Рішення № 32303261, 25.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4199/13 25.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 12 988 452,12 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Демченко Р.В. (дов. № 340866 від 12.02.2013 року)

Мироненко І.М. (дов. № 01/002 від 02.01.2013 року)

від відповідача Шикеринець Р.І. (дов. № 2-22 від 28.12.2012 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25 червня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 11 880 589,05 грн., в тому числі 10 417 016,41 грн. основного боргу, 567 025,69 грн. процентів за користування грошовими коштами, 567 025,69 грн. штрафу за порушення грошового зобов'язання, 312 510,49 грн. 3 % річних з простроченої суми основного боргу, 17 010,77 грн. 3 % річних з простроченої суми процентів за користування грошовими коштами, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковим отриманням грошових коштів від позивача Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") в розмірі 10 417 016,41 грн. за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011190/Т15 від 29.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/4199/13, слухання справи призначено на 29.03.2013 року.

У судовому засіданні 29.03.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 07.03.2013.

Представник відповідача 29.03.2013 через відділ діловодства суду надав документи на надав документи виконання вимог ухвали суду від 07.03.2013 та відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що протягом дії Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011190/Т15 від 29.09.2011 року правомірно отримував від позивача авансові платежі та мав усі законні підстави на отримання таких грошових коштів відповідно до положень чинного законодавства України. Просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі

15.04 2013 року представник позивача через відділ діловодства суду надав пояснення по справі. Відповідно до поданих пояснень, позивач заперечував проти доводів відповідача стосовно обґрунтованого отримання грошових коштів за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. За доводами позивача, жодних послуг за вказаним Договором він не отримував.

16.04.2013 року представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення заявлених позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 10 417 016,41 грн. основного боргу, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 933 591,17 грн., штраф за порушення грошового зобов'язання в розмірі 933 591,17 грн., 3 % річних з простроченої суми основного боргу у розмірі 323 641,00 грн., 3 % річних з простроченої суми процентів за користування грошовими коштами у розмірі 28 007,74 грн.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 16.04.2013 представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2013 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 07.05.2013 року.

07.05.2013 представник відповідача через відділ діловодства суду надав додаткові пояснення по справі у яких зазначив, що у зв'язку наявною заборгованістю саме позивача перед відповідачем згідно Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011190/Т15 від 29.09.2011 року, відповідачем було призупинено повернення грошових коштів, які надходили в якості авансових платежів.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року справу № 910/4199/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2013 року справу № 910/4199/13 прийнято до провадження суддею Гулевець О.В., розгляд справи призначено на 18.06.2013 року.

28.05.2013 представник позивача через відділ діловодства суду надав письмове повідомлення в якому зазначив, що не має змоги надати суду акти наданих послуг за Договором № 1109011190/Т15 від 29.09.2011 року, оскільки відповідач ніяких послуг за вказаним Договором не надавав, тому акти не складав та не надсилав позивачу для узгодження.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року справу № 910/4199/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року справу № 910/4199/13 прийнято до провадження суддею Стасюком С.В., розгляд справи призначено відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 07.05.2013 року.

18.06.2013 року представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення заявлених позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 10 417 016,41 грн. основного боргу, проценти за користування грошовими коштами в розмірі 1 068 214,62 грн., штраф за порушення грошового зобов'язання в розмірі 1 068 214,62 грн., 3 % річних з простроченої суми основного боргу у розмірі 426 167,73 грн., 3 % річних з простроченої суми процентів за користування грошовими коштами у розмірі 8 838,74 грн.

Подана заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої 18.06.2013 року.

У судовому засіданні 18.06.2013, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.06.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.06.2013 року проти позову заперечував, надав пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2011 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011190/Т15 (надалі по тексту - Договір - 1).

Згідно предмету Договору 1, Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язується сплатити кошти за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та у порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Газотранспортне підприємство приймає газ від Замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ Замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі (пункт 2.4. Договору 1).

Відповідно до пункту 2.11.1. Договору - 1 послуги по транспортуванню природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Згідно з пунктом 10.1. Договору 1 договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором.

З метою придбання газу для постачання споживачам 30 вересня 2011 року позивач уклав з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі-НАК "Нафтогаз України") Договір № 14/2203/11 на купівлю - продаж природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (надалі по тексту - Договір - 2), та Договір № 14/2215/11 на купівлю-продаж природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, що утримуються за рахунок бюджету та іншими споживачами (надалі по тексту - Договір - 3). Згідно з пунктами 1.1. Договорів-2,3 НАК "Нафтогаз" зобов'язалась передати у власність позивача у IV кварталі 2011 року та у 2012 імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, що виробляють теплову енергію, який використовується для виробництва теплової енергії, а позивач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах Договорів-2 та З відповідно. Згідно з пунктами 3.1. Договорів-2,3 НАК "Нафтогаз України" передає позивачу газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі споживачів позивача. Право власності на газ переходить від Продавця до позивача в пунктах приймання-передачі.

Відповідно до пунктів 5.1. Договорів- 2, 3 ціна на природний газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ. У пункті 5.2. Договорів- 2, 3 зазначено, що до ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, та цим же пунктом визначений його розмір.

Загальна сума вартості природного газу за Договором 2 складається з вартості фактично переданого за цим договором газу та фактично наданих послуг з його транспортування (пункт 5.6 Договору 2).

Загальна сума вартості природного газу за Договором 3 складається із сум вартості місячних поставок газу (пункт 5.5. Договору 3)

Тобто, з огляду на умови вищезазначених Договорів - 2, 3 позивач фактично придбав газ у НАК "Нафтогаз України" за ціною, до якої вже був включений тариф на його транспортування.

Порядок проведення розрахунків за природний газ визначений у статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" № 2476-VI від 08.07.2010 року, де зазначено, що кошти за природний газ, отримані гарантованим постачальником споживачів, зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в уповноваженому Кабінетом Міністрів України банку. Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки.

Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств (надалі-Алгоритм), встановлений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1529 від 25.12.2008 року.

За твердженням позивача, у відповідності до норм Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та згідно з Алгоритмом Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" не мало змоги впливати на процедуру розщеплення коштів, що надійшли від споживачів на рахунок із спеціальним режимом використання, втім НКРЕ встановила такий механізм, при якому гроші за транспортування газу зараховувались не на рахунок НАК "Нафтогаз України" у відповідності до умов Договорів-2,3, а надходили на рахунок відповідача.

При цьому, у відповідності до умов п.2.11.1. Договору-1, послуги по транспортуванню природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством та Замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі-акти наданих послуг). Пунктом 2.11.4. вказаного Договору встановлено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством. У пункті 4.4. зазначено, що вартість фактично наданих газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Пунктом 4.6. Договору-1 закріплено, що у випадку, якщо Замовник є Гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу в місяці, в якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому Алгоритмом. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Позивач наголошує, що послуги з транспортування природного газу він отримував від НАК "Нафтогаз України", тому саме з нею узгоджував обсяги та вартість отриманого газу, а також послуг з його транспортування. Це підтверджується актами приймання передачі природного газу від 31.10.2011 року, 30.11.2011 року, 31.12.2011 року, 31.01.2012 року, 29.02.2012 року, 31.03.2012 року, 30.04.2012 року, 31.05.2012 року, 30.06.2012 року, 31.07.2012 року, 31.08.2012 року до яких включена вартість послуг за транспортування.

Як вбачається з матеріалів справи, жодного акту приймання-передачі послуг з транспортування газу за Договором-1 відповідач не складав, позивачу їх не надсилав та відповідним чином не узгоджував.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами у яких просив повернути зайво перераховані кошти (копії вищезазначених листів наявні в матеріалах справи.)

У відповідь на вищезазначені прохання позивача, відповідач листом № 1765/12-044 від 21.02.2012 року повідомив, що не має можливості повернути кошти та пропонує зарахувати передоплату на погашення заборгованості по іншим договорам, які укладені між сторонами у справі.

Крім того, листом № 5088/12-044 від 24.05.2012 року відповідач повідомив, що у позивача наявна заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", після погашення якої відповідач буде мати можливість розглянути питання повернення зайво перерахованих коштів за Договором - 1.

08.11.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 08/7111 у якій вимагав повернути грошові кошти у розмірі 11 281 860,69 грн., що були помилково перераховані відповідачу згідно Договору 1.

