Постанова № 32303380, 09.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2013 року Справа № 904/2043/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Вовк Ю.В.

за участю представників:

позивача: не явився

відповідача: Константинов Р.Д.- предст., дов.№2125 від 19.07.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Київ) в особі Міжобласної дирекції «Дніпро» ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013р. у справі №904/2043/13-г

за позовом: публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ) в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Дніпропетровськ)

до: приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Київ) в особі Міжобласної дирекції «Дніпро» ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Дніпропетровськ)

про: стягнення 14967,95 грн. збитків в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2013 року (підписано 29.04.2013р.) у справі №904/2043/13-г (суддя Суховаров А.В.) частково задоволений позов публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ) в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Дніпропетровськ) до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Київ) в особі Міжобласної дирекції «Дніпро» ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Дніпропетровськ) про стягнення 14967,95 грн. збитків у порядку регресу і стягнено з відповідача на користь позивача 14697,95 грн. строкового відшкодування, а також витрати по справі. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідач - приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Київ) в особі Міжобласної дирекції «Дніпро» ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Дніпропетровськ) - не погоджуючись із судовим рішенням подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013 року по справі №904/2043/13-г і прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаржник, зокрема, зазначає, що у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою до страхованої компанії мали звернутися страхувальник або винна особа у період з 26.09.12 по 01.10.12 (три робочих дні), але останні до страхової компанії не зверталися і заяву про настання страхового випадку не подавали. У такому випадку слід було застосувати п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року щодо того, що шкода відшкодовується її завдавачем. Тобто, на думку відповідача, у суду були відсутні правові підстави для задоволення позову. Крім того, судом не враховано, що не вважається прямим збитком власника пошкодженого транспортного засобу несплачений ним податок на додану вартість у складі суми матеріального збитку, визначеного оцінювачем для відновлення пошкодженого транспортного засобу. Як на підставу цього скаржник посилається на низку постанов Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Позивач - публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ) в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Дніпропетровськ) - у відзиву на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а позиція відповідача є помилковою. Так ст. 38 спеціального закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено єдиний юридичний наслідок для страхувальника в разі порушення ним строків повідомлення страховика, а саме: страховик (відповідач) має право після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до свого страхувальника або водія забезпеченого ТЗ. Ця правова позиція викладена по аналогічному спору між страховими компаніями у постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 року по справі а№3-38гс12, правові висновки якої є обов'язковими для всіх судів нижчих інстанцій в силу ст.11128 ГПК України. Щодо податку на додану вартість, то ст.36 спеціального закону була змінена, але згідно перехідних положень Закону вказана стаття в цій редакції набрала чинності з 04.02.2013 року. Попередня редакція, яка була чинна на час настання страхового випадку, не мала жодного застереження щодо утримання (доплати) ПДВ. Нова ж норма не може мати зворотну силу в силу рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

У відзиві позивач також заявив клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, яке задоволене судом.

Розпорядженням секретаря судової палати №787 від 09.07.2013 року у зв'язку з виходом з відпустки судді постійної колегії суддів Лотоцької Л.О. та на підставі наказів голови суду №7 від 17.01.2011 року і №13 від 03.07.2012 року справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Бахмат Р.М. і Лотоцької Л.О.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 12.06.2012 року між позивачем (страховиком) та Журавель Наталією Сергіївною (страхувальником) було укладено договір добровільного комплексного страхування автотранспорту № 05-00/2021, за яким позивачем було застраховано майнові інтереси Журавель Н.С., пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Ford Fiesta», державний номер АЕ 2359 ВМ.

Згідно довідки ВДАІ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області № 9079255 26.09.2012р. о 18 год. 35 хв. у м. Дніпропетровськ на перехресті вулиць Макарова та Будівельників сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Ford Fiesta», державний номер АЕ 2359 ВМ, під керуванням Журавель Наталії Сергіївни, та автомобіля марки «Nissan Almera», державний номер АЕ 2080 АК, що належить Басанській Вікторії Володимирівні і на момент ДТП перебував під керуванням Козакова Бориса Борисовича.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля «Nissan Almera», державний номер АЕ 2080 АК, громадянином Козаковим Б.Б. вимог пункту 12.1., 13.1 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.12р. за №403/1336/12.

Згідно умов страхування, на підставі заяви страхувальника від 27.09.12р., страхового акту №1041(139588) від 25.10.12р., рахунків-фактур за №583, №584 від 18.10.12р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування Журавель Н.С. у розмірі 22590,06 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія Козакова Б.Б. при експлуатації забезпеченого транспортного засобу автомобіля «Nissan Almera», державний номер АЕ 2080 АК, застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3939395 від 06.09.12р.

Зазначені обставини, встановлені місцевим господарським судом при розгляді справи, повністю підтверджуються наданими матеріалами і не спростовуються сторонами по справі.

Згідно з п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Полісом була встановлена франшиза у розмірі 500 грн., яка є сумою, на яку має бути зменшене страхове відшкодування.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик (відповідач) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За приписами ст.29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, відповідно до висновку експертного дослідження про оцінку вартості майнової шкоди №1010/12/СК від 08.10.12р., вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем, автомобіля марки «Ford Fiesta», державний номер АЕ 2359 ВМ, з урахуванням зносу складає 15197,95 грн.

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно ст. 993 Цивільного Кодексу України і ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виконання своїх зобов'язань по договору майнового страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки - страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (відповідача). Зазначені збитки і були правомірно стягнені судом.

Щодо доводів апеляційної скарги, то суд правомірно стягнув зазначені суми з урахуванням ПДВ, про що обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в судовому рішенні. З такою правовою позицією суду колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується у повному обсязі.

Не є підставою для відмови в позові і заперечення відповідача щодо неповідомлення його про настання страхового випадку з боку страхувальника, оскільки дійсно, відповідно до пункту 33.1.2 ст. 33 Закону (в редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди), учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Але вказана норма не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування про відшкодування виплачених ним фактичних сум, до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові №11/104 від 07.11.2011р. по справі №48/562.

Зазначені обставини свідчать про обґрунтованість судового рішення, яке прийнято за наслідком повного дослідження матеріалів справи і виходячи із норм чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення по даній справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Київ) в особі Міжобласної дирекції «Дніпро» ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2013 року у справі №904/2043/13-г залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 11.07.2013 року

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат