Постанова № 32300063, 09.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 5019/1724/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу Рівненської міської ради, м. Рівне,

на рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.2013

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2013

зі справи № 5019/1724/12

за позовом Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Рівне,

до Рівненської міської ради (далі - Рада),

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - публічне акціонерне товариство "Укрнафта", м. Київ,

про визнання рішення недійсним,

за участю представників:

позивача - Харченко С.В.,

відповідача - Чепиля М.І.,

третьої особи - Кеди А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Відділення звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсним підпункту 2.2.10 пункту 2.2 розділу 2 Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Ради, затвердженого її рішенням від 18.08.2011 № 1104 "Про внесення змін до Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради, та затвердження складу контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки", за яким розмір орендної плати диференціюється залежно від місця реєстрації суб'єкта господарювання, а також просило зобов'язати Раду встановити однакові відсоткові ставки орендної плати за землю незалежно від місця реєстрації суб'єкта господарювання (далі - Рішення Ради).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.03.2013 (колегія суддів у складі: Торчинюк В.Г. - головуючий суддя, судді Павленко Є.В., Пашкевич І.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 (колегія суддів у складі: Маціщук А.В. - головуючий суддя, судді Гулова А.Г., Петухов М.Г.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 42, 92 Конституції України, статті 25 Господарського кодексу України, статті 93 Земельного кодексу України, статей 4, 15, 50 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) та статті 4 Закону України "Про оренду землі", мотивовано тим, що встановлення різних розмірів відсоткових ставок орендної плати за земельні ділянки для суб'єктів господарювання, які можуть бути конкурентами, може призвести до спотворення конкуренції.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Рада просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Позивач і третя особа, кожен окремо, подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили про безпідставність її доводів та просили судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, адміністративною колегією Відділення було прийнято рішення від 16.08.2012 № 58 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК), яким:

- визнано дії Ради щодо встановлення її Рішенням різних розмірів відсоткових ставок орендної плати за земельні ділянки для суб'єктів підприємницької діяльності, які є конкурентами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону № 2210 у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у створенні окремим суб'єктам господарювання несприятливих та дискримінаційних умов діяльності порівняно з конкурентами (пункт 1);

- зобов'язано відповідача припинити зазначене порушення шляхом внесення змін до Рішення Ради, якими передбачити застосування однакових відсоткових ставок орендної плати за землю до суб'єктів господарювання, що використовують орендовані ділянки за однаковим цільовим призначенням, погодивши це рішення з Відділенням (пункти 2, 3).

Згідно з статтею 1 Закону № 2210 економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Частинами першою та другою статті 15 Закону № 2210 встановлено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються дії, внаслідок яких окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

За приписами пункту 3 статті 50 Закону № 2210 антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

З огляду на наведене місцевий та апеляційний господарські суди на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів та з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального права і наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши те, що Рішення АМК є чинним і обов'язковим до виконання (частина друга статті 56 Закону № 2210), але в добровільному порядку Радою не виконано, дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог Відділення.

Посилання скаржника на судові рішення з інших справ (стосовно відмови іншим зацікавленим особам у визнанні недійсним/скасуванні Рішення Ради) не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки згадані судові рішення згідно з статтею 35 ГПК України не мають преюдиціального значення для даної справи і не спростовують наведеного щодо порушення Радою законодавства про захист економічної конкуренції та стосовно чинності обов'язкового до виконання Рішення АМК.

Згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 зі справи № 5019/1724/12 залишити без змін, а касаційну скаргу Рівненської міської ради - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов