Постанова № 32300123, 09.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 5021/602/12 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:ОСОБА_1 - головуючого (доповідача), ОСОБА_2, ОСОБА_3,розглянувши касаційну скаргу Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп"на постановувід 18.04.2013Харківського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Сумської області № 5021/602/12за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"доСередино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп"простягнення 435307,58 грн., за участю представників: позивача - ОСОБА_4відповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.03.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зайцева І.В., судді Левченко П.І., Котельницька В.Л.) частково задоволені уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (далі - позивач) до Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп" (далі - відповідач) про стягнення 420307,58 грн., з яких 374989,99 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008, 30116,70 грн. інфляційних втрат, 15200,89 грн. 3% річних. Стягнуто з Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" 405307,58 грн., в т.ч. 359989,99 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008, 30116,70 грн. інфляційних втрат, 15200,89 грн. 3% річних, а також 8706,15 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 5000 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 припинено. Позовні вимоги щодо стягнення 10000 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 залишені без розгляду.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп", постановою від 18.04.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддів Камишева Л.М., Шепітько І.І.) рішення у справі скасував в частині стягнення з Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" 405307,58 грн., в т.ч. 359989,99 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008, 30116,70 грн. інфляційних втрат, 15200,89 грн. 3% річних, а також 8706,15 грн. судового збору та в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення 10000 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу, прийнявши в цій частині нове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача 415307,58 грн., в т.ч. 369989,99 грн. основного боргу, 30116,70 грн. інфляційних втрат, 15200,89 грн. 3% річних,та 8306,15 грн. судового збору. В іншій частині рішення залишене без змін.

Відповідач, не погоджуючись з зазначеними судовими актами в частині задоволення позовних вимог, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: п.6 ст. 3, ст. 198, ст. 203, ч.3 ст. 509, ст. 524, ст. 533, ч. 2 ст. 570, ст. 806, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 180, ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 198 Господарського кодексу України, п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №1998 від 18.12.1998 "Про удосконалення порядку формування цін".

Зокрема, скаржник вважає, що оскільки майно, яке було передане в лізинг придбано у резидента України, в структурі його ціни відсутня імпортна складова, а тому лізингодавець не мав права здійснювати коригування лізингових платежів на курс долара США. На думку скаржника, корегування лізингової винагороди на курс долара США не передбачено нормами чинного законодавства, оскільки таке корегування призводить до збільшення загальної вартості визначених на момент укладення договору зобов'язань відповідача в частині сплати лізингової винагороди за користування майном. Також, скаржник зазначає про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача несплаченої частини загальної вартості майна на підставі пункту 14.8 договору після вилучення предмету лізингу позивачем. Крім того, скаржник стверджує, що задовольняючи позовні вимоги, господарськими судами не враховано, що оскільки внаслідок дострокового розірвання договору відповідач втратив право подальшого викупу предмету лізингу, то грошові кошти, сплачені ним на відшкодування частини вартості майна до розірвання договору, є безпідставно набутими позивачем.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Представник скаржника не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 02.07.2013.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та Середино-Будським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Середино-Будський агролісгосп" укладено договір фінансового лізингу №080717/ФЛ-Ю-С-125, предметом якого є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації №1, №2 (додаток №2 до договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п.1.1 договору); строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором (п.2.1 договору); в разі дострокового розірвання цього договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення майна, лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти майно у лізингоодержувача (п. 2.2 договору); лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів №1 (додаток №1 до договору) за користування частиною майна, зазначеного в специфікації №1, а лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів №2 за користування частиною майна, зазначеного в специфікації №2 та пунктів 3.4.1 - 3.4.5 договору. Лізингові платежі включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна;

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням корегування, вказаного в пунктах 3.4.1 - 3.4.5 договору (п. п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договору в редакції додаткової угоди №1 до договору від 04.08.2008).

Загальна вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ 370457,50 грн., крім того ПДВ 20% 74091,50 грн., разом з ПДВ 20% 444549,00 грн. (п.3.2 договору); загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 125054,01 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановлених договором графіків сплати лізингових платежів №1, №2. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1 - 3.4.5 договору. (п.3.3 договору) Розмір винагороди (комісії) за отримане в лізинг майно за договором, зазначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору), може бути збільшений відповідно до умов цього договору та законодавства України (п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди до договору від 27.11.2009); платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях) (п.3.4 договору); лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіків сплати лізингових платежів №1, №2 з наступним корегуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового платежу). Сума Sn, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу), визначається наступним чином:

So х Kn

Sn = ------,

Ko

де: Kn - курс гривні до долару США в розрахунках на один долар США, встановлений НБУ на дату сплату лізингового платежу згідно графіків сплати лізингових платежів№1, №2, збільшений на 1,5 %; Ko - курс гривні до долару США, за яким банківська установа фактично здійснила продаж кредиту у іноземній валюті, отриманого для придбання майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу; So - сума платежу у відповідності з графіками сплати лізингових платежів № 1, №2 (п. 3.4.1 договору); порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктом 3.4.1 цього договору застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений НБУ на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким банківська установа, по дорученню лізингодавця, фактично здійснила продаж коштів у іноземній валюті, отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. В інших випадках, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі з наступним корегуванням в порядку передбаченому пунктом 3.4.1 договору, за умови, що розмір Kn, зазначений у пункті 3.4.1 договору, прирівнюється до курсу гривні до долару США, за яким банківська установа по дорученню лізингодавця фактично здійснила продаж коштів у іноземній валюті, збільшеному на 1,5% (п.3.4.2 договору); в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу (в тому числі додаткової винагороди (комісії) у відповідності до пунктів 7.8 та 17.3 цього договору) розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції (п.3.4.4 договору); корегування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1-3.4.4 цього договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, яка відшкодовує частину вартості майна, а таке корегування відноситься в повному обсязі на зміну частини лізингового платежу - комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно. При цьому, сторони підтверджують своє погодження з тим, що відповідно до пунктів 3.4.1 - 3.4.3 договору, здійснюється корегування загальної суми лізингового платежу (зазначеного в стовбцях 6 графіків сплати лізингових платежів №1, №2 (додаток №1 до додаткової угоди) та графіків сплати лізингових платежів №№ 1.1, 2.1 (додаток №1 до додаткової угоди) в повному розмірі, і таке корегування відноситься сторонами на зміну розмірів комісії лізингодавцю за отримане в лізинг майно, а під коефіцієнтом So сторони розуміють загальну суму платежу (зазначену в стовбцях 6 графіків сплати лізингових платежів №№ 1, 2 (додаток №1 до додаткової угоди) та графіків сплати лізингових платежів №1.1, 2.1 (додаток №1 до додаткової угоди)(п.3.4.4 в редакції додаткової угоди до договору від 27.11.2009); корегування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1-3.4.4 цього договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості майна. Таке корегування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавцю за отриману в лізинг майно (п.3.4.5 договору); лізингоодержувач зобовязується здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем зобов'язань за даним договором;

- сплата суми збільшення лізингових платежів на суму податку на додану вартість відповідно до п.3.4.3 договору;

- сплата суми компенсації витрат лізингодавця відповідно до п.18.2 договору;

- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

- сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості майна згідно графіків сплати лізингових платежів №1, №2;

- сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості майна згідно графіків сплати лізингових платежів №1, №2;

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за даним договором.

Сторони також погодили, що в разі наявності прострочки по сплаті лізингових платежів згідно графіків сплати лізингових платежів №№ 1,2 (додаток №1 до додаткової угоди) та графіків сплати лізингових платежів №№ 1.1, 2.1(додаток №1 до додаткової угоди) одночасно, в першу чергу погашається заборгованість за лізинговими платежами згідно графіків сплати лізингових платежів №№ 1.1, 2.1 (додаток №1 до цієї додаткової угоди).У випадку перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором (як чергових лізингових платежів, так і простроченої заборгованості) у порушення вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок (п.3.5 договору в редакції додаткової угоди до договору від 27.11.2009); вилучення майна не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення майна, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди (п.5.1.6 договору); лізингодавець має право вилучити майно, зокрема у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіках сплати лізингових платежів №1, №2 (п. п. 10.1, 10.1.1 договору); в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь - якого чергового лізингового платежу за цим договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, яка визначається згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до цієї додаткової угоди), а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної письмової вимоги. Сторони прийшли до згоди про те, що даний платіж є лізинговим та корегується на зміну курсу гривні до долару США відповідно до п.3.4.1 договору, сума такого корегування є винагородою (комісією) лізингодавцю та сплачується разом із несплаченою частиною загальної вартості майна. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна та суми винагороди, нарахованої відповідно до п.3.4.1 договору вважається таким, що настав (п.14.8 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2009).

Відповідно до підписаних сторонами специфікації №1 та №2 предметом даного договору є атонавантажувач Komatsu FD25T-16 (дизельний, новий, рік випуску 2008, вантажопідйомність при центрі ваги 500мм - 2500кг, щогла TFV4,7 (триплекс) з пристроєм вільного ходу, висота підйому щогли 4,7 метра, пристрій бічного зсуву каретки, АКПП, шини пневматичні, вила 1070мм, загальною вартістю 162950,00 грн. та камера для сушіння деревини з автоматичною системою управління М800В (з мінеральною ватою), модель KDY - 60C загальною вартістю 281599,00 грн.

На виконання зобов'язань за договором, позивач по актам приймання-передачі майна від 11.09.2008 та від 22.09.2008 передав, а відповідач прийняв в користування майно, визначене у специфікаціях №№1, 2.

27.11.2009 між сторонами договору укладено додаткову угоду, якою сторони внесли зміни до деяких пунктів договору, які були зазначені вище, а також визначили наступне - лізингоодержувач визнає, що станом на 27.11.2009 він має перед лізингодавцем прострочену заборгованість за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами за договором в розмірі 170913,65 грн., порядок погашення якої сторони договору визначили в графіках погашення лізингових платежів №№ 1.1, 2.1 (додаток №1 до цієї додаткової угоди), а також прострочену заборгованість по сплаті штрафних санкцій в розмірі 30816,08 грн.

В період з 27.11.2009 по 24.12.2012 відповідач частково погасив борг в загальній сумі 73398,59 грн., внаслідок чого залишилась заборгованість по відшкодуванню реструктуризованої винагороди (комісії) лізингодавця в розмірі 39465,64 грн. та реструктуризованої простроченої заборгованості по відшкодуванню частини вартості майна в розмірі 88865,50 грн. За період з 22.12.2009 по 22.07.2010 відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором щодо сплати поточних лізингових платежів, у зв'язку з чим за вказаний період у нього виникла заборгованість у сумі 184182,98 грн. Крім того, станом на 16.07.2010 строк існування заборгованості відповідача перед позивачем перевищував 30 днів, у зв'язку з чим та на підставі пункту 14.8 договору лізингодавець направив лізингоодержувачу вимогу №2292 від 16.07.2010 про сплату всіх несплачених лізингових платежів в сумі 77475,87 грн., втім, відповідач цієї вимоги також не виконав.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" до господарського суду з даним позовом до Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп" про стягнення, з урахуванням уточнення позовних вимог, 374989,99 грн. основного боргу, 30116,70 грн. інфляційних втрат та 15200,89 грн. 3% річних.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог, при цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що місцевим господарським судом помилково зменшено суму основного боргу на 10000 грн., сплачених відповідачем згідно платіжного доручення №561 від 27.05.2009, оскільки, сплата цієї грошової суми вже була врахована позивачем при зменшенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог, враховуючи таке.

Згідно з ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Нормою частини 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (пункт 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, втім, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання також в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, але якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (пункти 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України).

Отже, чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак, не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

З врахуванням викладених законодавчих приписів, а також встановлення господарськими судами попередніх інстанцій факту погодження сторонами договору ціни цього договору та порядку здійснення розрахунків лізингових платежів у національній валюті України, колегія суддів вважає хибними посилання скаржника про відсутність правових підстав для стягнення з нього заборгованості за договором лізингу через невідповідність останнього Закону.

При цьому, колегія суддів зазначає, що оцінка пунктів договору 3.4.1, 3.4.2, 3.4.5, на підставі яких визначалося формування лізингового платежу, щодо їх відповідності вимогам законодавства, вже була здійснена господарськими судами під час розгляду справи №5021/663/12 між тими ж сторонами про визнання недійсними пунктів 3.4.1, 3.4.2, 3.4.5 договору фінансового лізингу №080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008 та пункту 8 додаткової угоди від 27.11.2009 до договору фінансового лізингу №080717/ФЛ-Ю-С-125 від 04.08.2008. За результатами розгляду вказаної справи, рішенням господарського суду Сумської області від 12.06.2012, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012 у цій справі, відмовлено у задоволенні позовних вимог Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп" та встановлено відповідність спірних пунктів договору умовам чинного законодавства України.

Крім того, посилання скаржника на те, що в результаті здійснення корегування лізингового платежу збільшується вартість майна, також відхиляються колегією суддів, оскільки як зазначено в умовах договору, зокрема в пункті 3.4.5, корегування розмірів лізингових платежів не призводить до збільшення загальної вартості майна і, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості майна. Таке корегування збільшує частину лізингових платежів - комісію лізингодавця.

Отже, вказаний пункт договору передбачає такий порядок сплати лізингових платежів, при якому частина вартості платежу, яка відшкодовує вартість майна, не залежить ні від еквівалентного співвідношення курсу гривні до долару США, ані від загального розміру платежу, а залишається незмінною відповідно до тієї суми, яку сторони погодили в графіках здійснення платежів.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про ґрунтовність позовних вимог в частині дострокової сплати 77475,87 грн. усієї суми несплаченої вартості майна, оскільки обов'язок здійснення такої сплати визначено сторонами відповідно до принципу свободи договору, як пунктом 14.8 договору, так і умовою пункту 14.8 в редакції додаткової угоди від 27.11.2009, згідно з якими сторони прийшли до згоди про те, що даний платіж є лізинговим та корегується на зміну курсу гривні до долару США відповідно до п. 3.4.1 договору, сума такого корегування є винагородою (комісією) лізингодавцю та сплачується разом із несплаченою частиною загальної вартості майна, відтак, враховуючи доведеність факту прострочення сплати лізингоодержувачем платежу на строк понад 30 днів, а також виникнення і існування вказаного обов'язку у відповідача до моменту повернення майна, позовні вимоги в цій частині є законними.

Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції відносно скасування рішення місцевого господарського суду про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення 10000 грн. основного боргу, оскільки платіжне доручення №561 від 27.05.2009, відповідно до якого відповідач у справі сплатив вищевказану суму, вже було враховано позивачем при уточненні (зменшенні) позовних вимог.

Посилання скаржника, що внаслідок дострокового розірвання договору та необхідності повернення предмету лізингу, лізингодавець безпідставно збагачується внаслідок стягнення лізингових платежів, до складу яких включається і вартість предмету лізингу, колегія суддів відхиляє, оскільки, умовою п.5.1.6 договору сторони, з врахуванням принципу свободи договору, визначили, що вилучення майна не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення майна, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський агролісгосп" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 у справі господарського суду Сумської області № 5021/602/12 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

ОСОБА_3