Ухвала суду № 32300542, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К/9991/62682/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бухтіярової І.О.

Ланченко Л.В.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представників:

позивача Демидаса Д.А.

відповідача Звичайної Г.М., Коритнюка В.О.

Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012

у справі № 2-а-15/08/1770 (№3362/10/9104)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот» подало позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 29.08.2007 № 0003692342/0/23-121 та про визнання неправомірними дій відповідача в частині видання такого податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот», що змінило найменування у зв'язку з приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI , у відповідність із вимогами цього Закону, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ч. 2 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII, п. 11.4 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: ст. 49, ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві податковою інспекцією за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 29.09.2006 № 0002442342/0/23-121 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2005 року та лютий, квітень 2006 року в загальній сумі 8639677,82 грн. слугували висновки перевірки за період з 01.04.2005 по 31.03.2006, викладені в акті від 18.09.2006 № 606/23-100/05607824, про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджету України на 2006 рік», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі виданих податкових накладних з відображенням в них ставки податку 20 % за результатами господарських операції з придбання позивачем у ДП «УПК-Ресурс» природного газу за договорами: від 27.07.2005 № 24/7, від 23.08.2005 № 12/9, від 23.09.2005 № 12/09/02 та додаткових до нього договорів № 1 від 26.10.2005, № 2 від 31.10.2005, № 3 від 25.11.2005, договору з реєстраційним номером 1985 від 27.12.2005 та додаткових до нього договорів № 1 від 27.01.2006 та № 2 від 20.02.2006.

Податковий орган вважає неправомірним застосування до операцій з придбання у ДП «УПК-Ресурс» природного газу 20 % ставки податку на додану вартість, оскільки до таких операцій відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний бюджету України на 2005 рік» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» застосовується нульова ставка податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

З наведених норм Закону випливає, що операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім вказаних у нормах виключень, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. Відповідно, покупець, сплативши продавцеві податок на додану вартість за ставкою 20 % за операцією з поставки природного газу, які оподатковуються за нульовою ставкою, не має права на включення сум податку до податкового кредиту та на бюджетне відшкодування.

Предметом доказування у даній справі є, зокрема обставини щодо походження природного газу, поставленого позивачеві ДП «УПК-Ресурс».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що поставлений для позивача газ є природним газом, ввезеним на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими такі судові рішення, оскільки обставини щодо походження поставленого позивачеві природного газу встановлені без належного дослідження та оцінки доказів.

Зокрема посилання на зовнішньоекономічні контракти НАК «Нафтогаз України», укладені на виконання угоди між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в України в 2002-2006 роках від 14.05.2001, а також на договори купівлі-продажу природного газу між НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України», між ДК «Газ України» та ДП «УПК-Ресурс», яке своєю чергою здійснило поставку природного газу ВАТ «Рівнеазот», здійснено без конкретизації таких контрактів, їх реквізитів, сторін, предметів, умов.

Суди вказують у підтвердження встановлених обставин щодо походження природного газу на наявність договорів на постачання природного газу від 09.12.2005 № 06/05-1813, від 23.05.2005 № 06/05-1402, від 29.12.2005 № 17-06/05-2739, втім не встановлюють сторін таких договорів, їх предмету, підстав для укладення тощо. При цьому не враховують, що договори від 09.12.2005 № 06/05-1813 та від 29.12.2005 № 17-06/05-2739 укладено пізніше, ніж договори між позивачем та ДП «УПК-Ресурс» на поставку природного газу.

Відповідно, вказані вище обставини не можуть бути визнані судом касаційної інстанції всебічно з'ясованими та встановленими в результаті дослідження та належної оцінки доказів. Відтак, не можна визнати обґрунтованими висновки судів щодо формування позивачем податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування за операціями з поставки природного газу.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, належним чином, з посиланням на конкретні докази та їх оцінку, дослідити походження поставленого позивачеві природного газу, в результаті чого встановити порядок оподаткування таких операцій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді І.О. Бухтіярова

Л.В. Ланченко