з ПП «Ерідан» на користь ОСОБА_3 3441грн. судового збору та 114,70 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, а всього 3555,70 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва. Особи які приймали участь, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя