Рішення № 32304170, 01.07.2013, Вишгородський районний суд Київської області

01.07.2013 Справа № 363/170/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Підкурганного В.В.,

при секретарі Корнієнко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал банк», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про припинення договору поруки, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал банк», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_3 про припинення договору поруки

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення із відповідачів заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на придбання майна за № 007-2900/840-0697, згідно якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит на придбання майна у сумі 105 000 доларів США строком до 10 грудня 2037 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,45 % річних, а відповідач зобов'язувався їх прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені Договором. Позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором, натомість відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та припинив сплату щомісячних платежів по кредиту та сплату відсотків за користування кредитом починаючи з періоду 10 квітня 2012 року. ОСОБА_1 прострочено сплату щомісячних платежів та сплату відсотків за користування кредитом протягом 8 місяців поспіль.

Крім того, з метою забезпечення основного зобов'язання між банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14 грудня 2007 року було укладено договори поруки № 007-2900/840-0697-Р та № 007-2900/840-0697-Р/1, відповідно, на випадок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору.

27 жовтня 2012 року Банком на адресу відповідачів було направлено повідомлення про погашення заборгованості у добровільному порядку. Однак дані повідомлення повернулися на адресу позивача у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Саме тому позивач просить стягнути з відповідачів солідарно суму боргу та понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала із викладених у ньому підстав та просила про його задоволення, заперечивши щодо зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_1 позов визнав частково, а саме щодо наявності у нього заборгованості перед банком у зв'язку із невиконанням ним взятих на себе кредитних

зобов'язань. Однак, зазначив, що починаючи із 16 липня 2008 року банк неправомірно збільшив відсоткову ставку по кредиту, що значно ускладнило йому здійснювати щомісячні виплати по кредиту. Крім того, про таке підвищення не повідомив поручителів. Також, просив про задоволення зустрічних позовів співвідповідачів по справі.

Співвідповідач за первісним позовом ОСОБА_3 щодо позову заперечував та подав до суду зустрічну позовну заяву про припинення договору поруки від 14 грудня 2007 року за № 007-2900/840-0697-Р/1, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 грудня 2007 року між ним та позивачем було укладено зазначений договір поруки. Відповідно до умов даного договору він зобов'язався солідарно відповідати перед Банком за невиконання зобов'язань ОСОБА_1 на умовах укладеного ним кредитного договору. Однак, у березні 2013 року йому стало відомо, що 16 липня 2008 року відповідачем без його згоди, було внесено істотні зміни в кредитний договір, з метою належного виконання якого він виступав поручителем, а саме: змінено процентну ставку за користування кредитом, збільшивши її на 1 %. Таким чином, розмір грошових зобов'язань відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк» збільшився, а отже і його грошові зобов'язання та обсяг відповідальності збільшилися без його згоди. Вважає, що своїми діями ПАТ «Універсал Банк» порушив приписи чинного законодавства та умови іпотечного договору, а саме: Банком порушено вимоги статей 553 - 559, 628, 651, частини 2 статті 1056-1 ЦК України.

Крім того, відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 також було подано аналогічний зустрічний позов про припинення договору поруки від 14 грудня 2007 року за № 007-2900/840-0697-Р з тих же самих мотивів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 14 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на придбання майна № 007-2900/840-0697, згідно якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит на придбання майна у сумі 105 000 доларів США строком до 10 грудня 2037 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,45 % річних, а відповідач зобов'язувався їх прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені Договором (а.с.9-14). Зазначена сума коштів була надана позичальнику у повному обсязі. Факт надання грошових коштів відповідачу підтверджується випискою по особовому рахунку, згідно якого 14 грудня 2007 року ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 105 000,00 доларів США, на його рахунок НОМЕР_1 (а.с. 23).

Відповідно до пункту 1.1. статуту ПАТ «Універсал Банк», в редакції від 22 червня 2009 року затвердженому Загальними зборами ВАТ «Універсал Банк», Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк», що підтверджується витягом із статуту, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.63).

Крім того, судом встановлено, що для забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором, 14 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, позивачем та ОСОБА_3 було укладено договори поруки за № 007-2900/840-0697-Р та № 007-2900/840-0697-Р/1, відповідно (а.с.57-62).

26 квітня 2012 року відповідач ОСОБА_4 повідомив кредитора про неможливість виконання кредитних зобов'язань.

Зазначені обставини учасниками процесу не заперечувалися.

Також, 25 жовтня 2012 року позивачем на адресу усіх відповідачів було направлено письмову вимогу щодо сплати заборгованості по кредитного договору, однак, за закінченням терміну зберігання вони були повернуті до банківської установи (а.с.49-56).

В той же час, 16 липня 2008 року на адресу ОСОБА_4 надійшло повідомлення ВАТ «Універсал Банк» про підвищення відсоткових ставок по кредиту до 13,45% починаючи із 15 липня 2008 року.