Листом № 11440/6 від 26.11.2012 року відповідач у відповідь на претензію від 08.11.2012 року повідомив, що претензійні вимоги позивача не відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 417 016,41 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, проценти за користування грошовими коштами в розмірі 1 068 214,62 грн., штраф за порушення грошового зобов'язання в розмірі 1 068 214,62 грн., 3 % річних з простроченої суми основного боргу у розмірі 426 167,73 грн., 3 % річних з простроченої суми процентів за користування грошовими коштами у розмірі 8 838,74 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Судом встановлено, що 20.09.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір 1, предметом якого є транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Водночас, 30.09.2011 року між позивачем та НАК "Нафтогаз України" було укладено Договори 2, 3 на купівлю продаж природного газу за умовами яких в загальну суму придбаного газу вже входила сума на його транспортування.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено та підтверджено сторонами, що відповідач не надавав позивачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу позивача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, згідно з умовами Договору - 1.

Згідно з пунктом 10.1. Договору 1 договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем, сума коштів, які безпідставно отримані відповідачем, станом на день розгляду даної справи, становить 10 417 016,41 грн.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В той же час, норми статті 1212 Цивільного кодексу України регулюють не договірні зобов'язання, коли між сторонами виникають цивільні відносини з певних юридичних фактів, зокрема безпідставного отримання особою майна, яке належить іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (частина 1 статті 177 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідач, у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України зобов'язаний повернути на користь позивача безпідставно набуте майно, а саме грошові кошти у сумі 10 417 016,41 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування грошовими коштами в розмірі 1 068 214,62 грн., штраф за порушення грошового зобов'язання в розмірі 1 068 214,62 грн., 3 % річних з простроченої суми основного боргу у розмірі 426 167,73 грн., 3 % річних з простроченої суми процентів за користування грошовими коштами у розмірі 8 838,74 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 068 214,62 грн., задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Включення процентів, які передбачено статтею 536 Цивільного кодексу України, до глави "Виконання зобов'язання" свідчить про те, що вони не належать ні до пені (стаття 549 Цивільного кодексу України, глава "Забезпечення виконання зобов'язань"), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (стаття 625 Цивільного кодексу України, глава "Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання").

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем згідно з положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки між сторонами розмір відсотків не погоджувався, таких домовленостей не існує. Не встановлений він в даному випадку і законодавством, оскільки вказані у пункті б статті 231, пункті 4 статті 232 Господарського кодексу України проценти є саме штрафними санкціями за порушення договірних зобов'язань між сторонами.

Посилання позивача на статтю 1048 Цивільного кодексу України суд визнає безпідставним, оскільки вказана стаття регулює відносини що виникли з договору позики (передбачає сплату процентів за договором позики). В даному випадку договірних відносин позики з приводу перерахування грошових коштів між сторонами не існувало, доказів зворотного суду не представлено.

У зв'язку з тим, що судом відмовлено в стягненні з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 068 214,62 грн., суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних з простроченої суми процентів за користування грошовими коштами у розмірі 8 838,74 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

Згідно з частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Проте, з аналізу змісту Договору - 1 вбачається, що сторонами не було забезпечено виконання відповідачем обов'язку щодо повернення суми попередньої оплати, проведеної замовником, в разі невиконання газотранспортним підприємством зобов'язань щодо надання послуг з транспортування природного газу, неустойкою у вигляді нарахування штрафу, а тому вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 1 068 214,62 грн. є неправомірними , а тому, задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України, норми яких регулюють відносини, що виникають в результаті безпідставного отримання особою майна, яке належить іншій особі.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце. зокрема, у випадку коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що обов'язок відповідача щодо повернення коштів, сплачених за Договором виник після закінчення строку дії Договору, тобто з 01.01.2013 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право нарахування 3% річних виникло у позивача з 02.01.2013 року.

За розрахунком суду розмір 3% річних, який може бути стягнутий з відповідача, за період з 02.01.2013 року по 17.06.2013 року, становить 142 984,25 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині 3% річних, а саме, в розмірі 142 984,25 грн.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" підлягають частковому задоволенню, а саме, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу у розмірі 10 417 016,41 грн. та три проценти річних у розмірі 142 984,25 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя вулиця Заводська, будинок 7, код ЄДРПОУ 03345716) 10 417 016 (десять мільйонів чотириста сімнадцять тисяч шістнадцять) грн. 41 коп. заборгованості, 142 984 (сто сорок дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 25 коп. три проценти річних 55 952 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 72 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного

тексту рішення 26.06.2013 року

Суддя С.В. Стасюк