Постанова № 32307100, 08.07.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

08 липня 2013 року Справа № 811/2052/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Композиція» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Композиція» (по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС (по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000220153 від 15.02.13 р.. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим повідомленням-рішенням відповідача від 15.02.13 р. №0000220153 збільшено суму грошового суму грошового зобов'язання з плати за землю на 6080, 20 грн., в тому числі 4864,16 грн. за основним платежем та 1216,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що дане рішення не відповідає чинному законодавству України та підлягає скасуванню з огляду на таке.

В період, що перевірявся, позивачем було нараховано та сплачено орендну плату за землі, що перебувають у користуванні на підставі договорів оренди №102 від 26.05.06 року, №153 від 07.06.04 року, із змінами, внесеними додатковими угодами до зазначених договорів.

Позивач вважає, що на час укладення договору оренди землі до правовідносин, які виникли застосовуються положення Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про плату за землю». Отже, протягом перевіряємого періоду у позивача не виникло обов'язку сплачувати орендну плату згідно приписів п.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Додатково, представником позивача заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження /а.с.110/.

Відповідачем до суду подано заперечення проти позову, згідно до змісту якого встановлено, що позивачем по додаткових угодах до договорів оренди землі від 07.06.04 р. №153, від 26.05.06 р. №102, задекларовано розмір орендної плати у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки, що суперечить п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України. Вказані дії призвели до заниження податкового зобов'язання в сумі 4864,16 грн. Отже, з урахуванням вказаного, відповідач вважає, що доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог /а.с.30-32/.

Представник відповідача заперечення підтримав, просив відмовити у задоволенні позову. Щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував /а.с.110/.

Згідно ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту КАС України) адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частина 6 ст.128 КАС України вказує, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, суд вважає за можливе провести подальший розгляд справ в порядку письмового провадження за наявними доказами.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до наступних висновків.

Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи підтверджено, що 31.01.2013 року посадовою особою відповідача, на підставі наказу №72 від 16.01.2013 року та відповідно до вимог п.п.75.1.2 п.75.1, п.79.1 ст.79, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Композиція» за травень-серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №31.01.2013 року №00005/153/23686520 /а.с.42-46/.

В ході перевірки встановлено, що згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) від 30.10.2012 року №53183 позивач задекларував податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за травень-серпень 2012 року в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки, що суперечить вимогам п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Не відповідність розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на місяць по додаткових угодах від 01.04.2010 року №708 (до договору оренди №153 від 07.06.2004 року) та від 01.04.2010 року №707 (до договору оренди землі №102 від 26.05.2006 року) задекларованого позивачем призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 4864,16 грн.. Крім того, позивач за травень-серпень 2012 року декларував і орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності по договорам оренди землі, які не використовуються під час перевірки. Таким чином, розмір податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за травень-серпень 2012 року повинен становити - 4864,16 грн..

15.02.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000220153, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в розмірі 4864,16 грн. основного платежу, 1216,04 грн. штрафної (фінансової) санкції /а.с.34-35/.

Згідно частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 15.02.2013 року №0000220153, суд виходить із наступних обставин справи.

Судом встановлено, що 07.06.2004 року між Кіровоградською міською радою (по договору - Орендодавець) та позивачем (по договору - Орендар) укладено договір оренди землі №153, згідно до предмету якого Орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 03.02.2004 року №771 «Про регулювання земельних відносин» надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення тиру, яка знаходиться на землях комунального підприємства «Парк культури і відпочинку ім. 5о-річчя Жовтня» в місті Кіровограді /а.с.58-59/.

26.05.2006 року між Кіровоградською міською радою (по договору - Орендодавець) та позивачем (по договору - Орендар) укладено договір оренди землі №102, згідно до предмету якого Орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 31.01.2006 року №1691 «Про регулювання земельних відносин» надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення танцювального майданчика та розміщення розважального комплексу, яка знаходиться по просп. Правди, 15-д в місті Кіровограді /а.с.51-52/.

Відповідно до п.1 додаткової угоди від 01.04.2010 року №708 (до договору оренди землі від 07.06.2004 року №153) орендна плата вноситься у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та в сумі 34,09 грн. на місяць /а.с.56-57/.

Відповідно до п.1 додаткової угоди від 01.04.2010 року №707 (до договору оренди землі від 26.05.2006 року №102) орендна плата вноситься у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та в сумі 573,93 грн. на місяць /а.с.49-50/.

Встановлено, що фактично спірні правовідносини виникли з приводу того, чи зобов'язаний позивач сплачувати орендну плату з урахуванням коефіцієнту індексації, якщо такий коефіцієнт не був врахований при визначені орендної плати, розмір якої зазначено у договорі оренди. Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, вказує на те, що єдиною правовою підставою для визначення розміру платежів з орендної плати є договір оренди, в якому такий розмір зазначено. Той факт, що розмір орендної плати, який визначався підприємством у декларації, не враховував коефіцієнти індексації, які зазначено в акті перевірки, позивачем не заперечувався.

Стаття 21 Закону України «Про оренду землі» дає визначення орендної плати за землю.

Так, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про оренду землі», обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

П.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата);

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який сплавляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно до вимог п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку є:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі.

Відповідно до статей 270, 271 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування плати за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а базою оподаткування - нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Отже, враховуючи вимоги наведених норм права, позивач, при визначення розміру орендної плати, мав врахувати коефіцієнти індексу інфляції. Такий обов'язок передбачено і умовами договорів оренди, які укладено між Кіровоградською міською радою та позивачем в розділі 4 «Орендна плата», де визначено обов'язок обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції.

Згідно до вимог п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У відповідності до п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Адміністративний суд вважає безпідставним посилання позивача на вимоги п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, яким встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оскільки вказана норма права вказує на підставу нарахування орендної плати, але не свідчить про відсутність у платника податків обов'язку сплачувати орендну плату, яка визначена договором, з урахуванням коефіцієнту індексації.

Аналогічними є і посилання позивача на вимоги статей 15, 21 Закону України «Про оренду землі», оскільки вказані норми права вказують на необхідність відображення в договорі оренди земельної ділянки орендної плати, як істотної умови договору, але не вказують на відсутність у платника податків обов'язку сплачувати орендну плату, яка визначена договором, з урахуванням коефіцієнту індексації.

Крім цього, суд зазначає, що згідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки спірні правовідносини щодо визначення розміру земельного податку для сплати регулюються положеннями Податкового кодексу України, суд не приймає посилання позивача на визначення розміру орендної плати у самому Договорі оренди земельної ділянки.

Відтак, суд перевіривши відповідно до вимог статті 2 КАС України оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 року №0000220153 дійшов висновку, що воно є законним і обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

З огляду на це, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Судових витрат, які б підлягали відшкодуванню на користь відповідача, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 71, 86, 94, 122, 128, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько