Рішення № 32313683, 20.12.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/700/2012

Провадження № 2\2604\694\12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"20" грудня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Зіньковська Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов»язання відновити проживання, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(надалі ДП ДВРЗ) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов»язання відновити проживання посилаючись на те, що він працював на ДП ДВРЗ за фахом коваль та молотах і пресах. Наказом ДП ДВРЗ від 30.11.2011 року він був звільнений з посади клепальника вагонозбирального цеху № 1, в зв»язку з виявленою невідповідністю виконуваний роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, згідно з п.2 ст.40 КЗпП України. Ніякої атестаційної комісії не було, що порушує його права. З даним звільненням не погоджується, оскільки в нього є вища освіта, певний стаж роботи за спеціальністю. В наказі вказано, що йому було запропоновано переведення на іншу роботу слюсаря-ремонтника, але згідно висновку медичної комісії він визнаний непридатним до виконання роботі слюсаря-ремонтника. Вже заздалегідь було відомо, що за цією спеціальністю він комісію не пройде, а тому це була формальність. Окрім професії слюсаря-ремонтника йому ніякої іншої не запропонували, що є обмеженням його права на працевлаштування. В протоколі профспілкового комітету немає обґрунтування того, з яких підстав профком дав згоду на звільнення. В зв»язку з звільненням його виселили з гуртожитку, місце в якому йому було надано згідно рішення профкому підприємства. Діями адміністрації заводу йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 2000 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просить суд скасувати наказ № 1646\ос від 30.11.2011 року, поновити на посаді клепальника вагонозбирального цеху № 1 ДП ДВРЗ, виплатити середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.12.2011 року, стягнути 2000 моральної шкоди, забов»язати адміністрацію заводу відновити проживання в гуртожитку підприємства.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та пояснив, що наказом від 18.08.2011 року за порушення вимог з охорони праці позивача було позбавлено преміювальної оплати та направлено на позачергову перевірку знань з питань охорони праці. За результатами позачергової перевірки знань з питань охорони праці виявлено, що позивач не знає вимог охорони праці відповідно до займаної посади, а тому він повинен був пройти позачергову перевірку знань, але відмовився від здачі екзамену. Також, 28.10.2011 року позивача за грубе порушення технологічної інструкції з охорони праці для клепальника притягнуто до дисциплінарної відповідальності та знову направлено на позачергову перевірку знань з питань охорони праці. В зв»язку з відмовою від повторної позачергової перевірки знань позивача було відсторонено від роботи. За результатами перевірки знань з питань охорони праці відповідно до наказів від 18.08.2011 року та 28.11.2011 року позивач не знає питань охорони праці. ДП ДВРЗ запропонувало ОСОБА_1 переведення на посаду слюсаря-ремонтника та пройти медичний огляд. За висновками медичної комісії позивач не придатний до роботи за професією слюсаря-ремонтника. Наказом від 30.11.2011 року ОСОБА_1 було звільнено за п.2 ст. 40 КЗпП України. Дане звільнення є правомірним.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 14.11.2008 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на ДП ДВРЗ на посаду коваля на молотах і пресах четвертого розряду в вагонозбиральний цех № 1, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.15).

12.01.2011 року позивач переведений клепальником четвертого розряду у вагонозбиральному цеху № 1.

Наказом від 30.11.2011 року ОСОБА_1 було звільнено з посади клепальника вагонозбирального цеху № 1 в зв»язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації згідно п.2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією наказу № 1646\ос (а.с.38,39).

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

В судовому засіданні встановлено, що підставою для розірвання трудового договору з позивачем стало виявлене порушення вимог з охорони праці та як наслідок те, що позивач двічі не пройшов перевірку знань з питань охорони праці.

Так, наказом № 175\ЗС від 18.08.2011 року ОСОБА_1 за порушення вимог з охорони праці позбавили преміальної плати за серпень 2011 року на 100 % та направили на позачергову перевірку знань з питань охорони праці.

Наказами № 6 від 06.01.2011 року та № 324 від 07.09.2011 року було створено заводську постійно діючу комісію з перевірки знань з питань охорони праці (а.с.82).

Протоколом № 172 від 22.09.2011 року зафіксовано, що ОСОБА_1 позачергову перевірку знань з охорони праці не пройшов (а.с.29).

Протоколом № 198 від 28.10.2011 року зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від здачі іспиту з охорони праці (а.с.29). На даному протоколі позивач вказав, що він не відмовляється від здачі іспиту, а буде здавати після навчання та в присутності представника дерджнадзору, оскільки комісії не довіряє.

Наказом № 253\ЗС від 28.10.2011 року за грубе порушення пп. 6.3 п.6 «Категорично забороняється залишати працюючу піч без нагляду»технологічної інструкції по виконанню робіт на нагрівальних газових печах та п1.1.5 «Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону праці»клепальник зобов»язаний дбати про особисту безпеку і здоров»я, а також про безпеку і здоров»я оточуючих людей в процесі виконання робіт чи під час перебування на території підприємства»інструкції з охорони праці для клепальника ІОП 43.46.02-2011 клепальнику ВЗЦ-1 ОСОБА_1 оголошено догану та направлено його на позачергову перевірку знань з питань охорони праці. Ознайомившись з наказом позивач зазначив в письмовому вигляді, з даним наказом не згоден, оскільки до нього ставляться незаконно та необ»єктивно (а.с.31).

В цей же день іншим наказом № 1476\ос від 28.10.2011 року у зв»язку з ухиленням без поважних причин від повторної позачергової перевірки знань з питань охорони праці, відсторонити ОСОБА_1 від роботи з 31.10.2011 року по 28.11.2011 року та направити його на повторну позачергову перевірку знань з питань охорони праці. На час відсторонення від виконуваної роботи клепальника, тимчасово перевести ОСОБА_1 підсобним робітником 2 розряду ВЗЦ-1, з оплатою згідно з чинним законодавством. (а.с.32). Ознайомившись з даним наказом позивач зазначив, що в зв»язку з недовірою комісії, необ»єктивними знаннями, атестацію своїх знань проходить не згоден (а.с.32).

Протоколом № 214 від 28.11.2011 року зафіксовано, що ОСОБА_1 позачергову перевірку знань з охорони праці знову не пройшов (а.с.33).

Наказом № 1634\ос від 28.11.2011 року клепальника вагонозбирального цеху № 1 ОСОБА_1 з 29.11.2011.року відсторонено від роботи, зі збереженням середньої заробітної плати, і запропоновано в строк до 30.11.2011 року пройти позачерговий медичний огляд за професією слюсар-ремонтник, з подальшим переведенням на зазначену посаду. Ознайомившись з даним наказом позивач вказав, що з ним не згоден, оскільки «він не відповідає закону. Шукайте іншу роботу не пов»язану з наказом № 246»(а.с.35).

Цього ж дня ОСОБА_1 отримав повідомлення, яким запропоновано пройти медичний огляд за професією слюсаря-ремонтника, з подальшим переведенням на зазначену посаду. З запропонованою посадою ОСОБА_1 погодився, про що поставив особистий підпис під повідомленням (а.с.36).

Згідно висновків медичної комісії від 30.11.2011 року, ОСОБА_1 визнаний непридатним до роботи за професією слюсар-ремонтник (а.с.37 зворот).

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

30.11.2011 року директор заводу Сонін С.В. звернувся до профспілкового комітету ДП ДВРЗ з поданням про погодження звільнення ОСОБА_1 з роботи в зв»язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

Згідно витягу з протоколу спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації №17 від 30.11.2011 року, було прийнято рішення про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 в зв»язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, згідно п.2 ст. 40 КЗпП України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вважає, що висновки комісії з перевірки знань є необ»єктивними, незаконними та упередженими. Його не було направлено на навчання, а тому незаконно звільнено.

Свідок ОСОБА_4, яка є майстром виробництва, в судовому засіданні пояснила, що як працівник, позивач частіше зі своєю роботою справлявся ніж не справлявся. Під час проведення іспиту ОСОБА_1 давав часткові відповіді. Порушень в процесі засідання комісії не було, відношення членів комісії не було упередженим.

Свідок ОСОБА_5, який працює начальником цеха ДВРЗ, в судовому засіданні пояснив, що до роботи ОСОБА_1 претензій не було, але він порушував правила з охорони праці та не здав іспити. Тиску на членів комісії не бачив, конфліктної ситуації не було.

Свідок ОСОБА_6, який є заступником начальника цеху, в судовому засіданні пояснив, що позивач порушував правила з охорони праці та не здав іспитів. Від запропонованої іншої роботи позивач відмовився.

Свідок ОСОБА_7, яка працює начальником відділу з охорони праці, пояснила, що ОСОБА_1 в минулому році порушував правила з охорони праці, на нього було накладено стягнення та направлено на здачу іспитів з охорони праці. Перший раз він не здав іспит. Між першим та другим іспитом допустив друге порушення правил охорони праці. На іспиті виявив недовіру членам комісії та відмовився здавати іспити. В подальшому під час здачі іспиту позивач відповів лише на 20 % запитань правильно. Ніякого тиску ані на членів комісії, ані на позивача не було.

Свідок ОСОБА_8, яка є головою профкому, в судовому засіданні пояснила, що позивач не пройшов позачергову перевірку знань з правил охорони праці. Упередженого відношення не було. Із 14 запитань, відповів лише на 4. Йому було надано місяць для вивчення правил охорони праці. На повторній комісії вів себе зухвало. Між першою комісією та другою позивач допустив грубе порушення правил охорони праці. ОСОБА_9 направив в профком подання щодо розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 На засіданні профкома позивач був присутній, голосування відбулося в його присутності. Після йому було запропоновано іншу посаду - слюсаря-ремонтника, але він не пройшов медичний огляд.

Свідок ОСОБА_10, який працює головним енергетиком ДВРЗ, в судовому засіданні пояснив, що він є членом комісії з перевірки знань з охорони праці. Позивач на засіданні комісії не відповів на більшість запитань. Упередженого відношення до нього не було.

Свідок ОСОБА_11, який працює головним інженером ДВРЗ, в судовому засіданні пояснив, що на засіданні з перевірки знань з охорони праці він був головою. На запитання членів комісії з питань охорони праці майже не відповів. Ніякого тиску на позивача не здійснювалось.

Відповідно п.1.3. Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, вимоги Типового положення є обов'язковими для виконання усіма центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб'єктами господарювання (далі - підприємства) незалежно від форми власності та видів діяльності.

Так, вказаним положенням передбачено, що перед перевіркою знань з питань охорони праці на підприємстві для працівників організується навчання: лекції, семінари та консультації.

В п.3.13. Положення вказано, що формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є тестування, залік або іспит. Тестування проводиться комісією за допомогою технічних засобів (автоекзаменатори, модульні тести тощо), залік або іспит - за екзаменаційними білетами у вигляді усного або письмового опитування.

Пунктом 3.16. Положення передбачено, що при незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом одного місяця повинні пройти повторне навчання і повторну перевірку знань.

Відповідальність за організацію і здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці покладається на роботодавця.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, на виконання вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, адміністрація ДВРЗ повинна була ще до проведення першої перевірки знань, а саме до 22.09.2011 року, провести навчання з ОСОБА_1, але цього проведено не було. Після того, як позивач не пройшов перевірку знань з питань охорони праці, його повинні були направити на повторне навчання, а лише після цього на повторну перевірку знань.

Оскільки законодавство про працю передбачає обов»язок працівників проходити навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, тому лише у випадку відмови ОСОБА_1 від проходження навчання є підстави для вирішення питання про його звільнення в зв»язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі. За таких обставин повторна перевірка знань 28.11.2011 року була проведена неправомірно, а тому не може слугувати підставою для законного звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що припинення трудових відносин сторін на підставі ч.2 ст.40 КЗпП України було здійснено без законних підстав.

Що стосується позовної вимоги про скасування наказу про звільнення, то вона не підлягає задоволенню, оскільки скасування наказу не входить до компетенції суду, а питання про визнання його незаконним позивачем не ставилось.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу але не більше як за один рік.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач просить суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2011 року. Оскільки, відповідно до вимог КЗпП України, днем поновлення на роботі є день постановлення рішення суду, суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу до 20.12 2012 року.

Враховуючи, Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, суд вважає, що стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 55127 грн. 57 коп. (з розрахунку, що середньомісячна заробітна плата складає 4810 грн. 85 коп., середньоденна заробітна плата складає 157 грн. 73 коп., час вимушеного прогулу 11 місяців та 14 робочих днів)

Відповідно до п.2,4 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Позивач також просить суд стягнути моральну шкоду, яка полягає в тому, що незаконне звільнення та необхідність доказування цього факту в суді, вплинуло на стан його здоров»я, внаслідок звільнення його було виселено з гуртожитку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що порушення прав при звільненні призвели до моральних страждань, втрати моральних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, суд знаходить необхідним стягнути 1000 грн. моральної шкоди.

Що стосується позовної вимоги про зобов»язання адміністрації заводу відновити проживання в гуртожитку підприємства, то дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки порядок надання жилої площі в гуртожитках не відноситься до компетенції суду.

На підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави суд стягує судовий збір в розмірі 551 грн. 27 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 43, 235, 237-1 КЗпП України, Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 216, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов»язання відновити проживання задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді клепальника вагонозбирального цеху № 1 Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод».

Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(ідентифікаційний код 14294471, 02092, м.Київ, вул. Алма-Атинська,74) на користь ОСОБА_1 55127 грн. 57 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, 1000 грн. моральної шкоди, всього 56127 грн. 27 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(ідентифікаційний код 14294471, 02092, м.Київ, вул. Алма-Атинська,74) на користь держави 551 грн. 27 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. В частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць рішення підлягає негайному виконанню.

Суддя