Постанова № 32303185, 10.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа№ 910/2996/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув матеріали апеляційної скарги ТОВ «Лотуре-Агро» на рішення господарського суду м. Києва від 30.04.2013р. № 910/2996/13 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія

"Агроформ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

про стягнення грошових коштів

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва №910/2996/13 від 30.04.2013р. задоволений позов ТОВ "Компанія "Агроформ" до ТОВ "Лотуре-Агро" про стягнення коштів.

Не погоджуючись з рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на його необґрунтованість, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення пені, річних та судового збору.

Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі відповідача заперечував, просив залишити їх без задоволення.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 15.03.2012 року сторонами укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 1, за якого в терміни та в порядку, визначені договором, позивач- продавець зобов'язується передати у власність відповідача-покупця - засоби захисту рослин / товар/, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього визначену грошову суму - ціну товару, вказану у додатках до договору.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму - 4 937 035,00 грн., при цьому, розрахувався частково в розмірі - 1 499 452,00 грн. та в строк до 15.11.2012р. залишкову суму ціни отриманого товару не оплатив, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість в сумі 3 437 583 грн. Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов договору щодо оплати товару.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що сума основного боргу є доведеною, що підтверджується накладними на поставку товару та банківською довідкою про рух коштів. Крім того, за умовами договору відповідач, у випадку порушення зобов'язань повинен сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20% річних від суми боргу. Оскільки відповідачем не спростована сума основного боргу, то з нього підлягає стягненню 67 624,58грн. пені, 90 413,14грн. річних.

Частково заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що судом не перевірено правильність нарахування штрафних санкцій, зокрема з кількості днів прострочення виконання зобов'язання по сплаті основного боргу. Судом не прийнято до уваги порушення провадження за його позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, та безпідставно не зупинив провадження у цій справі.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст 655 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідач не оспорює та з долучених до матеріалів справи накладних, довіреності на отримання матеріальних цінностей, банківських виписок про рух коштів вбачається, що за договором купівлі-продажу № 1 від 15.03.2012 року на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу - 3 437 583грн.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Оскільки Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах, допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

Пунктами 4.3, 5.2 договору сторони погодили, що оплата проводиться наступним шляхом 30% попередньої оплати до 16.04.2012р., 70% до 15.11.2012р. У випадку порушення відповідачем умов оплати, останній повинен сплатити 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання та 20% за користування чужими коштами.

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Частина 2 статті 536 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Частиною 5 статті 694 Цивільного кодексу України передбачено можливість визначення сторонами обов'язок продавця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. Також даною нормою передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу. Вказана норма містить визначення неправомірної поведінки покупця (прострочення оплати товару), вид відповідальності (відсотки відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України), базу нарахування (прострочена сума).

Помилковими є висновки відповідача про те, що на його думку термін прострочення зобов'язань становить 43 дня, а не за розрахунком позивача 48 днів, оскільки за отриманий товар оплата здійснюється до 15.11.2012року, нарахування штрафних санкцій здійснено станом на 02.01.2013р., що відображено у таблицях розрахунків у позовній заяві, таким чином з урахуванням пояснень представника позивача, визначення суми боргу та штрафних санкцій станом на 28.12.2012р. є опискою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи та належним чином перевірив здійснені позивачем розрахунки.

Щодо необхідності зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи про визнання договору купівлі-продажу недійсним, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Разом з тим вбачається, що на судове засідання призначене на 30.04.2013р. у справі № 911/1248/13 представник ТОВ «Лотуре-Агро» не з'явився з причин неможливості забезпечити явку представника, на судове засідання 16.05.2013р. у цієї справі представник знов не з'явився, тому господарський суд Київської області розглянув справу у його відсутність (дані згідно реєстру судових рішень).

За результатами розгляду справи № 911/1248/13 у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовлено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підставою для звернення відповідача з позовом про визнання договору недійсним (виходячи з дати порушення провадження) стало звернення позивача з позовом про стягнення коштів, затягуванням судового процесу та небажанням виконувати належним чином зобов'язання за договором.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 49 ГПК України за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Позивачем за подання позовної заяві сплачено 68 8250грн., які в свою чергу при задоволенні позову покладені на відповідача.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ «Лотуре-Агро» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/2996/13 від 30.04.2013року- без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.