Вирок № 32302534, 11.07.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

11.07.2013

№12012050770000855

№263/3232/13-к

№1-кп/263/140/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013р. Жовтневий районний суд м. Маріуполя в складі:

головуючої судді Кір'якової Н.П.,

при секретарі Мінаєвій К.В.,

за участю прокурора Кім О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Барабаш Хасанського району, Приморського краю, руського, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.02.2013р. приблизно у 18-00 годин, будучі в стані алкогольного сп'яніння, у приміщенні гаражу, розташованого на території Маріупольської міської філії державної установи «Донецький обласний лабораторний центр держсанепідслужби України» по вул. Бахчіванджи, 57, в Жовтневому районі м. Маріуполя, під час сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, навмисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдав одного удару тупим кінцем виделки, яку утримував у правій руці, в область лівого ока потерпілого ОСОБА_5, чим спричинив потерпілому контузію, рану нижньої повіки (рубець нижнього віка), проникаючу в орбіту ретробульбарну гематому лівого ока, ушкодження зорового нерва, які призвели до повної втрати зору на ліве око і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до стійкої втрати працездатності більш ніж на 1/3.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав, розкаявся в скоєному, та пояснив, що 15.02.2013р. він разом з потерпілим, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в приміщенні гаража, за місцем своєї роботи по вул. Бахчіванджи, 57, в м.Маріуполі, вживали горілку. Приблизно о 18.00год. ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вийшли з гаражу по своїм справам. Таким чином, за столом залишилися вони з ОСОБА_2 Під час бесіди між ними виникла сварка, під час якої потерпілий завдав йому один удар гострими кінцями виделки по правій долоні. Після цього він затиснув цю виделку пальцями правої руки та вириваючи її з рук потерпілого з розмаху наніс один удар тупим кінцем виделки в область обличчя ОСОБА_2

Позовні вимоги потерпілого про стягнення з нього матеріальної шкоди в сумі 7000 грн. визнав повністю. Вимоги щодо стягнення 200 000 грн. моральної шкоди визнав частково, оскільки в нього немає таких коштів. Позовні вимоги прокурора визнав в повному обсязі.

Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що 15.02.2013 року приблизно о 18.00 год. він та ОСОБА_1 залишилися наодинці в кімнаті відпочинку водіїв, яка розташована в гаражі на території СЕС. До цього вони випили спиртне, ніяких сварок і скандалів між ними не було. Потерпілий сидів на лавці за столом. У цей час до нього підійшов ОСОБА_1 та наніс один удар тупим кінцем виделки, яка знаходилася в нього у правій руці, в ліве око. Вказав, що перебуваючи не лікування витратив 7000 грн. на придбання ліків, медикаментів та продуктів харчування. Також вказав, що йому було завдано моральної шкоди на суму 200 000 грн., оскільки він відчував фізичні страждання, погано спить, переживає через те, що трапилося, не може працювати за фахом, водієм, оскільки не бачить на ліве око, що приносить йому значні труднощі.

Окрім визнання підсудним своєї вини, суд вважає, що його вина у скоєнні інкримінованого злочину повністю доведена дослідженими судом доказами.

Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 пояснили, що 15.02.2013 року вони разом з підсудним ОСОБА_1, потерпілим ОСОБА_2 та сторожем ОСОБА_7 вживали спиртне в гаражу на території СЕС. Сварок між присутніми не було. Приблизно о 18.00 год. вийшли на вулицю палити. Через деякий час вони почули крики про надання допомоги та виклик швидкої допомоги. Зайшовши до приміщення вони побачили, що ОСОБА_2 лежить на лавочці та прикриває обличчя руками. На питання, що трапилося, він відповів, що ОСОБА_1 вдарив його виделкою в око.

Допитаний свідок ОСОБА_7 надав аналогічні пояснення, зокрема, пояснив, що працює сторожем на СЕС м.Маріуполя. 15.02.2013р. заступив на зміну о 16.00 год. через деякий час в гараж, розташований на території СЕС по вул. Бахчіванджи, 57, в м.Маріуполі приїхали ОСОБА_1 з ОСОБА_8, а потім ОСОБА_2 з ОСОБА_6 та почали вживати спиртне. ОСОБА_7 періодично обходив територію та підходив до вказаної компанії. Десь о 18.10год. він знову зайшов до гаражу та побачив, що ОСОБА_2 лежить на лавочці та прикриває обличчя руками. ОСОБА_1 кричав, що вдарив потерпілого виделкою в око, проте через що він це зробив, не пояснював.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що являється матір'ю потерпілого ОСОБА_2 15.02.2013р. десь о 18.10год. їй зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що з сином погано, і щоб вона приїжджала в гараж, а він викликав швидку медичну допомогу. Через деякий час вона зателефонувала ОСОБА_6, який їй вказав, що сина відвезли в лікарню. По приїзду в лікарню її зустрів Костюк, який повідомив, що вони випивали після робочого дня в гаражу, він та ОСОБА_8 вийшли покурити, сторож пішов оглядати територію, а її син та ОСОБА_1 залишилися наодинці в кімнаті. Між ними ніяких сварок він не чув. Потім почув, що потерпілий став кричати, щоб викликали швидку допомогу. ОСОБА_2 сказав йому, що його виделкою вдарив ОСОБА_1 Оглянувши її сина і надавши первинну медичну допомогу, його направили до Донецької обласної травматологічної лікарні, де він перебував на лікуванні в офтальмологічному відділенні.

Окрім показань свідків вина підсудного підтверджується також

- висновком судової медичної експертизи за №239/57 від 19.03.2013р., згідно з яким наявні у ОСОБА_2 при огляді та зверненні за медичною допомогою тілесні ушкодження: контузія, рана нижньої повіки (рубець нижньої повіки), проникаюча в орбиту ретробульбарна гематома лівого ока, пошкодження зорового нерва, що призвели до повної утрати зору на ліве око, утворилися від дії тупого предмета з обмежено-травмуючою поверхнею, яким міг бути вільний кінець рукоятки виделки, представленої на експертизу, від одноразового травматичного впливу, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові і на які посилається ОСОБА_1 в протоколі слідчого експерименту від 18.03.2013 р. і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили стійку втрату працездатності більш ніж на 1/3 (Т.1 а.с.106);

- протоколом огляду місця події від 18.03.2013р. (Т.1 а.с.77-82);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.03.2013р., під час якого була вилучена виделка (Т.1 а.с.83-86).

З урахуванням вказаних доказів, суд вважає, що подія злочину мала місце, вина підсудного у його скоєнні доведена, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу підсудного, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Дослідженням особи підсудного встановлено, що він раніше не судимий, на даний час не працює, за місцем попередньої роботи характеризується позитивно.

До обставин, що пом'якшують покарання, відносяться щире каяття підсудного, те, що він має на утриманні дружину та онука-студента, є пенсіонером.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого є скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Тому суд вважає необхідним призначити підсудному мінімальне покарання, передбачене санкцією статті Закону, та неможливим застосування ст. 75 КК України.

Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі у зв'язку з його визнанням підсудним. В рахунок відшкодування моральної шкоди з урахуванням тяжкості злочину та його наслідків, моральних страждань потерпілого від протиправної поведінки підсудного, суд вважає необхідним стягнути 50 000 грн.

Цивільний позов прокурора про стягнення з підсудного 2460,70 грн. у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого також підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст.120, 124 КПК України витрати на правову допомогу, тобто витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого та цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе потерпілий, цивільний позивач. І в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

При цьому, стягуючи з обвинуваченого на користь потерпілого витрати на правову допомогу у зв'язку з оплатою допомоги адвоката, суд має керуватися положеннями ч.2 ст.84 ЦПК України та Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Так, згідно з ст.1 вказаного Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_4, з якою потерпілий ОСОБА_2 уклав договір про надання правової допомоги і сплатив за надані послуги 1500 гривень, брала участь у судових засіданнях, які загалом тривали 5 годин.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік становить 1 147 гривень, отже, розмір витрат не може перевищувати 458 гривень 80 копійок за годину (1147 / 100 х 40 = 458, 80).

А тому сума, заявлена потерпілим для стягнення витрат на правову допомогу, є розумною та справедливою і підлягає стягненню з підсудного.

Речовий доказ - виделку, вилучену під час проведення слідчого експерименту та арештовану ухвалою слідчого судді від 19.03.2013р., необхідно знищити.

Запобіжний захід відносно підсудного у виді домашнього арешту слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 124, 129, 349, 371, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили засудженого ОСОБА_1 затримати та через Маріупольський слідчий ізолятор направити в місця відбуття покарання, змінивши йому запобіжний захід з домашнього арешту на утримання під вартою.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 вираховувати з моменту фактичного затримання.

Позовні вимоги прокурора Жовтневого району м.Маріуполя задовольнити в повному обсязі, а позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 у відшкодування витрат установи охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого 2460 грн. 70 коп. (р/р 35429004002483 в УГКСУ Донецькій області, ОКПО 20366499, МФО 834016).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 гривень.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 1500 гривень.

Речовий доказ - виделку, вилучену під час проведення слідчого експерименту та арештовану ухвалою слідчого судді від 19.03.2013р., - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.П.Кір'якова