Ухвала суду № 32300819, 10.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 року м. Київ К/9991/67359/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 р.

у справі № 2а-1670/3222/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астроінвест-Україна» (далі - позивач, ТОВ «Астроінвест-Україна»)

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Гадяцька МДПІ Полтавської області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Астроінвест-Україна» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Гадяцької МДПІ Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 р. №0000272301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 681 636,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ Полтавської області від 20.12.2011 р. №00000272301.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.11.2011 р. по 28.11.2011 р. працівниками Гадяцької МДПІ Полтавської області на підставі направлення від 22.11.2011 р. № 785 та наказу від 18.11.2011 р. № 856 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Астроінвест-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, законності виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 05.12.2011 р. №1009/23/31389304 та встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, з урахуванням п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за вересень 2011 року в загальній сумі 681 636,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства, податковий орган зробив виходячи з того, що згідно з поданою ТОВ «Астроінвест-Україна» до податкового органу податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року (від 20.10.2011 р. реєстраційний номер 9009185916) залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 12 266 483,00 грн., у тому числі, зокрема, за липень 2008 року - 357 239,00 грн., за серпень 2008 року - 324 397,00 грн. На думку перевіряючи, позивачем завищено залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 681 636,00 грн. (за липень-серпень 2008 року), оскільки право на отримання бюджетного відшкодування платником податку у відповідності до п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, може бути реалізовано не пізніше 1095 дня, що настає за днем отримання права на таке відшкодування.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 20.12.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000272301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 681 636,00 грн. по декларації за вересень 2011 року.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем були подані скарги від 27.12.2011 р. № 139 до ДПА у Полтавській області та від 03.03.2012 р. №31 до ДПС України. За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС у Полтавській області № 310/10/10/215 від 22.02.2012 р. та рішенням ДПС України №7763/6/10-2115 від 04.05.2012 р. залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000272301 від 20.12.2011 р., а скарги позивача - без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого регулювалися правові відносини з приводу формування від'ємного значення податку на додану вартість у липні-серпні 2008 року, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.«а» та п.п.«б» п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з вимогами п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить настання права на бюджетне відшкодування в залежність від того, коли (у якому періоді) утворилося від'ємне значення, а визначає, що суми податку на додану вартість повинні бути фактично сплачені в попередніх податкових періодах постачальникам товарів і не повинні брати участь раніше в розрахунку бюджетного відшкодування.

Навіть якщо, в ході перевірок буде встановлено заниження бюджетного відшкодування, то вказані суми повинні бути визначені самим податковим органом та їх відшкодування проводиться на підставі п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із п.п.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Такий же порядок розрахунків платника податку на додану вартість з бюджетом передбачений і Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному - така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. А відповідно до п. 200.8 цієї статті, до декларації додається також розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно наданої декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року та додатку 2 до неї «Довідка щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового періоду» частина від'ємного значення у розмірі 12 266 483,00 грн. виникла:, зокрема, 357 239,00 грн. - у липні 2008 року, 324 397,00 грн. - у серпні 2008 року і позивач своєчасно та правомірно декларував вказані суми податкового кредиту та проводив декларування сум від'ємного значення з податку на додану вартість, яке у свою чергу, відображав у рядках 26 декларацій з податку на додану вартість до 04.03.2011 р. (згідно з наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» № 166 від 30.05.1997 р., зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054) і в рядках 24 декларацій з податку на додану вартість після 04.03.2011 р. (згідно з наказом ДПА України «Про затвердження форми та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» № 41 від 25.01.2011 р., зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 197/18935).

За результатами перевірки, Гадяцькою МДПІ Полтавської області не встановлено жодного порушення платником податків правових норм, яка безпосередньо регулюють правовідносини щодо проведення платником податку на додану вартість розрахунків з бюджетом.

Як вбачається з акту перевірки від 05.12.2011 р. № 1009/23/31389304, частина податкового кредиту, відображеного у поданих деклараціях з податку на додану вартість за липень і серпень 2008 року в сумах 1 036 640,00 грн. та 498 454,00 грн., фактично сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх звітних періодах.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач подавав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, відображав про таке своє рішення у звітній декларації за вересень 2011 року та складав розрахунок суми бюджетного відшкодування .

Як зазначалося вище, згідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, вказана норма може бути застосована лише до правовідносин, які складаються з приводу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В даному випадку, як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, спірні правовідносини склались з приводу формування суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що за змістом Податкового кодексу України не є тотожними.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що за нормами Податкового кодексу України, подання заяви про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як надмірно сплаченої до бюджету суми податку на додану вартість, є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком.

Частиною другою ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у тому числі в розмірі 681 636,00 грн., яка виникла за липень 2008 року та серпень 2008 року. Таке декларування залишку від'ємного значення позивач має право проводити поза межами строку, встановленого приписами п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.3 ст.2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 р. у справі № 2а-1670/3222/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) Н.Є.Маринчак ЗННННН6нннННн оригіналом згідно З оригіналом згідно