Постанова № 32312182, 05.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2013 року № 826/8432/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська спеціалізована база постачання та збуту «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українська спеціалізована база постачання та збуту «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА» (далі - позивач або ПрАТ «УСБПЗ «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2013 № 0003422220, № 0003412220.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарських відносин між ПрАТ «УСБПЗ «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА» та ПП «Фірма «Володар» є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, адже до перевірки були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність таких господарських відносин. Зазначив, що податковий кредит та валові витрати позивачем було сформовано у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали акту про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма «Володар», згідно якого податковими органами було встановлено нікчемність господарських відносин ПП «Фірма «Володар» з контрагентами, в т.ч. з ПрАТ «УСБПЗ «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА». За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 09.04.2013 № 671 та відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «УСБПЗ «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 1346/22-205/2132680 від 15.04.2013 (далі - акт № 1346/22-205/2132680).

В ході вказаної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ПрАТ «УСБПЗ «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА» абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 24 776,00 грн. за звітний період - І квартал 2011 року, а також порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього в сумі 19820,5 грн. за звітний період - січень 2011 року.

На підставі акту перевірки № 1346/22-205/2132680 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 № 0003422220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24 777,00 грн., в т.ч. основний платіж - 24 776,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 № 0003412220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19 821,50 грн., в т.ч. 19 820,50 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Не погоджуючись з висновками акту та вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що між ПрАТ «УСБПЗ «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА» (Замовник) та ПП «Фірма «Володар» (Підрядчик) укладено Договір підряду на будівельно-оздоблювальні роботи № 01111 від 12.01.2011, предметом якого є виконання будівельних робіт, а саме: підготовка стелі складського приміщення бази та укладання гіпсокартону з перекриттям з дерев'яних балок з гідробар'єром та утеплювачем за адресою: м. Київ, вул. Радомишльська, 44.

Позивач на підтвердження реальності виконання Договору № 01111 від 12.01.2011 надав копії первинних документів, а саме: Додатку № 1, у якому наведено перелік виконуваних робіт по Договору підряду № 0111 від 12.01.2011, договірної ціни на будівництво, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, локального кошторису № 2 1 1 станом на 12.01.2011, акту приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, податкової накладної від 18.01.2011 № 180102 на суму 118 923,00 в т.ч. ПДВ 19 820,00 грн. (а.с. 37-45).

Згідно вказаних документів, ПП «Фірма «Володар» виконало будівельно-ремонтні роботи, а саме: влаштування гіпсокартонної стелі, влаштування перекриттів на дерев'яних балках, утеплення перекриттів, влаштування гідробар'єра стелі, навантаження та вивезення сміття.

Вказані роботи виконувались на підставі ліцензії на будівельну діяльність серії АВ № 117048. Розрахунки між позивачем та ПП «Фірма «Володар» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується оригіналами банківських виписок (а.с. 46-51).

В судовому засіданні 26.06.2013 було допитано в якості свідка директора ПрАТ «УСБПЗ «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА» - ОСОБА_1, який пояснив, що у складському приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Радомишльська, 44 відсутня система опалення, а тому було прийняте рішення утеплити стелю. Для виконання робіт, працівникам ПП «Фірма «Володар» було надано ключ від складу. Особисто процес виконання робіт він не контролював. Однак, свідок зазначив, що бачив, як працівники завозили матеріали: мінеральну вату, гіпсокартон, бруси та обладнання для виконання робіт.

Суд встановив, що на підставі виданої ПП «Фірма «Володар» податкової накладної від 18.01.2011 № 180102, позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого у вартості робіт податку на додану вартість у розмірі 19 820,00 грн., а також включив до складу валових витрат витрати з оплати вартості виконаних ПП «Фірма «Володар» робіт у розмірі 99 102,5 грн.

Відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами взаємовідносин з ПП «Фірма «Володар», оскільки в ході перевірки ПрАТ «УСБПЗ «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА» було встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між зазначеними юридичними особами.

В обґрунтування правомірності висновків акту перевірки позивача № 1346/22 205/2132680 відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 82/23-1/31988783 від 31.01.2012 про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма «Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, з якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008 по 31.12.2011.

Згідно акту № 82/23-1/31988783, податковий орган встановив відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди ПП «Фірма «Володар» з його контрагентами, в т.ч. ПрАТ «УСБПЗ «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА» є нікчемними.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що правочини між позивачем та ПП «Фірма «Володар» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались даними правочинами та відсутність правових підстав для відображення таких операцій у податковому обліку.

Суд із наведеними доводами відповідача не погоджується виходячи з наступного.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та ПП «Фірма «Володар» документально підтверджені, були реально виконані та не мають ознак нікчемного правочину.

Крім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та валових витрат, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент підписання договору підряду, податкових накладних, контрагент позивача - ПП «Фірма «Володар» знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаного підприємства, відсутні.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ПП «Фірма «Володар» було анульоване 29.09.2011, тобто на час вчинення правочинів дане підприємство було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

В обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилався на пояснення від 14.12.2011 ОСОБА_2 - директора ПП «Фірма «Володар», згідно яких вона зареєструвала вказане підприємство на прохання знайомого без мети займатися фінансово-господарською діяльністю.

Відповідач також зазначив, що документи, складені від імені ПП «Фірма «Володар» не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки вони суперечать положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в обґрунтування чого посилався на висновок експерта № 617 від 28.09.2011, яким встановлено, що підпис від імені директора ПП «Фірма «Володар» ОСОБА_2 у договорі № 134, укладеному з ДПІ у Вишгородському районі, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Крім того, відповідач посилався на лист Головного центру обробки спеціальної інформації від 19.12.2011 № 4539/5/07-6016 щодо перетинання державного кордону України громадянами, де зазначено, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 2010 року - 2011 року перетинала державний кордон України 6 разів (а.с. 142).

На думку представника відповідача, зазначені обставини вказують на те, що діяльність ПП «Фірма «Володар» не спричиняє настання реальних правових наслідків та не надає права його контрагентам формувати податковий кредит та валові витрати на підставі первинних документів, складених від імені даного товариства.

Суд із зазначеними доводами відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідач не надав будь-яких судових рішень, щодо визнання контрагента фіктивним підприємством, визнання недійсними угод з цим контрагентом. Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ПП «Фірма «Володар», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Із висновку експерта № 617 від 28.09.2011, на який посилається відповідач, вбачається, що на експертизу було надано тільки Договір № 134 про визнання електронних документів від 29.04.2011, укладеного між ПП «Фірма «Володар» та ДПІ у Вишгородському районі.

Отже, такий висновок не може свідчити про те, що усі інші документи, складені від імені даного підприємства підписані не уповноваженою особою, або підроблені.

Крім того, Договір № 01111 від 12.01.2011, що укладений між позивачем та ПП «Фірма «Володар», а також усі інші первинні документи, складені на виконання вказаного договору, підписані від імені ПП «Фірма «Володар» заступником директора - Шолоховим А.В., який, згідно наказу № 2 від 06.08.2010 призначений на посаду заступника директора з 06.08.2010 та йому доручено укладати договори і підписувати фінансово-господарські документи ПП «Фірма «Володар».

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача про те, що виписані від імені ПП «Фірма «Володар» на адресу позивача податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили та доказовості є безпідставними.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що будь - які витрати не підтверджені розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, право на формування валових витрат та податкового кредиту у платника податку має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відніс витрати по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Володар» до складу валових та сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: Договору підряду, переліку виконуваних робіт, договірної ціни на будівництво, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, локального кошторису, акту приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, податкової накладної, банківських виписок.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит на підставі первинних документів, виписаних за результатами здійснення господарських відносин між позивачем та ПП «Фірма «Володар». Водночас, податкові повідомлення-рішення від 20.05.2013 № 0003422220 та № 0003412220 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українська спеціалізована база постачання та збуту «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 20.05.2013 № 0003422220 та № 0003412220.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 446 (чотириста сорок шість) грн. 00 коп. на користь Приватного акціонерного товариства «Українська спеціалізована база постачання та збуту «УКРТОРГМОНТАЖТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 02132680) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський