Постанова № 32307055, 27.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 р. Справа №805/4702/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Мангуш З.В.

за участю

представника позивача Сороки С.С.,

представника відповідача Міщанин А.В.

розглянувши позовну заяву Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000261501 та № 0000271501 від 27 березня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державне підприємство "Селидіввугілля" звернулось до суду з позовною заявою до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000261501 та № 0000271501 від 27 березня 2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі акта перевірки № 244/15/33426253 від 26 березня 2013 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0000261501 від 27 березня 2013 року, яким визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 801 715 грн. та № 0000271501 від 27 березня 2013 року, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 450 429 грн., з яких за основним платежем 360343 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 90086 грн.

Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про те, що порушення податкового законодавства з боку позивача явились наслідком безпідставного включення останнім до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум за податковими накладними, які були надані у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) за нікчемними правочинами у ланцюжку ПП «Маркетинг ай кью» - ПП «Донресурс Плюс» - ДП «Селидіввугілля». Крім того, податковий орган зазначає, що в ході проведення перевірки ДП «Селидіввугілля» не встановлено фактів передачі товару від ПП «Донресурс Плюс», з огляду на відсутність у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів.

Позивач не згоден з висновками податкового органу, оскільки під час проведення перевірки Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби були надані всі первинні документи, які свідчать про реальний характер господарських правовідносин між позивачем та ПП «Донресурс Плюс» (договори, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, виписки банків та рахунки-фактури, лімітно-заборні карти, акти установки запчастин, дефектні акти тощо). Крім того, позивач зазначає, що спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку ДП «Селидіввугілля», тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках.

Також, позивач має всі податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями з ПП «Донресурс Плюс». Даний факт був встановлений в ході проведення перевірки, та не спростовується відповідачем.

Таким чином, дії позивача з включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість 360 343 грн. є законними та правомірними.

Оскільки, укладені договори з ПП «Донресурс Плюс» не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також немає інших відомостей, які б свідчили про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, то прийняті податковим органом податкові повідомлення - рішення № 0000261501 від 27 березня 2013 року, яким визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 801 715 грн. та № 0000271501 від 27 березня 2013 року, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 450 429 грн., з яких за основним платежем 360343 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 90086 грн. підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмове заперечення, пояснивши, що ПП «Донресурс Плюс» сформовано податковий кредит за вересень 2011 року по податковим накладним, отриманим від ПП «Маркетинг ай кью» на суму ПДВ 357725, 10 грн. Проте, операції не мали реального характеру та оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам, та є такими, що не мають юридичної сили. Також, представник відповідача зазначає, що до ПП «Донресурс Плюс» було направлено запит про надання документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини з ПП «Маркетинг ай кью», на який Красноармійською ОДПІ Донецької області ДПС було отримано копії документів на отримання ТМЦ у вересні 2011 року від ПП «Маркетинг ай кью», а саме: договір, податкові накладні, рахунки - фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Проте підприємством не було надано регістрів бухгалтерського обліку, що підтверджують придбання у ПП «Маркетинг ай кью» та подальшу реалізацію товарів, у зв'язку з чим неможливо підтвердити рух товару та правомірність формування валових витрат та доходів ПП «Донресурс Плюс».

Крім того, при проведенні аналізу наданих копій первинних документів встановлено розбіжності між наданими 05.03.2012 року та 28.11.2012 року копіями первинних документів, які свідчать про можливість ПП «Донресурс Плюс» фальсифікації документів.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представника позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» (далі за текстом - ДП «Селидіввугілля») згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 06 червня 2005 року, включено до ЄДРПОУ за № 33426253 та перебуває на обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби як платник податків.

Відповідач, - Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі за текстом -Красноармійська ОДПІ Донецької області ДПС), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

Красноармійська ОДПІ Донецької області ДПС проводила документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Селидіввугілля», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 в частині взаємовідносин з ПП «Донресурс Плюс», за результатами якої було складено акт № 244/15/33426253 від 26 березня 2013 року /а.с. 13-31/ (далі за текстом - акт перевірки) та встановлено порушення:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в результаті безпідставного завищення витрат у зв'язку з включенням до витрат операційної діяльності по рядку 05 Декларацій витрати на ремонт та поліпшення основних засобів по товарам, придбаним у ПП «Донресурс Плюс» на загальну суму 1 801 715 грн., в тому числі:

4 квартал 2011 року - 667405 грн.;

1 квартал 2012 року - 490230 грн.;

2 квартал 2012 року - 219170 грн.;

3 квартал 2012 року - 202835 грн.;

4 квартал 2012 року - 222075 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України,

в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 360343 грн., у тому числі по періодах:

жовтень 2011 р. - 44075 грн.;

листопад 2011 р. - 33984 грн.;

грудень 2011 р. - 55422 грн.;

січень 2012 р. - 38027 грн.;

лютий 2012 р. - 46431 грн.

За змістом акту перевірки № 244/15/33426253 від 26 березня 2013 року вбачається, що в ході аналізу системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту на рівні ДПА України до декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2011 - грудень 2012 встановлено, що підприємство ДП «Селидіввугілля» сформувало податковий кредит з ПДВ за рахунок податкового зобов'язання ПП «Донресурс Плюс» за жовтень 2011 - грудень 2012 в розмірі 360343 грн., по товарам, які нібито було отримано ПП «Донресурс Плюс» від ПП «Маркетинг ай кью» в вересні 2011 року на загальну суму ПДВ 357725 грн. та безпідставно включено до податкового кредиту в вересні 2011 року.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період серпень 2011 - грудень 2012 по ланцюгу руху товару від ПП «Маркетинг ай кью» до ПП «Донресурс Плюс» та ДП «Селидіввугілля».

Крім того, згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжність на суму 360343 грн. між задекларованим податковим кредитом ДП «Селидіввугілля» сформованим за рахунок ПП «Донресурс Плюс». Також, в ході проведення перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Маркетинг ай кью» в вересні 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «Донресурс Плюс» та ПП «Маркетинг ай кью» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, враховуючи викладене у акті перевірки, підприємствами не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ланцюгу руху товару від ПП «Маркетинг ай кью» до ПП «Донресурс Плюс» та ДП «Селидіввугілля».

27 березня 2013 року Красноармійською ОДПІ Донецької області ДПС винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000261501 згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 244/15/33426253 від 26 березня 2013 року за порушення пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, яким завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 1 801 715 грн. /а.с. 33/;

- № 0000271501 згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 244/15/33426253 від 26 березня 2013 року за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 450429 грн., з яких за основним платежем 360 343 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 90086 грн. /а.с.34/.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0000261501 та № 0000271501 від 27 березня 2013 року з огляду на такі обставини.

30 березня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 224-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

12 квітня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 264-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

29 червня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 513-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

18 липня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 600-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

22 липня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 118-Т, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити «Покупцеві» товар, зазначений у специфікації, а «Покупець» прийняти і оплатити такий товар.

05 серпня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 643-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

12 серпня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 660-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

23 серпня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 697-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

25 серпня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 698-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

26 серпня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 699-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

29 серпня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 703-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

30 серпня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 710-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

07 вересня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 758-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

08 вересня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 762-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

12 вересня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 772-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

13 вересня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 776-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

16 вересня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 801-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

20 вересня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 813-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

28 вересня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 838-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

30 вересня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 639-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

28 жовтня 2011 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 969-11 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

25 червня 2012 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 499-12 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

11 липня 2012 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 551-12 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

21 листопада 2012 року між ПП «Донресурс Плюс» («Продавець») та ДП «Селидіввугілля» («Покупець») було укладено договір № 1/219 МТС-12 МТС, за умовами якого «Продавець» зобов'язується передати продукцію у власність «Покупця», в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами та у відповідності до специфікації.

13 грудня 2012 року між ПП «Донресурс Плюс» («Продавець») та ДП «Селидіввугілля» («Покупець») було укладено договір № 1/236 МТС-12 МТС, за умовами якого «Продавець» зобов'язується передати продукцію у власність «Покупця», в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами та у відповідності до специфікації.

21 грудня 2012 року між ДП «Селидіввугілля» («Покупець») та ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») було укладено договір № 1/811-12 МТС, за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити продукцію у власність «Покупця» в строки та за ціною, узгодженою обома сторонами, та у відповідності зі специфікаціями.

Фактичне виконання умов зазначених договорів (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами:

- податковими накладними № 56 від 24.12.2012 р., № 24 від 28.02.2012 р., №3 від 09.02.2012 р., №8 від 17.02.2012 р., №5 від 16.01.2012 р., № 17 від 31.01.2012 р., № 12 від 30.12.2011 р., №9 від 14.12.2011 р., № 21 від 25.11.2011 р., № 18 від 31.10.2011 р., №1 від 14.10.2011 р., № 12 від 28.10.2011 р.;

- рахунками на оплату № 951 від 24.12.2012 р., № 55 від 28.02.2012 р., №36 від 09.02.2012 р., № 40 від 17.02.2012 р., № 6 від 16.01.2012 р., № 17 від 31.01.2012 р., № 711 від 30.12.2011 р., № 707 від 14.12.2011 р., № 621 від 25.11.2011 р., № 518 від 31.10.2011 р., № 501 від 14.10.2011 р., № 512 від 28.10.2011 р.;

- видатковими накладними № 951 від 24.12.2012 р., №55 від 28.02.2012 р., № 36 від 09.02.2012 р., №39 від 17.02.2012 р., № 6 від 16.01.2012 р., № 17 від 31.01.2012 р., № 711 від 30.12.2011 р., № 707 від 14.12.2011 р., № 621 від 25.11.2011 р., № 518 від 31.10.2011 р., № 501 від 14.10.2011 р., № 512 від 28.10.2011 р.;

- товарно-транспортними накладними від 24.12.2012 р., від 28.02.2012 р., від 09.02.2012 р., від 17.02.2012 р., від 16.01.2012 р., від 31.01.2012 р., від 30.12.2011 р., від 14.12.2011 р., від 25.11.2011 р., від 31.10.2011 р., від 14.10.2011 р., від 28.10.2011 р., 14.10.2011 р.;

- актами прийому № 2001 від 24.12.2012 р., № 241 від 28.02.2012 р., № 173, № 193 від 17.02.2012 р., №24 від 16.01.2012 р., №90 від 31.01.2012 р., № 1814, № 1732 від 14.12.2011 р., № 1581 від 25.11.2011 р., № 1463 від 31.10.2011 р., № 1378, № 1464 від 28.10.2011 р.;

- специфікаціями до зазначених договорів;

- лімітно-забірними картками за січень 2013 року /Т.2 а.с.232-250, Т.3 а.с.1-29/, за лютий 2012 року /Т.3 а.с.31-/, за березень 2012 року /Т.3 а.с.70-111/, за квітень 2012 року /Т.3 а.с.112а-136/, за травень 2012 року /Т.3 а.с. 137-173/, за червень 2012 року /Т.3 а.с. 174а - 221/, за липень 2012 року /Т.3 а.с.223-250, Т.4 а.с.1-8/, за серпень 2012 року /Т.4 а.с.10-40/, за грудень 2012 року /Т.4 а.с.42-45/, за жовтень 2011 року /Т.4 а.с.187-244/, за листопад 2011 року /Т.4 246-250, Т.5 а.с.1-44/, за грудень 2011 року /Т.5 а.с.46-112/;

- податковими накладними /Т.4 а.с. 46-84, Т.5 117-146/;

- приходними ордерами.

Суми ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Копії зазначених декларацій наявні у матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договорів про надання послуг, що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Перелік правочинів. які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані па порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із нього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними'", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини. спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, інтими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що недійсним с правочин, якщо його недійсність встановлена Законом.

Відповідачем не викладено в акті перевірки документально обґрунтованих доказів щодо можливості надання податкової вигоди та нереальність товарного характеру у діях підприємства ДП «Селидіввугілля» з ПП «Донресурс Плюс».

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З огляду на таке суд зазначає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладений позивачем договір порушує публічний порядок, та відсутність підстав вважати його нікчемним. Доказів визнання спірного правочину недійсним у судовому порядку відповідачем не надано.

В якості доводів податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів у акті перевірки посилається на акт документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Донресурс Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за операціями з платниками податків ПП «Маркетинг ай кью» за період з 01.08.2011 р. по 31.12.2012 р., в якому встановлено порушення ПП «Донресурс Плюс», а саме відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період серпень 2011 - грудень 2012 по ланцюгу руху товару від ПП «Маркетинг ай кью» до ПП «Донресурс Плюс» та ДП «Селидіввугілля». Крім того, згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжність на суму 360343 грн. між задекларованим податковим кредитом ДП «Селидіввугілля» сформованим за рахунок ПП «Донресурс Плюс». Також, в акті зазначається, що правочини нібито укладені між ПП «Донресурс Плюс» та ДП «Селидіввугілля» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладення цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту шляхом маніпулювання податковою звітністю. Таким чином, в ході проведення перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Маркетинг ай кью» в вересні 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «Донресурс Плюс» та ПП «Маркетинг ай кью» здійснені без мети настання реальних наслідків. Враховуючи вищевикладене, у акті перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ланцюгу руху товару від ПП «Маркетинг ай кью» до ПП «Донресурс Плюс» та ДП «Селидіввугілля».

Разом із тим, зазначені доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими у судовому засіданні.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів укладених між ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») та ДП «Селидіввугілля» («Покупець»). Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів за вказаним договором із господарською діяльністю ДП «Селидіввугілля» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

У відповідності до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд зазначає, що діюче податкове законодавство не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), у разі відсутності можливості перевірки його контрагента, а також розбіжностей між податковими зобов'язаннями постачальника - ПП «Донресурс Плюс» та податковим кредитом покупця - ДП «Селидіввугілля», або у разі порушення контрагентом податкового законодавства по іншій господарській операції.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як зазначалось судом вище, право на нарахування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях придбання товару виникло в позивача на підставі зазначеного договорів, укладених між ПП «Донресурс Плюс» («Постачальник») та ДП «Селидіввугілля» («Покупець»), виконання якого підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договорів постачання, що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований.

Відповідно до п.200.1., п.200.3. ст..200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ПКУ є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 450429 грн., з яких за основним платежем 360 343 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 90086 грн., та яким завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 1 801 715 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Селидіввугілля" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000261501 та № 0000271501 від 27 березня 2013 року - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2294 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 27 червня 2013 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений 02 липня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.