Постанова № 32302779, 19.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 червня 2013 року 16 год. 24 хв. № 826/4966/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача, відповідача та третіх осіб, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області до Фонду державного майна України, треті особи: Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України та публічне акціонерне товариство "Укртелеком", про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 08 квітня 2013 року надійшов позов Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області (також далі - позивач) до Фонду державного майна України (також далі - відповідач, Фонд), треті особи: Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України (також далі - третя особа-1) та публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (також далі - третя особа-2, ПАТ "Укртелеком"), про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача та зобов’язання відповідача прийняти рішення про визначення органу, уповноваженого управляти державним майном - гуртожитком, розташованим за адресою: вулиця О. Богданова, 2, місто Переяслав-Хмельницький, Київська область (також далі - гуртожиток).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що бездіяльністю відповідача чиняться перешкоди для використання позивачем наданих йому повноважень.

Ухвалою суду від 11 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, у якій призначено попереднє судове засідання, та до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, відповідно до ч. 2 ст. 53 КАС України, залучено Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України та ПАТ "Укртелеком".

Ухвалою суду від 26 квітня 2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

До суду 24 травня 2013 року надійшла письмова заява законного представника позивача про уточнення позовних вимог, а саме про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання його прийняти рішення про визначення органу, уповноваженого управляти державним майном - гуртожитком.

В подальшому, 28 травня 2013 року до суду для розгляду та вирішення надійшла письмова заява законного представника позивача про зміну позовних вимог, а саме, окрім визнання протиправною бездіяльності відповідача, також про зобов’язання відповідача прийняти рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статного капіталу господарського товариства, але перебуває на балансі третьої особи-2, шляхом видачі розпорядчого правового акту індивідуальної дії (наказу, розпорядження) про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади міста Переяслав-Хмельницький в особі позивача. Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні у справі судового рішення по суті.

У судовому засіданні 29 травня 2013 року судом відмовлено в задоволенні письмового клопотання законного представника позивача про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих через канцелярію до суду 30 квітня 2013 року та наданих у судовому засіданні 12 червня 2013 року.

Представники третіх осіб позов підтримали та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у письмових поясненнях по суті позову, наданих суду у судових засіданнях 26 квітня та 19 червня 2013 року відповідно.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

У ході судового розгляду справи з’ясовано, що гуртожиток не входить до статутного капіталу третьої особи-2, однак знаходиться на її балансі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 902-р "Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Укртелеком", але перебуває на його балансі" зобов’язано:

- відповідача за участю третьої особи-1 забезпечити проведення третьою особою-2 інвентаризації державного майна, що не увійшло до її статутного капіталу, але перебуває на її балансі станом на 30 вересня 2011 року;

- за результатами інвентаризації державного майна віднести до сфери управління третьої особи-1 нерухоме та рухоме державне майно, що забезпечує виконання покладених на неї завдань, а до сфери управління відповідача - інше майно за переліками, затвердженими спільним рішенням відповідача та третьої особи-1;

- відповідача забезпечити внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності відомостей про державне майно.

На виконання вказаного розпорядження, відповідачем та третьою особою-1 оформлено спільний наказ від 18 жовтня 2011 року № 1497/283 "Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі", згідно з п.п. 1, 4-5 якого, Фонду державного майна (далі - Фонд) у тижневий строк звернутись до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" та ПАТ "Укртелеком" стосовно: надання у місячний строк акціонерним товариством до Фонду і Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Адміністрація) переліку державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі (далі - державне майно), складеного відповідно до Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду від 15 березня 2006 року № 461, на підставі описів інвентаризації державного майна, проведеної станом на 30 вересня 2011 року, за формою № 2б "Відомості про державне майно", затвердженою наказом Фонду від 03 лютого 2006 року № 197; забезпечення доступу до державного майна для проведення перевірки наявності такого майна відповідно до зазначеного в абзаці 2 цього пункту наказу переліку.

Фонду скласти на підставі наявних у Фонді документів переліки державного майна, яке було передано на баланс ПАТ "Укртелеком" за результатами оцінки майна під час корпоратизації у 1999 році та було вилучено із статутного капіталу ПАТ "Укртелеком" відповідно до наказу Фонду від 31 серпня 2001 року № 1592, та надати їх територіальним комісіям та Адміністрації.

Територіальним комісіям, утвореним згідно з п. 3 цього наказу: провести перевірку наявності державного майна згідно з переліками, зазначеними у п. 4 цього наказу, шляхом ідентифікації та візуального огляду його технічного стану з виїздом на місце розташування державного майна у строки, що встановлені спільною комісією; щотижня надавати спільній комісії звіт про результати перевірки у довільній формі та відомості про державне майно, складені за результатами перевірки (далі - відомості про державне майно), згідно з формою, наведеною у додатку 4; після завершення перевірки державного майна надати спільній комісії зведені відомості про державне майно з відповідною пояснювальною запискою.

У судових засіданнях представники відповідача пояснили, що на виконання вказаного спільного наказу територіальною комісією з ідентифікації державного майна по Київській області внесено пропозиції щодо визначення органом управління гуртожитком третю особу-1, однак на час судового розгляду справи будь-якого рішення про уповноважений орган управління гуртожитком не прийнято.

Представники третьої особи-1 у ході судового розгляду справи також стверджували, що гуртожиток не відноситься до сфери управління третьої особи-1.

З наявної у матеріалах справи копії Змін до переліку державного майна, яке відноситься до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, до наказу відповідача та третьої особи-1 від 21 травня 2013 року № 666/276 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна та Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації від 12 грудня 2012 р. № 3975/724 (із змінами)" вбачається, що гуртожиток дійсно не належить до сфери управління третьої особи-1.

Будь-які письмові докази, які б підтверджували визначення уповноваженого органу на управління гуртожитком, у матеріалах справи відсутні.

Наявна у матеріалах справи копія Змін до переліку державного майна, яке відноситься до сфери управління Фонду державного майна України, до наказу відповідача та третьої особи-1 від 01 червня 2013 року № 750/302 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна та Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації від 12 грудня 2012 р. № 3975/724 (із змінами)", у свою чергу, підтверджує, що до сфери управління відповідача віднесено гуртожиток, розташований за адресою: вулиця Шевцова, 5-Б, місто Київ, а не гуртожиток, який є предметом публічно-правового спору.

До того ж, в адресованому позивачу листі відповідача від 03 квітня 2013 року № 10-24-4233 "Щодо передачі гуртожитку у комунальну власність" зазначено, що станом на 03 квітня 2013 року у стадії візування знаходиться проект спільного наказу відповідача та третьої особи-1, яким передбачено віднесення гуртожитку до сфери управління третьої особи-1. Після визначення органу управління, якому будуть належати повноваження з управління гуртожитком, у тому числі щодо передачі його у комунальну власність, цим органом будуть прийняті відповідні управлінські рішення згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.

Згідно зі ст. 3, абзацу 3 ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про передачу об’єктів державної та комунальної власності", ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах 4 та 6 ч. 1 ст. 2 цього Закону.

Передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

У постанові Вищого господарського суду України від 17 листопада 2010 року у справі № 22/20 зазначено, що об'єкти житлового фонду, у тому числі - гуртожитки, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), підлягають передачі з державної до комунальної власності територіальних громад селищ за наявності згоди відповідних селищних рад, яка має бути надана, виходячи з п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", шляхом прийняття рішення, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи викладені положення, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, а також зобов’язання його прийняти рішення про подальшу передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади міста Переяслав-Хмельницький в особі позивача.

До того ж, як зазначено у Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не в забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Тобто, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов’язання відповідача прийняти конкретно визначене рішення, за переконанням суду, є формою втручання в його дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача та третіх осіб не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області до Фонду державного майна України, треті особи: Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України та публічне акціонерне товариство "Укртелеком", про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання відповідача вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 24, 25, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області до Фонду державного майна України, треті особи: Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України та публічне акціонерне товариство "Укртелеком", про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам та третім особам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда

Постанова у повному обсязі складена 25 червня 2013 року