Рішення № 32303134, 04.07.2013, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

04.07.2013 Справа № 908/91/13-г

м. Запоріжжя провадження № 34/4/13-3/52/13

За позовом: Запорізького міжрайонного екологічного прокурора (69037, м. Запоріжжя, вул. Миру, 5)

в інтересах держави в особі -

позивача: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ідентифікаційний код 38025409)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (69014, м. Запоріжжя, вул. Дмитрова, 44, ідентифікаційний код 00222226)

про внесення змін до договору оренди

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники сторін:

від прокуратури: Кузьмічов Ю.Ю., заступник Запорізького міжрайонного екологічного прокурора, службове посвідчення № 011306 від 24.10.2012р.

від позивача: Луцик Т.В., головний спеціаліст відділу юридичного забезпечення та самоврядного контролю управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, довіреність № 01-17/2440 від 09.06.2011р.;

Сосновська А.Ю., головний спеціаліст відділу з питань господарсько - правових відносин управління з питань правового забезпечення роботи галузей міського господарства Запорізької міської ради, довіреність № 01-98/01772 від 12.07.2012р.

від відповідача: Мартиновська Л.В., довіреність № 14/1566 від 14.06.2013р.

Запорізький міжрайонний екологічний прокурор в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом від 04.01.2013р. до відповідача ПуАТ "Запорізький абразивний комбінат" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.05.2003р. № 286.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 121 конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 269, 274, 276 Податкового кодексу України, ст. 653, 654 ЦК України та ст. 2, 22, 29, 54-57 ГПК України.

За даною позовною заявою ухвалою від 11.01.2013р. (суддя Науменко А.О.) порушено провадження у справі № 908/91/13-г (провадження № 34/4/13).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.03.2013р. провадження у справі № 908/91/13-г припинено по п.п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.05.2013р. у справі № 908/91/13-г апеляційну скаргу Запорізького міжрайонного екологічного прокурора на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.03.2013р. задоволено.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.03.2013р. у справі № 908/91/13-г скасовано.

Справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 23.05.2013р. автоматизованою системою документообігу суду справу передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2013р. справу № 908/91/13-г прийнято до розгляду суддею Соловйовим В.М., присвоєно справі інший номер провадження - № 34/4/13-3/52/13, справу до судового розгляду в судовому засіданні призначено на 26.06.2013р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 26.06.2013р. розгляд справи відкладений на 04.07.2013р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 04.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 08.07.2013р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 04.07.2013р. прокурор та представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 04.01.2013р. (т.1, а.с.3-8) з урахуванням клопотання позивача від 27.02.2013р. про виправлення описки (т.1, а.с.42), листа прокурора від 21.02.2013р. (т.1, а.с.46), письмових пояснень позивача від 26.06.2013р. та просять суд:

Змінити п.1.6 договору оренди земельної ділянки площею 9,9337 га (кадастровий номер 2310100000:07:036:0025), який укладено 29.05.2003р. між Запорізькою міською радою та ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" та зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсам" за № 286 від 02.06.2003р., виклавши його у наступній редакції: "Грошова оцінка земельної ділянки становить: 35 127 443, 22 грн. в цінах 2012р."

Змінити п. 3.1 договору оренди земельної ділянки площею 9, 9337 га (кадастровий номер 2310100000:07:036:0025), який укладено 29.05.2003р. між Запорізькою міською радою та ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" та зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсам" за № 286 від 02.06.2003р., виклавши його у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 1 053 823, 30 грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012р."

Прокурор та позивач обґрунтовують позовні вимоги тим, що в договорі оренди земельної ділянки від 29.05.2003р., який укладений між Запорізькою міською радою та ВАТ "Запорізький абразивний комбінат", встановлена орендна плата в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у цінах 2002р.

Так, відповідно до п. 3.1 договору, плата встановлена за один календарний рік у розмірі 91 154, 85 грн. з розрахунку нормативної грошової оцінки в розмірі 9 115 485, 00 грн. (в цінах 2002р.).

На думку прокурора та позивача, п. 3.1 договору в частині визнання грошового розміру орендної плати суперечить положенням Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", а також рішенням Запорізької міськради від 27.12.2006р. № 14 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", від 03.03.2008р. № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", від 27.07.2011р. № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя".

Посилаючись на приписи ПКУ, Запорізька міськрада листом від 03.05.2012р. № 01-32/01211 повідомила відповідача про необхідність внесення змін до договору оренди землі, проте між сторонами згоди щодо внесення таких змін досягнуто не було.

Таким чином, всупереч вимогам законодавства та рішень Запорізької міської ради, ПуАТ "Запорізький абразивний комбінат" обраховує та сплачує орендну плату за договором оренди земельної ділянки відповідно до нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 15.06.2001р. № 17, яке 03.03.2008р. втратило чинність.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2013р. проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 03.07.2013р. № 14/1723.

Зокрема зазначила, що обставини на які посилається позивач, як на підставу зміни розміру орендної плати, в даному випадку відсутні. А прийняте рішення орендодавцем, а також зміна нормативно - грошової оцінки землі не можуть бути підставою для зміни розміру орендної плати відповідно до змісту договору оренди.

Грошова оцінка землі передує укладенню цивільно-правових угод, в тому числі договорів оренди землі, а тому встановлення нової грошової оцінки земель породжує правові наслідки стосовно договорів оренди землі, укладених після її встановлення, та не є обов'язковою підставою для внесення до договору оренди земельної ділянки змін в частині розміру орендної плати.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" (змінило найменування на ПуАТ "Запорізький абразивний комбінат") (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки від 29.05.2003р., за умовами якого орендодавець, відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.01.2003р. № 25/10 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44 (п.1.1 Договору).

Договір зареєстрований за № 286 02.06.2003р. в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Даний договір посвідчено 29.05.2003р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою.

Відповідно до п. 1.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9, 9337 га.

Цільове призначення земельної ділянки: для розташування проммайданчика по виробництву шліфувальної шкури з енергозабезпеченням (п. 1.3 Договору).

Категорія земельної ділянки: землі промислові (п. 1.4 Договору).

Пунктом 1.6 Договору визначена грошова оцінка земельної ділянки: 9 115 485, 29грн. (в цінах 2002 року).

Як зазначено в п. 2.1 Договору, договір укладається строком до 20.01.2013р.

Відповідно до п. 4.4. Договору, Орендар зобов'язаний:

своєчасно вносити орендну плату;

використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством;

після закінчення строку договору продовжити або повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані;

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди зобов'язання, передбачені Земельним кодексом та п.4.1 і п. 6 цього договору.

18.02.2013р. Запорізька міська рада направила до ПуАТ "Запорізький абразивний комбінат" лист від 15.02.2013р. № 01/02-21/00429 з проханням звернутися до міськради для оформлення поновлення договору оренди землі в порядку, визначеному ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Даний лист отримано відповідачем 20.02.2013р. (т.1, а.с.52-54).

В силу приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі", п.4.4 Договору, оскільки ПуАТ "Запорізький абразивний комбінат" не повернув земельну ділянку позивачу, продовжує користуватись земельною ділянкою за договором оренди від 29.05.2003р., а Запорізька міська рада не направила на адресу орендаря заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, договір оренди земельної ділянки є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Обставини, що свідчать про поновлення договору оренди земельної ділянки від 29.05.2003р., не заперечуються учасниками судового процесу та не є предметом спору у справі.

Згідно п. 3.1 Договору, плата встановлена за один календарний рік у розмірі 91 154, 85 грн. за загальну площу земельної ділянки і вноситься орендарем щомісячно в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Жовтневого району 33217812800002 в відділенні Держказначейства у місті Запоріжжі, МФО 813015, ЕДРПОУ 26014130, код 13050200, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за угодою сторін (п.3.3 Договору).

Як зазначено в п. 3.4 Договору, орендна плата підлягає індексації відповідно до індексації грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору оренди спор вирішується у судовому порядку.

Запорізька міська рада звернулась до ПуАТ "Запорізький абразивний комбінат" пропозицією від 03.05.2012р. № 01-32/01211 "Про внесення змін до договору оренди землі", що підтверджується реєстром поштових відправлень рекомендованої кореспонденції з повідомленням Запорізькою міською радою від 10.05.2012р., фіскальним чеком від 10.5.2012р. та повідомленням про вручення 14.05.2012р. цього рекомендованого поштового відправлення відповідачу (т.1, а.с.67-72).

Зазначеною пропозицією відповідачу пропонувалось внести зміни до договору оренди землі від 02.06.2003р. № 286 шляхом викладення п.1.6 у наступній редакції:

"Грошова оцінка земельної ділянки становить 35 127 443, 22 грн. в цінах 2012р."

Пункт 3.1 Договору викласти наступним чином:

"Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 1 053 823, 30 грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012р."

Відповідачем відповіді на дану пропозицію надано не було.

Згідно Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 25.02.2013р., наданому Головним Управлінням Держземагенства у Запорізькій області, нормативна оцінка земельної ділянки кадастровий номер: 2310100000:07:036:0025, розташованої у м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44, назва земельної ділянки: розташування проммайданчика по виробництву шліфувальної шкури з енергозабезпеченням, документ, який посвідчує право на земельну ділянку: договір оренди землі, зареєстрований за № 286 від 02.06.2003р., площа земельної ділянки: 99 337, 00 кв.м., складає 35 127 443, 22 грн. (т.1, а.с. 51).

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір оренди земельної ділянки від 29.05.2003р.

Провадження у справі № 908/91/13-г про зміну договору оренди земельної ділянки порушено за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII "Про прокуратору", при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:

1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями);

2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справ.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

З метою вирішення питання про наявність підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступ у розгляд справи за позовом (заявою, поданням) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором правомірно визначено Запорізьку міську раду.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ч. 1 ст. 2 Закону України від 07.07.2010р. N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор та юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За змістом ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ч.2ст.16 ЦК України.

Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

За таких обставин, між сторонами наявний спір щодо зміни договору, який відповідно до ст. 188 ГК України, ст.11 ГПК України може вирішити господарський суд.

Відповідно до ст.1 Закону України від 06.10.1998р. N 161-XIV "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 3.3 Договору оренди земельної ділянки від 29.05.2003р. визначено, що умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за угодою сторін.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору оренди спор вирішується у судовому порядку.

За приписами ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 ЦК України також встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З моменту укладення спірного договору оренди землі законодавцем було змінено розмір нормативної грошової оцінки землі та ставки за якими обраховується розмір орендної плати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 03.07.1992р. N 2535-XII "Про плату за землю" (який втратив чинність з 01.01.2011р. у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Отже, договір оренди земельної ділянки від 29.05.2003р. є підставою для нарахування земельного податку.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (ПКУ) встановлено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.14.1.72, 14.1.73 ст. 14 ПКУ, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 14.1.147 ст. 14 ПКУ передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.14.1.136, 14.1.137 ст. 14 ПКУ, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата);

Відповідно до ст. 274 ПКУ, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Питання щодо орендної плати врегульовано ст. 288 ПКУ, а саме:

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

288.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

288.3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

288.5.2. не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України від 11.12.2003р. N 1378-IV "Про оцінку земель" (в редакції Закону N 5462-VI від 16.10.2012р.).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону, нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок є капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оцінку земель", правове регулювання оцінки земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види:

бонітування ґрунтів;

економічна оцінка земель;

грошова оцінка земельних ділянок.

За приписами ч. 4, 5 Закону України "Про оцінку земель", грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Як вказано в ст. 13 Закону N 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі:

визначення розміру земельного податку;

визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 Закону N 1378-IV).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій" (ст. 18 Закону N 1378-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Розробники технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.

Користування матеріалами Державного фонду документації із землеустрою здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як зазначено в ст. 14.1.125 ПКУ, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ст. 271.1 ПКУ, базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (в редакції постанови КМУ № 492 від 23.05.2012).

Згідно цієї Методики, нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (п.1).

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території (п.2).

Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви (п.2-1).

Отже, Витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 25.02.2013р., на який прокурор та позивач посилаються в обґрунтування позовних вимог, наданий Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області в межах повноважень та відповідно до вищезазначених приписів нормативно-правових актів.

03.03.2008р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", згідно якому вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової грошової оцінки з 01.03.2008р. Рішення Запорізької міської ради від 15.06.2001р. № 17 "Про затвердження грошової оцінки земель міста Запоріжжя" визнано таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки. Доручено Управлінню земельних ресурсів у місті Запоріжжі до 01.05.2008р. розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників. Доручено управлінню внутрішньої політики міської ради оприлюднити дане рішення у засобах масової інформації.

З метою приведення рішень Запорізької міської ради (позивача) та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства позивачем було прийнято рішення від 27.07.2011р. № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя".

Пунктом 1 зазначеного рішення затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя згідно з додатком.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, рішення прийняті органом місцевого самоуправління є обов'язковими до виконання на певній території.

Відповідно до п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При перегляді рішень господарських судів з аналогічних спорів, зокрема в постанові від 04.07.20111р. по справі № 41/81пд, Верховний Суд України зазначив, що оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, зо містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

3 % від 35 127 443, 30 грн. складає 1 053 823, 30 грн.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки відповідач безпідставно ухилявся від прийняття пропозиції позивача щодо зміни умов договору

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Змінити п.1.6. та п.3.1. договору оренди земельної ділянки загальною площею 9, 9337 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44 (кадастровий номер

2310100000:07:036:0025), який укладений 29.05.2003р. між Запорізькою міською радою (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, ідентифікаційний код 38025409) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький абразивний комбінат" (69014, м. Запоріжжя, вул. Дмитрова, 44, ідентифікаційний код 00222226), зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за № 286 від 02.06.2003р., виклавши їх в наступній редакції:

"п.1.6.Грошова оцінка земельної ділянки становить: 35 127 443 (тридцять п'ять мільйонів сто двадцять сім тисяч чотириста сорок три) грн. 22 коп. в цінах 2012 року".

"п.3.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 1 053 823 (один мільйон п'ятдесят три тисячі вісімсот двадцять три) грн. 30 коп. на рік, що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012 року".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (69014, м. Запоріжжя, вул. Дмитрова, 44, ідентифікаційний код 00222226) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Повне рішення складено 08.07.2013р.

Суддя В.М. Соловйов