Згідно довідки, наданої ПАТ «Універсал Банк» у період із 14 грудня 2007 року до 9 січня 2013 року по кредитному договору № 007-2900/840-0697 від 14 грудня 2007 року нараховувалися проценти за базовою ставкою у розмірі 12,45 % річних, а в період з 10 квітня 2012 року до 9 січня 2013 року нараховувалися проценти за підвищеною процентною ставкою у розмірі 37,35% річних.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини справи, судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Так, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Крім того, згідно статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору за користування коштами понад встановлений строк або терміни погашення нараховується процентна ставка в розмірі 37,35 % річних (далі підвищена процентна ставка). Розмір підвищеної процентної ставки за користування Кредитом понад встановлені цим Договором терміни сплати щомісячних платежів застосовуються до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника.

Відповідно до пункту 5.2.5. Кредитного договору, відповідно до статей 525 та 611 ЦК України, сторони погодили, що, зокрема, у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та\або процентів за користування кредитом понад 2 (двох) місяців, та направлення Кредитором на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором повідомлення (вимоги), сторони домовилися вважати термін повернення кредиту таким ,що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, позиції сторін щодо первісного та зустрічного позовів, умов договору кредиту, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1, зазначених норм матеріального права, що врегульовують спірні взаємовідносини між сторонами, судом зазначається про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення грошових коштів на свою користь, так як в супереч вимог закону та умов договору, ОСОБА_1 взяті на себе перед банком зобов'язання належним чином не виконував. В свою чергу банк надав ОСОБА_1 грошові кошти, як того і просив останній, надав графік погашення кредиту, а також письмово звернувся до позичальника та поручителів про потребу повернення коштів у зв'язку із неналежним виконанням умов договору.

В той же час, відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Також, у статті 554 ЦК України йдеться про те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, вимоги банку про солідарне стягнення суми заборгованості по кредиту та судових витрат не лише із основного боржника ОСОБА_1, а й з поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є такими, що грунтються на вимогах закону і тому у суду відсутні сумніви щодо потреби у задоволенні позовної вимоги про стягнення із зазначених осіб суми заборгованості по кредиту та судових витрат у солідарному порядку на користь позивача.

Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України не спростованою у судовому засіданні залишилася сума заборгованості по кредитному договору, а саме: станом на 9 січня 2013 року вона складала 108 832, 82 дол. США, що за офіційним курсом НБУ (курс 7,993 грн. за 1 дол. США) складає 869 900 грн. 76 коп., з яких:

- сума дострокового стягнення кредиту - 98 599, 46 дол. США;

- відсотки - 10 178, 60 дол. США;

- підвищені відсотки - 54, 76 дол. США.

Суд погоджується, також, із вимогою банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у іноземній валюті, так як відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Посилання співвідповідачки ОСОБА_2 про неправомірність укладення кількох договорів поруки з метою належного виконання одного основного зобов'язання, жодним чином не спростовується положеннями цивільного законодавства щодо обмеження кредитора у визначенні кількох поручителів. Взагалі, у статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, втілення в договорі спільного волевиявлення сторін за договорами поруки мало місце при їх укладенні, адже було забезпечено свободу договорів як принципу, що гарантує відсутність зовнішнього впливу на учасників договору.

Відповідачі по справі зазначали про неправомірність дій банку щодо підвищення у липні 2008 року в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредиту. Так як про це був повідомлений лише боржник, в той же час поручителі про це дізналися лише навесні 2013 року. На їх думку, зазначене порушило умови договорів поруки, укладених 14 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2, та між позивачем і ОСОБА_3 Адже відповідно до пункту 2.1. обох договорів поруки, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови Основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Саме з цих підстав відповідачі вважали за правомірне задовольнити їх зустрічні позови про припинення зазначених договорів поруки із 16 липня 2008 року.

Відповідно до статті 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Однак, зазначена норма не може бути застосована судом у даному випадку, так як із розрахунку заборгованості, наданим на адресу суду позивачем вбачається, що такий розрахунок здійснено з урахуванням первинної відсоткової ставки за користуванням кредиту, яка була визначена з самого початку при укладенні договору 14 грудня 2007 року між кредитором та позичальником у розмірі саме 12,45%.

Крім того, згідно довідки банку у період із 14 грудня 2007 року до 9 січня 2013 року по кредитному договору № 007-2900/840-0697 від 14 грудня 2007 року нараховувалися проценти за базовою ставкою у розмірі 12,45 % річних, а в період з 10 квітня 2012 року до 9 січня 2013 року нараховувалися проценти за підвищеною процентною ставкою у розмірі 37,35% річних.

Саме по собі повідомлення банку про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, яке в подальшому не було реалізоване, не є частиною будь-якого договору між сторонами по справі, тому й не може слугувати підставою для задоволення зустрічних позовів. Також, належних доказів про одностороннє підвищення банком базової відсоткової ставки по кредиту, в супереч вимогам статті 60 ЦПК України суду не надано.

Тому, судом не вбачається підстав для задоволення вимог за зустрічними позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

За таких обставин суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а порушене право позивача - захисту з боку держави. В той же час у задоволенні зустрічних позовів слід відмовити.

Згідно частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідачів по справі підлягає до стягнення сума витрат понесених позивачем по сплаті судового збору у розмірі 3 098 грн. 64 коп.

Керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за Кредитним договором від 14 грудня 2007 року за № 007-2900/840-0697 у сумі 108 832, 82 доларів США, що еквівалентно 869 900 грн. 76 коп. за курсом Національного банку України.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал банк», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про припинення договору поруки - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал банк», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_3 про припинення договору поруки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя