Постанова № 32300156, 09.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 922/277/13-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі", м. Харків,

на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2013

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013

зі справи № 922/277/13-г

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Харків,

до комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" (далі - Підприємство)

про стягнення штрафу та пені,

за участю представників сторін:

позивача - Харченко С.В.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Підприємства на підставі рішення адміністративної колегії позивача від 30.03.2012 № 38-к (далі - Рішення АМК) 68 000 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 68 000 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2013 (суддя Присяжнюк О.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 (колегія суддів у складі: Пелипенко Н.М. - головуючий суддя, судді Івакіна В.О., Тихий П.В.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано обґрунтованістю позовних вимог Відділення.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить зазначені рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону № 2210 рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VIIІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості справ зі спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме - вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено як у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", так і в постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спори з відповідних правовідносин підвідомчі саме господарським судам України.

За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди з огляду на підвідомчість даної справи господарським судам України, повно і всебічно дослідивши фактичні обставини справи та давши належну оцінку поданим сторонами доказам, з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, діючи без порушення норм матеріального і процесуального права, дослідивши обставини, пов'язані з реалізацією Підприємством належного йому права на оскарження Рішення АМК в порядку господарського судочинства та наявністю рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2012 зі справи № 5023/2728/12 (що набрало законної сили 25.10.2012, є чинним і обов'язковим до виконання згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України та статтею 115 ГПК України) про відмову Підприємству у визнанні недійсним Рішення АМК, встановивши невиконання Підприємством Рішення АМК у добровільному порядку і перевіривши правильність нарахування позивачем сум до стягнення, дійшли обґрунтованих висновків щодо невизнання Рішення АМК недійсним у встановленому законом порядку, а тому й правомірно задовольнили позовні вимоги Відділення.

Посилання скаржника на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 зі справи № 2-а-4381/12/2070, залишену без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012, якою Рішення АМК визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, не може бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки не спростовує зазначеного стосовно підвідомчості цієї категорії судових справ господарським судам України, тоді як судові рішення з названої адміністративної справи набрали законної сили лише 26.11.2012 (стаття 254 КАС України) та відповідно до статті 35 ГПК України не мають преюдиціального значення для розгляду даної господарської справи.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 зі справи № 922/277/13-г залишити без змін, а касаційну скаргу комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов