Постанова № 32300178, 10.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 12/69/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року господарського суду Вінницької області від 29.01.2013 рокуу справі господарського судуВінницької області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" про стягнення

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Бережко С.І.,- відповідача:не з'явились; ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Вінницької області із позовом до КП "Вінницяоблтеплоенерго" про стягнення 429853,51 грн. основної суми боргу, 6478,49 грн. інфляційних втрат, 17397,24 грн. - 3% річних, 49023,79 грн. пені та 44487,35 грн. - 7% штрафу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.01.2013 року припинено провадження у справі в частині стягнення 429 853,51 грн. основної суми боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із сплатою відповідачем. Крім того, з відповідача на користь позивача стягнуті судові витрати.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.01.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24486,49 грн. пені, 22243,68 грн. - 7 % штрафу, 17372,36 грн. - 3% річних, 3 867,19 грн. інфляційних втрат та судовий збір. Відмовлено в позові в частині стягнення 2611,03 грн. інфляційних втрат, 24,88 грн. - 3% річних, 24537,30 грн. - пені та 22243,67 грн. - штрафу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, зазначене рішення-без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подано касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року та рішення господарського суду Вінницької області від 29.01.2013 року скасувати в частині зменшення пені, 7% штрафу та відмови в інфляційних втратах і прийняти нове рішення про задоволення позову в цих частинах повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судами невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 року між НАК "Нафтогаз України" (як продавцем) та комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" (як покупцем) укладено договір №14/2415/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а останній - прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Взяті на себе зобов'язання позивач виконав повністю та передав відповідачу протягом жовтня 2011 року природний газ на загальну суму 732 972,64 грн. (в тому числі 203 095,90 грн. за транспортування), що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № ІвінН від 31.10.2011 року та сторонами не оспорюється.

Відповідач за поставлений природний газ та його транспортування розрахувався частково, відповідно з чим, заборгованість відповідача на момент звернення до суду становила 429853,51 грн. У зв'язку з цим, позивач нарахував 6478,49 грн. інфляційних втрат, 17397,24 грн. - 3% річних, 49023,79 грн. пені та 44487,35 грн. - 7% штрафу, із яких розмір пені та штрафу судами попередніх судових інстанцій було зменшено на 50%.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зменшення пені та штрафу з огляду на наступне.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ч.1 ст. 233 ГК України згідно якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов оплати за фактично спожиті обсяги газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач суму боргу сплатив у повному обсязі, прострочення відповідача у виконанні зобов'язання незначне. Крім того, в даному випадку, сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії бюджетним установам, організаціям та іншим споживачам.

Також судами встановлено, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для населення, установ та організацій. Джерелом розрахунків за спожитий відповідачем природний газ є розрахунки споживачів за надані відповідачем послуги та субвенції з бюджетів різних рівнів на погашення різниці у тарифах на теплову енергію. Заборгованість відповідача виникла в результаті скрутного матеріального становища, зумовленого низькою платоспроможністю населення, державних організацій та установ (які є основними споживачами послуг з виробництва теплової енергії на виробництво якої передавався газ), що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, невідшкодування державою дійсних затрат підприємства на виробництво енергії. В обґрунтування скрутного фінансового стану, відповідачем надані, зокрема, копії звіту про фінансові результати за 9 місяців 2012 року та витяг з протоколу засідання комісії з погашення заборгованості підприємств ПЕК Вінницької області відповідно до якого, узгоджено заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалась відповідачем населенню, розмір якої становив за 2010-2012 роки 11267579,00 грн.

Приймаючи до уваги, що судами обох інстанцій встановлені обставини, за наявності яких, суд скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновками судів, що пеня та штраф мають бути стягнуті у розмірі 24484,49 грн. та 22243,68 грн. відповідно.

Змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, суди попередніх судових інстанцій не навели обґрунтованого розрахунку, згідно якого дійшли висновку, що до стягнення підлягають інфляційній втрати саме в розмірі 3867,19 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за період в межах строків, визначених позивачем, а саме - з листопада 2011 по березень 2012 року (включно) колегія суддів встановила, що втрати від інфляції становили 6452,78 грн., в тому числі 732,97 грн. - за листопад 2011 року, 1271,07 грн. - за грудень 2011 року, 1271,07 грн. - за січень 2012 року, 1271,07 грн. - за лютий 2012 року, та 1906,60 грн. за березень 2012 року.

При здійснені обрахунку, колегія суддів виходила з того, що за листопад 2011 року у відповідача рахувалась заборгованість в розмірі 732 972,64 грн., а з грудня 2012 року по травень 2012 року розмір заборгованості становив 635 533,64 грн. Вказані суми основного боргу встановлені апеляційним судом та відповідають розрахунку суми боргу наданого позивачем.

Оскільки, згідно перерахунку, здійсненою колегією суддів, інфляційні втрати становлять інший розмір ніж, заявлений позивачем та обрахований судами, тому судові рішення в цій частині підлягають зміні.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для стягнення 3% річних в розмірі 17 372,36 грн., які скаржником не оскаржуються.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при частковому задоволенні позовних вимог про стягнення сум пені, штрафу та 3% річних. Водночас, при розрахунку інфляційних втрат, суди припустились арифметичної помилки, відповідно з чим, судові рішення в цій частині мають бути змінені.

Щодо розподілу судових витрат, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню із сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам. Колегією суддів враховано також суму судового збору повернутого позивачу ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.01.2013 року з даної справи, яка сторонами не оскаржувалась, та скасована не була.

Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі №12/69/2012/5003 змінити.

Викласти резолютивну частину постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року в наступній редакції:

"Рішення господарського суду Вінницької області від 29.01.2013 року у справі №12/69/2012/5003 змінити, виклавши пункти 3,4, 5 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33649363) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) 24486,49 грн. пені, 22243,68 грн. - 7 % штрафу, 17372,36 грн. - 3% річних, 6452,78 грн. інфляційних втрат, 2 346,73 грн. судового збору за подання позовної заяви. Видати наказ.

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити."

Стягнути з комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33649363) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) 860,17 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ."

Стягнути з комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33649363) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) 860,17 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Видати наказ.

Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідні накази, згідно із ст. 122 ГПК України.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець