Постанова № 32307157, 03.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2013 року № 826/6734/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» (далі по тексту також - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00007515571 від 29.12.2012р.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що спірне податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, відтак підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. 18.06.2013р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Логістичний центр «Еталон» в частині декларування р.24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у розмірі 507 432 грн. за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №272/15-575/34618954 від 11.12.2012 року, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00007515571 від 29.12.2012 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 489 551 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд, керуючись податковим законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірного податкового повідомлення - рішення чинному законодавству та законність процедури їх прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2012 року (прийнята відповідачем 19.11.2012 року за вх. №9072708664) з указанням у р. 22 як залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 509 432 грн. У р. 23 та р. 23.2 цієї ж декларації позивач задекларував 2 000 грн. в якості суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів. Відповідно в р. 24 позивачем визначено в якості залишку від'ємного значення для перенесення до наступних звітних періодів суму 507 432 грн. (509 432 грн. - 2 000 грн.).

При цьому, в додатку № 2 до згаданої декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. позивачем розшифровано, що:

- сума від'ємного значення ПДВ попереднього періоду в розмірі 509 432 грн. (р. 22 декларації) складається з 491 551 грн. з періодом виникнення - червень 2009 року і 17 881 грн., ще виникли у вересні 2012 року;

- частина залишку від'ємного значення в розмірі 2 000 грн. (р. 23 декларації), на яку зменшується від'ємне значення за рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів, відноситься саме до суми ПДВ, яка утворилася в червні 2009 року;

- відповідно сума залишку від'ємного значення для перенесення до наступних звітних періодів в розмірі 507 432 грн. ( p. 24 декларації) складається з 489 551 грн. ПДВ, утвореного в червні 2009 р. (491 551 грн. - 2 000 грн.) та 17 881 грн., що виникли у вересні 2012 року.

Водночас, як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач прийшов до висновку про те, що позивачем незаконно задекларовано суму у розмірі 489 551 грн. в якості від'ємного значення з ПДВ, що виникло в червні 2009 року, обґрунтувавши таке рішення пропуском встановленого строку п. 102 Податкового кодексу давності (1095 днів) для використання від'ємного значення в зазначеній сумі в складі від'ємного значення, що буде включатися у наступні податкові періоди.

Проте, матеріалами справи встановлено, що з червня 2009 року позивач мав обмеження на отримання бюджетного відшкодування у зв'язку з тим, що мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші ніж сума бюджетного відшкодування, яка була оплачена, відтак позивач не мав права на бюджетне відшкодування на підставі п.п.7.7.11 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 p. № 168/97-BP ( що діяв до 2011), проте сума, що в зв'язку з обмеженнями, встановленими Законом, не може бути включена до бюджетного відшкодування, включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду до повного погашення.

Аналогічні норми закріплені в п.200.4 та 200.5 Податкового кодексу України.

Крім того, в ході судового розгляду справи підтверджено, що позивачем складений Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ (з додатком2) у зв'язку з виправленням самостійних помилок за жовтень 2012 року (прийнятий відповідачем 03.01.2013 року за вх. № 9000010493, №9000010365), згідно якого числові показники таблиці декларації залишилися без змін, але в Додатку 2, від'ємного значення з ПДВ позивачем зазначено:

- сума від'ємного значення ПДВ попереднього періоду в розмірі 509 43 грн. (р.22 декларації) складається з 473 814 грн. з періодом виникнень - червень 2009 року, 17 737 грн. - липень 2012 року і 17 881 грн., що виникли у вересні 2012 року;

- частина залишку від'ємного значення в розмірі 2 000 грн. (р.23 декларації), на яку зменшується від'ємне значення за рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів, відноситься саме до суми ПДВ, яка утворилась в липні 2012р.;

- сума залишку від'ємного значення для перенесення до наступних звітних періодів в розмірі 507 432 грн. ( р. 24 декларації) складається з 473 814 грн. ПДВ, утвореного в червні 2009 p., 15 737 грн. - у липні 2012 р. (17 737 грн. - 2 000 грн.) та 17 881 грн., що виникли у вересні 2012 року.

Проте, на думку відповідача, позивачем протягом терміну у 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 491 551 грн.

Відповідач зазначив, що, враховуючи загальну позовну давність, встановлену статтею 257 Цивільного кодексу України, тривалістю у три роки, а також відповідно пунктом 102.5 статті 102 ПК України, позивач позбавлений права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 491 551 грн.

Залишок від'ємного значення, який не приймав участі в розрахунку бюджетного відшкодування, був включений позивачем до рядку 24 податкової декларації.

Однак, відповідачем було зазначено, що суму, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду у розмірі 491 551 грн., позивачу необхідно було відобразити у рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість наступного звітного податкового періоду.

Так, відповідач прийшов до висновку про те, що суми, зазначені у рядку 24 декларацій, не можуть у подальшому бути заявленими платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не можуть бути відображені ні в рядку 23.1, ні в рядку 23.2 декларації).

Суд перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходив з наступного.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.9 ст. 200 ПК України передбачено, що форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону № 2181-III, що діяв на час виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України дано визначення поняттю "надміру сплачені грошові зобов'язання" - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно пп. "б" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що діяв у 2008 році, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Зазначені норми не передбачають строку давності для включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість, що залишились після бюджетного відшкодування.

З аналізу зазначених норм вбачається, що пунктом 102.5 статті 102 ПК України встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, тобто "переплати", а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення "переплата", тобто такі суми податку на додану вартість не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовано строк давності в 1095 днів, встановлений для подачі заяви про відшкодування надміру сплачених податкових зобов'язань до державного бюджету, до порядку включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість, що залишились після бюджетного відшкодування та неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 69, 70, 71, 72, ч. 6 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00007515571 від 29.12.2012р.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2 294 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур