Рішення № 32303280, 04.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9291/13 04.07.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Cай А.С.

розглянувши справу № 910/9291/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАКИ УА»

до приватного акціонерного товариства «Київавтотранссервіс»

про стягнення 11060,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Самойленко В.В., довіреність б/н від 25.04.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ЗНАКИ УА» (надалі - позивач) з позовом до приватного акціонерного товариства «Київавтотранссервіс» (надалі - відповідач) про стягнення 11060,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за виконані позивачем роботи з нанесення дорожньої розмітки на території відповідача, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 11060,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/9291/13 та призначено її розгляд на 06.06.2013р.

Ухвалою від 06.06.2013р. суд відклав розгляд справи на 04.07.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників сторін та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутній в судовому засіданні від 04.07.2013р. представник позивача пітримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані судом документи не подав, в тому числі відзив на позов.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі від 21.05.2013р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 06.06.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві. Ухвала суду від 06.06.2013р. була отримана відповідачем 14.06.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення пошового відправлення.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На замовлення відповідача позивач виконав роботи з нанесення дорожньої розмітки на території відповідача на загальну суму 11060,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 732 від 22.11.2012р., підписаного та скріпленого печатками сторін без будь-яких зауважень зі сторони замовника (відповідача) щодо якості виконаних робіт. Оригінал зазначеного акту був оглянутий судом в судовому засіданні.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за виконані роботи не розрахувався, у зв'язку з чим 07.05.2013р. позивач надіслав на адресу останнього претензію з вимогою сплатити заборгованість у сумі 11060,00 грн.

Відповідач претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 11060,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 732 від 22.11.2012р. Відповідно до цього договору, позивач зобов'язався виконати роботи з нанесення дорожньої розмітки, а відповідач, у свою чергу, прийняти їх та оплатити.

Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором підряду, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, встановлено порядок оплати за договором підряду, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Як зазначено вище, позивач 07.05.2013р. надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою у семиденний строк оплатити заборгованість у розмірі 11060,00 грн.

Проте, відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечено факт виконання робіт позивачем за представленим актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 732 від 22.11.2012р. та не надано доказів оплати цих робіт, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11060,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Київавтотранссервіс» (03115, м. Київ, вул. Краснова, 5; код ЄДРПОУ 16479973) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАКИ УА» (м. Київ, 04108, м. Київ, пр.. Свободи, 2-В, кв. 32; код ЄДРПОУ 37332960) 11060,00 грн. - боргу, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.07.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов