Ухвала суду № 32300403, 16.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2013 р. м. Київ К-31623/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Моторного О.А.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Ящикова І.С.

представника відповідача Хоменко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010

у справі № 2а-1915/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Витязь»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

за участю Прокурора Фрунзенського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Витязь» (далі по тексту - позивач, ЗАТ «Витязь») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010, позов задоволено в повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, валютного законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 13.07.2009 №5088/23-212/22633480, яким встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 1983020,00 грн. та порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1576417,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.07.2009 №0001572302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3880676,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 №0001582302/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2364626,00 грн.

За результатами розгляду скарг позивача податковий орган залишив податкові повідомлення-рішення без змін та прийняв податкові повідомлення-рішення №0001572302/1 від 21.08.2009 та №0001582302/1 від 21.08.2009, яким доведено до платника нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними ті іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ЗАТ «Витязь» та ТОВ «Дафи - строй плюс» було укладено договір підряду від 24.03.2008 №10. В рахунок підтвердження взаємних рахунків між ЗАТ «Витязь» та ТОВ «Дафи - строй плюс» було укладено акт взаємних рахунків станом на 10.11.2008.

Для виконання будівельних робіт позивачем були укладені договори субпідряду з ТОВ «Релан» від 06.05.2008 №18 та з ПП «Каф-Буд» від 16.11.2007 №14/11/07.

Податковий орган посилається на недійсність господарських операцій позивача з ТОВ «Релан» та з ПП «Каф-Буд».

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено щодо помилковості такого висновку податкового органу, виходячи із наданих локальних кошторисів №2-1-1, №2, відомості ресурсів до договірної ціни, довідок про вартість виконаних робіт, податкових накладних, копій ліцензій ТОВ «Релан» та з ПП «Каф-Буд» на здійснення будівельної діяльності. Крім цього, позивачем були виконані умови укладених з ТОВ «Релан» та з ПП «Каф-Буд» щодо оплати, що підтверджується копіями платіжних доручень.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 не встановлено.

Крім того, сторонами по справі було подано клопотання про заміну сторін, відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, абз. 24, 25 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» суд касаційної інстанції вважає за можливе допустити по даній справі заміну: позивача - Закритого акціонерного товариства «Витязь» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Будцентр «Витязь»: відповідача - Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі м. Харкова його правонаступником - Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну позивача - Закритого акціонерного товариства «Витязь» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Будцентр «Витязь».

Здійснити заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі м. Харкова його правонаступником - Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.А. Моторний З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова